«Бумбокс» переспівав «Океан Ельзи» і покидався ромашками

Народ ще довго потім завзято наспівував: «Я хромосома, ти хромосома»… «Перед вами сьогодні виступають ще ті йолопи», – підморгував зі сцени Хливнюк… Репортаж

«Перед кожним нашим київським концертом щось глобальне в країні відбувається. Цього разу от – відмінили квоту на українську музику в ефірі. І все це дуже круто…», – слова вокаліста гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка на концерті в одному з нічних клубів столиці прозвучали все ж не надто радісно, а скорше взагалі – гірко. Утім, публіці, яка зібралась послухати «бумбоксів» наживо, принаймні, на один вечір точно було не до квот і відмін – думати про погане якось не хотілось.

А почався концерт для фанів гурту з довжелезних черг біля входу, а потім – і біля гардеробу. У залі (хоч і доволі місткому) взагалі голці ніде було впасти. Подумалось – от Палац спорту «бумбокси» зараз ще, може, й не зберуть, але й по клубах їм виступати вже затісно, що, звісно, не може не радувати. Зрештою, на тісноту й духоту ніхто не скаржився, хоча й танцювати всім охочим теж було не надто зручно. А стрибати (чи, щонайменше – трохи підстрибувати на місці) в залі почали вже з перших акордів. Правда, не «бумбоксівських», а їхнього розігріву – проекту «Pianoбой» клавішника Дмитра Шурова (того, що раніше грав в «Океані Ельзи» та Esthetic Education). Крики голосистої бек-вокалістки, смішні підтяжки самого Шурова та шалені піано-сети зробили свою справу – народ розтанцювався, та ще довго потім завзято наспівував нав’язливий мотив «Я хромосома, ти хромосома». До слова, якщо й не надто затійливі у групи тексти («Пятница, утро, женщины меняют крылья. Мужчины забыли, как грациозны подтяжки»), то несамовита енергетика «Pianoбоя» їх точно компенсує. Навіть той же Хливнюк, який вийшов на сцену відразу після «розігріву» це визнав – мовляв, «і як тепер нам виступати?..».

Андрій трохи покривив душею – виступати їм було ще й як добре. І це при тому, що клубні сольники група дає частенько (от уже й на березень ще один концерт запланований). Та, вочевидь, співати про те, як «на восьмом этаже пати в неглиже» прихильникам усе не набридає – практично кожну пісню «Бумбокса» публіка «витягувала» хором. «Ми вам ще й кілька нових пісень зіграєм, – наобіцяв Хливнюк, а потім, за звичкою, кинувся кокетувати. – Вони такі собі, зразу кажу…». Нове від «Бумбоксу» і справді сприймали не так гаряче, а от старі хіти – «Поліна», «Вахтерам», «Ким ми були» – ішли на ура. У хіт «Тримай» музиканти навіть вплели уривок з пісні «Більше для нас» «Океану Ельзи» (дівчина років 20 біля мене після цього взялася доводити подружці, мовляв, «видишь – «Бумбокс» кручє, чем «Окєан»!»).

Дякували «бумбоксам» не тільки аплодисментами і криками «давай, давай!» – Хливнюку на сцену навіть букет ромашок кинули. Андрій розпорядився квітами своєрідно – закидав ромашками музикантів, так, що вони стали живим втіленням своєї ж пісні «Квіти в волоссі». Публіка ледь не билась в екстазі…

До слова, визначити середній тип «бумбоксівського» слухача – справа марна. Найбільше на концерті зібралось молодих дівчат, для яких лисий Хливнюк – еталон чоловічої сексуальності (принаймні, таку думку я за вечір почула не один раз), були тут і чоловіки «за тридцять», які з пляшками пива в руках завзято верещали «Поліна, я на колінах», і навіть жінки добряче бальзаківського віку, котрі якщо й не танцювали, то надто пильно розглядали музикантів. Із чого можна було зробити висновок, що «Бумбокс» – група для всіх. «Перед вами сьогодні виступають ще ті йолопи», – підморгував зі сцени Андрій Хливнюк. Може, зрештою, у цьому й їхня сила.

Яна Данилевська

УНІАН в Google News