Гліб Самойлов: Я співаю про все прекрасно жорстоке

Я дуже пристрасна людина, дуже нервова, дуже прискіплива... Люди, в яких є якісь ідеали, утілюють їх у життя, і все закінчується дуже погано…

Я дуже пристрасна людина, дуже нервова, дуже прискіплива... Люди, в яких є якісь ідеали, утілюють їх у життя, і все закінчується дуже погано…

Гліб Самойлов,екс фронтмен культового для російського року гурту «Агата Крісті» привіз дебютну програму свого нового проекту «Глеб Самойлoff & The Matrixx»до Києва. У міру інфантильний, у міру цинічний і надзвичайно харизматичний співець декадансу розказав нам про бажання віддаватися людям, зацікавленість ідеологіями й прекрасне жорстоке, як концепцію своєї творчості.

Глібе, ви чарівно манірні. Як цю манерність поєднуєте з щирістю?

Насправді, я нічого не роблю спеціально, У цьому проекті я не зав’язаний ні з гітарою, ні з чим, максимум у двох піснях. На сцені я просто роблю те, що відчуваю. Щодо манерності не знаю. Напевно, ці мої відчуття виглядають, як манірність.

У своїх піснях ви абсолютно різний, від ніжної ранимої натури «я в детстве спрятался в шкафу» до «я твой господин». Який ви в житті?

І те й інше.Я пишу пісні виключно про себе. Так виходить по життю. Мабуть, це все в мені поєднується.

У вашій творчості постійно присутній емоційний надрив. Чи не виснажує це вас? Можливо, ви підживлюєтеся якимсь допінгом

У реальному моєму житті він присутній теж. Я втомлююсь й зношуюсь.Але, попри все, залишаю в собі відвертість й відкритість для світу,чистоту його сприйняття. Ту, яка, мабуть, притаманна дитині. Одна знайома дівчина, котрій через день мало виповнюватися 20 років, написала мені смс: «Привіт,моя старіюча дитино».

Щодо допінгу то його немає. Я завжди віддаю більше ніж отримую. Це мій життєвий принцип. Так завжди складається.

В «Агаті Крісті» Вадим був фізиком ,ви – ліриком. У «Глеб Самойлoff & The Matrixx» є таке поєднання?

«Глеб Самойлoff & The Matrixx» – це скоріше шизік-лірик.

Ви співали Вертинського, щось від нього в душі залишилось?

Вертинський, до речі, народився у вашому місті. Якщо я не помиляюсь на Володимирській вулиці.

Залишилось звісно... Безумовно. Коли я його вперше почув мені було 20 років. Звісно щось у мене ввійшло. Я непросто так його співаю. А тому що дійсно люблю, відчуваю. Відчуваю в ньому саме те, що зі мною має зв’язок.

Не кожна пісня мені подобається. Не має таких людей, яким би подобалася кожна.

Чи є улюблена?

Не те щоб улюблена. Скажімо так, я купив платівку Вертинського перший раз. Її випустила фірма «Мелодія», ще в Радянському Союзі. Перша пісня, котру я поставив і послухав, була «Белый параходик». І в мене від неї знесло дах.

Тому що це справжня готика.Це я не знаю що. Людина, котра придумала і емо і готику і сатиру і все на світі водночас. Він молодець.

Від чого ще зносить дах? Де берете енергію?

Від концертів. Енергію я не беру, я віддаю.

Але ж вам хочуть її віддавати.

Мені хочуть її віддавати. Вона мене, на якийсь момент, наприклад, на час концерту, можливо, й підтримає. Але після концерту я відчуваю, розумію, що я віддав їм усього себе. Вони виходять щасливі такі, прибігають за автографами. А я сиджу вбитий і абсолютно спустошений.

Складається враження, що ця спустошеність у житті вам подобається.

Мені подобається віддаватися. Віддаватися людям.

Багатьох творчих людей приваблювала тема тоталітарних режимів.Сальвадор Далі, наприклад, з захопленням малював «ліричну ягодицю Леніна»й Гітлера в різних іпостасях. І в багатьох піснях «Агати Крісті» й у вашому сольному проекті «Маленький Фріц» присутня та ж романтика фашизму…

Ні. Тут справа не в фашизмі. Просто мене завжди цікавили ідеали, ідеології, люди, у котрих спочатку виникають ніби високі ідеали, закінчуються крахом. А чому закінчуються крахом? Можливо, тому що лише мріють.

У мене ідеологія від слова «ідеал». Люди, в яких є якісь ідеали, втілюють їх у життя й все закінчується дуже погано. Випадок Гітлера в тому, що він йшов на компроміси. Він зрадив націоналізм, соціалізм. Продав усі свої ідеали заради союзу з армією, продав ідеали заради союзу з капіталістами. Саме це мені й було цікаво.

А які ваші ідеали?

Я їх шукаю.Я в постійному пошуку. Головне – що я хочу донести до людей те, щоб вони були вільним і мислячими. Ніяких конкретних ідеалів у мене немає, точніше немає ідеології.

У вас як у східного філософа стан безперервного пошуку?

Ні, я не східний філософ, бо вони безпристрасні. А я дуже пристрасна людина, дуже нервова, дуже прискіплива, Я впиваюся в усе.

На концертах ви граєте пісні в тому ж порядку, що й в альбомі, не вириваючи окремих із контексту, концептуально. Яка концепція дебютного альбому вашого нового гурту?

Прекрасне жорстоке.Я співаю про те, що все прекрасно жорстоке. А прекрасне що може бути? Прекрасна свобода, любов, правда. Й все це жорстоке.

Розмовляла Тетяна Шульга

УНІАН в Google News