Фортепіанна вечірка на підсумок літа

Запах річки змішувався з запахом ароматизованих свічок, а музичним тлом до фортепіанних мелодій став плюскіт води та потріскування багаття... Романтичне прощання з літом вдалося таки справді романтичним... Репортаж з вечірки

Закінчення літа у «Jeans Beach Club» святкували незвичайно. Три спекотні місяці літа клуб розважав своїх відвідувачів запальними танцями, конкурсами та пляжним відпочинком. А в останній день літа вирішили змінити формат і влаштувати фортепіанну вечірку.

Організатор вечора – молодий режисер Дмитро Сан

Пляж, вечір, безліч запалених свічок, плюскіт дніпрових хвиль і романтична музика. Як підкреслив організатор вечора – молодий режисер Дмитро Сан – колись його уяву вразив фільм «Піаніно», захотілося повторити.

Формат вечірки, очевидно, передбачав, не лише заторкнути в душах присутніх струни прекрасного, але й викликати ностальгію. За літом. За високими і чистими почуттями. І режисерові це вдалося. У будь-якому випадку, ностальгія за літнім теплом виникла чи не в усіх присутніх – вечір (та ще й на березі Дніпра) видався прохолодним.

Запах річки змішувався з запахом ароматизованих свічок, а музичним тлом до фортепіанних мелодій став плюскіт води та потріскування багаття. За фортепіано професійно виконувала відомі мелодії Ennio Moricone, “Besame mucho”, “Yesterday” та багато інших. Паузами до музичних частин слугували поетичні декламації. Молода акторка з однаковою проникливістю входила в роль ліричної героїні любовної поезії, виносячи на суд глядачів як російські, так і українські вірші про кохання.

А ось публіка, вочевидь, постійні відвідувачі «Jeans Beach Club», виявилася не зовсім готовою до вечірки потрібного формату. Перш за все, прекрасних дам підвело взуття. Не одному джентльмену довелося «транспортувати» свою леді на руках до тапчана, щоб та не загрузла 12-сантиметровими підборами в піску пляжу. Також звиклій до діджейських дискотек молоді важко було налаштуватися на романтичну хвилю. Проте (знову ж таки дозволю собі підкреслити оригінальність режисерського задуму та професійну манеру виконання) навіть найгаласливіша компанія після першої пляшки вина та першої музично-поетичної частини ввійшла в ритм і гучно вигукувала «браво» декламаторці та піаністці. Романтична атмосфера на березі привертала увагу з води. Але навіть гучні дискотечні ритми з пароплава, який пропливав повз освітлений берег, не змогли перекричати фортепіанні ритми.

Оригінальним можна назвати й естетично-креативне оформлення вечірки. Окрім охоронців клубу, при вході гостей зустрічав манекен, декорований папером для нот, а вказівниками для пляжу-естрадного майданчику слугували цитати відомих людей (наприклад, Льва Толстого) про музику. Запрошеним на вечірку навіть дозволялося скупатися в промінні слави – частина шляху на пляж була оформлена як почесний червоний килим, освітлений прожекторами, з попереджувальним написом «А зараз – фотосесія». Бракувало лише спалахів фотокамер і знаменитостей, задекларованих в програмі вечора. Хоча, було темно, і я могла їх просто не помітити.

Підсумовуючи побачене, можна сказати, що режисер-постановник передбачив найменші деталі, щоб усім було приємно.

Романтичне прощання з літом вдалося таки справді романтичним. Закохані пари, обійнявшись, слухали світову класику у фортепіанному виконанні. Проте, переконана, коли б романтичний настрій доповнювався чиїмись обіймами, теплим пледом і келихом вина – фортепіанна класика засвоювалася б значно краще.

Дарка Дашко