У середу виповнюється 85 років з дня народження знаменитого і всенародно улюбленого режисера Леоніда Гайдая.
Як пише в своїх спогадах вдова Гайдая актриса Ніна Гребешкова, він був не тільки сценаристом і режисером, але і приголомшливим актором, і так чудово грав комедійні ролі, що режисери Іван Пир’єв і Борис Барнет сповзали з крісел від сміху.
Гайдай і сам не заперечував, що з юності мріяв про сцену і хотів бути саме актором, не дивлячись на свою природну соромливість і те, що не вимовляв букви "р" і "л". Він поступив у студію при обласному драмтеатрі Іркутська, яку закінчив у 1947 році.
Не дивлячись на те, що він грав провідні ролі, повністю задоволений Гайдай не був. У 1949 році він поїхав до Москви, де поступив на режисерський факультет ВДІКу (майстерня Александрова).
Гайдай не відразу звернувся до комедії, свою першу абсолютно серйозну картину «Довгий шлях «(1956) він зняв за сибірськими розповідями Короленка. Але саме цей фільм дозволив режисерові Михайлу Ромму розгледіти в Гайдаї дар комедіографа. Саме у майстерні Ромма з`явилася його перша комедія – «Жених з того світу» (1958) з Георгієм Віциним і Ростиславом Пляттом у головних ролях. Картину визнали дуже гострою і пустили другим екраном. Провалилася і наступна, ідеологічно витримана кіноповість «Тричі воскреслий» (1960).
Гайдай впав у депресію і виїхав до Іркутська, до батьків, де, сидячи на горищі серед довоєнних сатиричних журналів, придумав нову комедію.
Коли, згадує Гребешкова, Гайдай прочитав їй "сценарій" дев`ятихвилинного фільму «Пес Барбос і надзвичайний крос», вона, щоб не турбувати чоловіка сказала - "Приголомшливо!".
У 1968 році Гайдай зняв картину «Діамантова рука», що одержала Державну премію у 1970 році. А в 1971 році на екрани вийшла його мрія – комедія «12 стільців». З 22 претендентів на роль Остапа він вибрав нікому не відомого Арчіла Гоміашвілі.
У 70-і роки Гайдай поставив ще дві комедії, «Іван Васильович змінює професію» (1973) і «Не може бути!» (1975). На початку 80-х – «За сірниками» і «Спортлото-82», потім послідували фільми часів перебудови – «Небезпечно для життя!» (1985), «Приватний детектив, або Операція Кооперація» (1989) і «На Дерібасовськой гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі» (1992).
Усього, за підрахунками кінознавців, сукупна аудиторія фільмів Гайдая склала більше 600 мільйонів чоловік.
Помер Гайдай від ускладнень після запалення легенів 19 листопада 1993 року. Два роки тому на батьківщині Гайдая, у місті Свободний Амурської області, був відкритий пам`ятник кінорежисерові.
