Десятки років його свіжого номера нетерпляче чекали мільйони радянських дітей. Українське видання розходилося по всьому Радянському Союзі. На його сторінках вперше з’явилися багато нині улюблених казкових героїв. Навіть про Незнайку Носова вперше діти прочитали саме у "Барвінку".
Він був енциклопедією для радянських дітей, методичкою для їхніх учителів і довідником для батьків. Цілий місяць на свіжий номер "Барвінку" терпляче чекали майже два мільйони школярів з усього колишнього Радянського Союзу. Більше половини накладу українського видання розходилося у Росії та Казахстані. Його передплачували навіть в Ізраїлі. Вчора "Барвінок" відзначив ювілей – йому вісімдесят.
Василь Воронович, головний редактор журналу "Барвінок" зазанчає:
– Ми дуже активно насичували журнал, і я дуже добре запам’ятав, тоді було дуже актуальним народознавство в школі, а абсолютно не було підручників і посібників. І ми десь півроку друкували по цій темі, і я пам’ятаю схвалення вчителів, бо вони мали хоч якийсь матеріал.
Василь Воронович – майже двадцять років головний редактор "Барвінку". Пригадує:
– На початку своєї роботи номер здавали за три місяці до виходу. Стільки часу його друкували. Нині все по-іншому. Техніка дає змогу зробити все значно швидше, та в щомісячного видання справляється втричі менший колектив. Лише наклади вже не ті. Літературно-художній журнал на одній розкладці зі ста п’ятдесятьма комерційними дитячими виданнями. Втім, після виходу кожного номера до редакції надходять сотні листів.
Світлана Прудник, редактор відділу літератури журналу "Барвінок":
– Після виходу чергового номеру в нас такі урожайні дні на листи, і ми їм дуже радіємо. 2008 рік президент "Барвінок" оголосив роком бабусі і ми вперше проводимо перепис бабусь.
Школярі надсилають "Барвінку" малюнки, письменники – рукописи. Протягом вісімдесяти років часопис публікує першодруки. Саме на сторінках цього видання вперше з’явився Незнайко Носова.
І навіть у ювілей у редакції кипить робота. Сьогодні здали чергове число "Барвінку". Про свято тут нагадують лише квіти на столі у головного редактора та стіна з вишиваними рушниками від вдячних читачів.
