Численні наукові дослідження свідчать, що актор правий у своїх переконаннях.
Дік Ван Дайк, відомий американський актор і комік, якому у грудні виповнилося 100 років, назвав головну причину свого довголіття: позитивний світогляд і те, що він ніколи не гнівався.
Ван Дайк найбільше відомий насамперед роллю веселого сажотруса Берта у класичному мюзиклі "Мері Поппінс" (1964). Українському глядачу він може бути більше відомий за пізніми роботами. Значну впізнаваність у старості йому забезпечили роль Сесіла Фредерікса у франшизі "Ніч у музеї" (2006), а також епізодична роль доктора Таунсенда в культовому ситкомі "Клініка" (2003).
"Я завжди думав, що гнів і ненависть – це те, що роз’їдає людину зсередини. І я ніколи по-справжньому не міг розвинути почуття ненависті. Були речі, які мені не подобалися, люди, яких я не схвалюю і не люблю. Але я ніколи по-справжньому не міг ненавидіти до сліз", – розповів Ван Дайк в нещодавньому інтерв’ю журналу People.
Він додав, що його батько, Лорен Ван Дайк, "постійно був засмучений станом речей у своєму житті", і помер у віці 73 років.
Науковий вісник Science Alert стверджує, що в словах актора може бути доля правди.
"Численні дослідження показали, що низький рівень стресу та підтримка позитивного, оптимістичного світогляду корелюють з довголіттям", – пише видання.
Science Alert зокрема посилається на результати одного наукового дослідження, яке стартувало аж у 1930-х роках. Тоді дослідники попросили групу з 678 черниць, більшості з яких було близько 22 років, написати автобіографію. У 1990-х дослідники порівняли ці автобіографії з показниками довголіття цих жінок.
Вчені виявили, що черниці, які висловлювали більше позитивних емоцій на ранньому етапі життя (наприклад, висловлювали почуття вдячності, а не образи), жили в середньому на десять років довше, ніж ті, чиї тексти були більш негативними.
Інше дослідження, проведене у Великій Британії в наш час, також показало, що оптимісти, жили на 11-15% довше, ніж песимісти.
Ще одне масштабне дослідження, в якому взяли участь близько 160 000 жінок різного етнічного походження, показало, що оптимісти мають більше шансів дожити до 90 років.
Одне з можливих пояснень цих результатів – вплив гніву на роботу серця. Гнів провокує викид адреналіну та кортизолу, основних гормонів стресу в організмі, особливо у чоловіків. Навіть короткочасні спалахи гніву можуть призвести до погіршення серцево-судинного здоров'я, свідчать дослідження.
Як писав УНІАН, в межах нового дослідження вчені дійшли висновку, що здорове харчування і фізична активність не є головними факторами довголіття. Вони важливі, але на першому місці завжди буде генетичний фактор, який має найбільший вплив на тривалість життя.
Також ми розповідали, що більшість 100-літніх довгожителів є фейковими. У більшості таких випадків йдеться про помилки в документах, або про пенсійне шахрайство, коли родичі приховують смерть людини заради державних виплат.