Пісня року в Палаці Україна: Орбакайте втекла, Кіркоров нахвалював Ані Лорак

"Чоко бамба" – це просто світова бомба, – самозакохано переконував Нарцис. – А що воно означає – один Бог знає..." Шматок цієї фрази я б узяла як головний лейтмотив нашої "Пісні року"...

П’ятничним та суботнім вечорами у київському Палаці "Україна" відгримів концерт "Пісня року". Якщо вірити афішам та анонсам, зібрати на ньому мали б "плеяду найбільш популярних і талановитих виконавців". І загалом, мовляв, "Пісня року" – це завжди "жорсткий відбір", який проходять "тільки найталановитіші зірки, котрі мають хоча б один вибуховий хіт" (це витяг з офіційного прес-релізу, тому перепрошую за пафосні слова).

Окрім "місцевих" зірок, на "Пісню року" обіцялися з’явитись і зірки закордонні, власне – російські. Зрештою, і сам концерт чомусь від самого початку позиціонували як аналог російської "довгожительки" – "Пісні року" (хоча, як відомо, свою "Пісню" Україна мала, здається, ще з 2003-го, проте торік її чомусь закрили). Утім, невибагливим глядачам було, очевидно, не до таких тонкощів – зал хоч і не був забитий вщент, та публіки зібралось достатньо.

Цього разу організатори обійшлися без несподіваних сюрпризів і таки довезли до нас майже всіх, кого обіцяли.

Однією з перших публіку потішила Крістіна Орбакайте. Глядачів, власне, потішила (щось там заспівала), а ось про пресу, яка завмерла в передчутті хоча б мінімальної сенсації від Орбакайте – забула. Відспівала – і побігла до гримерної. Натомість колишній "вітчим" Орбакайте – "сонцесяйний" Філіп Кіркоров – був того вечора на диво говірким. Одне за одним змінюючи костюми (з білого – на яскраво-червоний, а тоді й на золотисто-чорний), Кіркоров устиг розсипатися в компліментах на адресу нашої Ані Лорак, для якої не так давно написав пісню до "Євробачення". Мовляв, дізнавшись, що Україну на конкурсі представлятиме саме Лорак, ані хвилини не вагався й відразу кинувся творити новий хіт. А от про свою колишню підопічну – Анастасію Стоцьку – Кіркоров відізвався "по-королівськи" зневажливо. "Стоцька дома варить чоловікові борщ", – тільки й кинув через плече Філіп Бедросович.

Непомітно з’явилися за лаштунками такі російські співачки, як Тетяна Буланова й Катя Лель. Виконавши зі сцени по кілька попсових пісень, запам’ятати які, чесно кажучи, непросто, артистки, роздаючи направо й наліво яскраві усмішки, поїхали собі додому. Інших заїжджих гостей, на кшталт "Отпетых мошенников" чи "Премьер-министра" взагалі складно було ідентифікувати – надто вже вони схожі одне на одного...

Водночас неможливо було не помітити головного "шоколадного зайця" Росії – випускника "Фабрики зірок" П’єра Нарциса. Разом із чотирма худорлявими дівчатами (чи то "Шпильки", чи то ще якісь "Булавки") заспівав новий хіт – "Чоко бамба". "Це не тільки український чи російський хіт, це просто світова бомба", – самозакохано переконував усіх Нарцис. А потім чомусь додав: "А що таке "Чоко бамба" – один Бог знає..." Шматок цієї фрази я б узяла як головний лейтмотив нашої "Пісні року"...

І правда – один Бог знає, куди котиться український шоу-бізнес. Скажете, надто гучна заява? Хай так, але, читаючи список гостей "Пісні року", я довго намагалася пригадати, хто ж такі, приміром, В.Савенко, А.Юрпалов, А.Гоман, Ю.Грозная, Т.Комащенко, а тим паче – "Допинг" чи "Ассорти". Оцінювати репертуар наших "найбільш талановитих" виконавців було б, мабуть, ще цікавіше, але слухати їх я вже, зізнаюсь, не змогла...

Вистачило й уже трохи більш розкручених "НеАнгелів", "Авіатора", "А.Р.М.І.Ї", "4 королів", Марти, "СМС" і – далі за списком. Особливо "радісним" видався той факт, що наш "зірковий десант" не так давно поповнився з "Фабрики зірок" – тож глядачів "Пісні року" "тішили" ще й "фабричні" випускники Діма Каднай та Ольга Цибульська з Олександром Бодянським. За ними, до речі, уважно спостерігав усе той же Філіп Кіркоров, якому, здається, не дають спокою українські артисти. "Фабрикантів" Кіркоров похвалив, але мені здалося, що він трохи злукавив – якось нецікаво вони виглядали.

Свою порцію глядацьких овацій забрали того вечора й наші вже визнані зірки – Наталя Могилевська, Ірина Білик та Тіна Кароль. Виступи "акул" нашої сцени вигідно відрізнялися від початківців та російських зірок – щонайменше сильнішим репертуаром.

Одне слово, можна сподіватися, що на нашій сцені поки ще не все втрачено. Та якщо рухатимемося в такому ж напрямку й далі, то дуже скоро на "Пісню року" запрошувати буде нікого. А якщо й виступатимуть на ній артисти, то "один Бог знає", якого рівня.

Тетяна Данилова

УНІАН в Google News