“Конан-варвар 3D”: вихованець ери комп’ютерної графіки

У стрічці майже відсутні діалоги – півтори години ми спостерігаємо лише за тим, як актори натренувались битись на мечах і кулаках. І, звісно, завжди перемагає Конан…

Нове – це гарно забуте старе, – сказав собі режисер Маркус Ніспел і із завзяттям приступив до роботи над рімейком легендарної стрічки “Конан-варвар”. Щоправда, досвід довів, що вже краще було б відреставрувати оригінальний фільм 1982 року, а не годувати глядачів невиправданим тривімирним форматом і абсолютно нелогічним сюжетом.

У кінематографі існує чудове поняття, котре легко примінити до більшості стрічок, які сьогодні випускає Голлівуд – так зване “експлуатаційне кіно”. У рамках поняття режисер обирає жанр і вкладає в нього відносно невелику суму грошей, а згодом жанр сам працює на режисера, приваблюючи до кіно своїх прихильників. Серед найяскравіших прикладів – маса романтичних комедій від “Друзів по сексу” до “Безшлюбного тижня”, екшени типу “Зеленого шершня” і, як не прикро, “Конан-варвар”. Але тут Ніспел грав на теплих почуттях глядачів до Арнольда Шварценеггера і сіквела за його участі. Та й бюджет був не таким вже й скромним – 90 мільйонів доларів.

За сюжетом рімейку, Конану доведеться стати на заваді планам лиходія ахеронця (найкраще ім’я для антагоніста) у воскресінні прадавніх могутніх царів, котрі свого часу мріяли володіти цим світом. Крім того, ахеронець переслідує кохану Конана, котра виявляється останньою необхідною ланкою у процесі воскресіння – чистокровним пращуром некромантів.

Судячи з усього, сценариста взагалі не бентежило, що надто багато подій закручено навколо самого Конана – і легенда, за якою він єдиний воїн, здатний зупинити некромантів, і кохана, яка вдало виявляється у полі інтересів злодіїв, і маска некромантів, уламком якої колись володів батько Конана. Загалом про логіку сюжету варто просто промовчати, аби не псувати враження глядачів, які все ж таки збираються до кінотеатру.

Крім того, у стрічці майже відсутні діалоги – півтори години ми спостерігаємо лише за тим, як актори натренувались битись на мечах і кулаках. І, звісно, завжди перемагає Конан – він сам розкидає мов кошенят по десятку ворогів, іноді навіть не торкаючись їх ані кулаком, ані мечем. Мабуть, то вони просто втрачають свідомість від страху перед могутнім воїном.

Заміну Залізному Арні обрали просто ніяку – Джейсон Момоа, виконавець головної ролі у “Конані” нагадує хлопця з реклами стереоїдів для атлетів-початківців. Здавалось, ось-ось він нарешті перестане позувати перед камерою і почнеться акторська гра, але до фінальних моментів Момоа залишається просто моделлю, так і не перетворюючись на актора. Не краще на екрані виглядає і виконавиця ролі коханки Конана Рейчал Ніколс, яка приваблює око зовнішністю, але так само вперто забуває про акторську школу.

“Конан-варвар” нагадує дипломну роботу студента-випускника приватного голлівудського університета – ніби і гроші на проект знайшов, і небезвідомого Рона Перлмана до фільму запросив, і локації непогані підібрав... Але чогось не вистачає. Наприклад, спецефектів.

Творці фільму спокусились на модний нині формат 3D, при цьому не виправдавши своєї спокуси – ніяких особливих фішок третій вимір “Конану” не додав, а от очікувань і вимог до стрічки стало автоматично більше. Навіть у “Конані” минулого століття декорації і спецефекти виглядали якщо не достовірніше, то точно більш гармонійно.

За 90 млн. доларів, витрачених на “Конана”, можна було зробити чимало – наприклад, запросити нормальних акторів (хай і не з А-категорії), відмовившись від зйомок у 3D, побудувати натуральні декорації, допрацювати костюми героїв. Уже мовчу про сценарій, який навіть без візуалізації приводить у повний жах.

Іншими словами, Шварценеггеру можна не хвилюватись – новий “Конан-варвар”, вихований в ері комп’ютерної графіки, не зуміє витіснити із сердець глядачів старого Конана з його гумовими чудовиськами і паперовими горами.

Катерина Зінов’єва

УНІАН в Google News