Гнат Юра знову з франківцями…

У Києві відкрили пам’ятник видатному українському акторові й режисеру Гнату Юрі, який заснував, нині провідний, театр України і був його художнім керівником понад 40 років…

Цього дня сонце, здається, світило особливо лагідно, не надто припікаючи. Та й настрій людей, які враз заповнили камерний скверик біля Національного драматичного театру імені І. Франка, був піднесено святковим. Приводом для урочистостей стало відкриття тут пам’ятника видатному українському акторові й режисеру Гнату Юрі, який заснував, нині провідний, театр України і був його художнім керівником понад 40 років. Відтепер він стоятиме в образі свого чи не найулюбленішого героя – солдата Швейка.

Це вже другий бронзовий оберіг франківців, споруджений у цьому парку (кияни вже звикли до увічненого образу Миколи Яковченка, який, посміхаючись, сидить зі своїм улюбленцем, песиком Фанфаном). А ще раніше в нашій столиці з’явилися вилиті з металу Михайло Булгаков, Проня Прокопівна і Голохвастов, Паніковський. Отож тенденція повернення знаменитих киян – як реальних постатей, так і героїв книг та фільмів, триває.

Розпочала свято офіційна частина… Отець Олександр освятив пам’ятник, а після цього присутні почули запис голосу самого Гната Петровича, у виконанні якого звучав антиклерикальний твір – вірш Тараса Шевченка «Якби ви знали, паничі».

А потім пройшла суто театральна частина свята. У ній узяли участь переважно франківці, представники різних поколінь.

«Знімаю капелюха перед Вами, Гнате Петровичу – я Вас бачив у цій ролі, Ви були неперевершені», – розпочав промову народний артист України Богдан Ступка й таки зняв перед металевим Швейком солом’яного капелюха й продовжив: «Це ж треба сорок років обдурювати Радянську владу й вести театр до європейської культури. А ми продовжуємо його справу».

Невимовно теплими і радісними спогадами про роботу з Гнатом Юрою поділилася ветеран і корифей франківського колективу, народна артистка України Галина Яблонська. Їй пощастило виходити на кін разом із Гнатом Юрою у знакових для театру виставах – «Суєта», «Калиновий гай», «Лиха доля». Востаннє вони зустрілися у постановці твору І. Кочерги «Пророк», присвяченому Т. Шевченкові.

«Ви взяли мене в трупу молодою артисткою: спочатку я вважала цей вчинок закономірним, а тільки згодом збагнула, яке це було щастя, – звертаючись до образу й духу колишнього художнього керівника, сказала Галина Гілярівна, – Ви вміли м’яко, по-людськи тепло відстоювати істини. Сьогодні я Вам дякую за все».

Діловим і оптимістичним був того дня настрій генерального директора Національного академічного драматичного театру імені І.Франка Михайла Захаревича. Він пообіцяв, що наступним кроком після спорудження пам’ятника засновникові провідного театру України стане видання книги, присвяченої Гнатові Юрі, яку нині готують до друку.

«Ця людина створила театр, якому ми маємо честь служити, ці це найголовніше, – зазначив Михайло Захаревич. – Відтепер Гнат Петрович, як живий, стоятиме тут і не тільки прикрашатиме сквер, а й спостерігатиме за тим, що ми робимо в театрі, і для нас це величезна відповідальність».

Насамкінець додам, що авторами скульптурного образу, який поповнив галерею визначних киян, які повертаються до нас у металевих шатах, є відомі столичні митці, батько та син Володимир і Олексій Чепелики. До речі, з нагоди дня Києва Володимирові Чепелику було присвоєно звання почесного громадянина нашої столиці.

Назву ім’я і людини, яка надала кошти для спорудження пам’ятника. Це Юрій Коптєв, уродженець Чернігівщини, який нині проживає в Москві, проте не забуває рідну землю.

Тетяна Кроп

УНІАН в Google News