Підпишіться на нас в Google
Коли ви перебуваєте вдома або на робочому місці, як часто вам спадає на думку, що "речей" просто занадто багато? Які думки та емоції викликає у вас це усвідомлення? Фізичний безлад у наших домівках та робочих приміщеннях серйозно впливає на наше психічне здоров’я.
Безлад пов’язаний зі стресом і тривогою, а також із депресією. Дослідження показують, що рівень гормону стресу кортизолу вищий у людей, у будинках яких панує безлад. Тривалий підвищений рівень кортизолу може призвести до хронічного стресу та зниження функції імунної системи, а також до тривоги та депресії, пише Psychology Today.
Ви можете вважати, що безлад вас не турбує – але його визначають як переповнене або неорганізоване скупчення речей, яке заважає руху та/або знижує ефективність.
Його наслідки можуть проявлятися поза межами свідомого сприйняття
Дослідження в Інституті неврології Принстонського університету з використанням функціональної МРТ та інших методів показало, що людський мозок віддає перевагу порядку, а постійні зорові нагадування про дезорганізацію виснажують наші когнітивні ресурси та знижують здатність концентруватися.
Також з’ясувалося, що коли учасники прибирали безлад у своєму робочому просторі, вони могли краще зосередитися й обробляти інформацію, а їхня продуктивність зростала.
Інші дослідження показують, що люди, які відчувають себе пригніченими кількістю "речей" у своїх домівках, частіше схильні до прокрастинації, а захаращений дім провокує стратегії уникнення та вигорання – наприклад, перекуси шкідливою їжею та перегляд телевізора.
Марі Кондо та шведський "передсмертний розбір" речей
Марі Кондо, яка прославилася завдяки розхамлюванню, благає людей залишати лише те, "що іскриться радістю". Аналогічно, шведський "передсмертний перегляд" – це не про розчищення шаф.
Це про переосмислення наших стосунків із нашими речами. Питання про те, що ви хочете залишити, – це насправді питання про те, як ви хочете прожити своє життя. Цілком можливо, що є предмети, які мають особливе значення та справжній сенс. Але при ретельному розгляді – а скільки їх насправді?
Ми прив’язуємося до своїх речей розумово й емоційно, бо схильні ототожнювати себе з ними – вони уособлюють те, ким ми є або хочемо бути. Несвідомо ми схильні сприймати свої речі як фізичне продовження самих себе.
У результаті їхня втрата відчувається як своєрідна ампутація – адже в нашій свідомості це саме так і є. Певний ступінь такої прив’язаності є здоровим, але за певною межею – вже ні.
Ця динаміка може бути обсесивно-компульсивною і в крайніх проявах виражається в накопиченні, коли речі настільки просочуються відчуттям власного "я", що люди втрачають здатність відрізняти цінність дорогої серцю пам’ятної речі від старої газети.
Те, наскільки ми сприймаємо свої речі як продовження самих себе, може частково залежати від того, наскільки впевнено ми почуваємося у своїй особистості. Речі можуть допомогти захиститися від почуття невпевненості, і доки у нас є наші речі, які складають нам компанію, ми можемо почуватися менш самотніми.
Дослідження показують, що матеріалізм – схильність купувати речі заради статусу чи схвалення – пов’язаний із сильнішим почуттям самотності та меншим щастям. Але не всі речі однакові. Сімейні реліквії та предмети, придбані заради їхньої краси, особливої користі або зв’язку зі значущими переживаннями чи стосунками, такої кореляції не демонструють.
Матеріальне майно займає місце в нашій свідомості – набагато більше, ніж вільного простору в наших домівках. Включаючись в активний процес з’ясування того, що достатньо важливо, щоб тримати це при собі, а що – ні (і розлучаючись із тим, що не важливо), ми створюємо більше ментально-емоційного та фізичного простору.
Стратегії розхамлення
Найкращий час почати – це зараз. Як глибоко сказано в 64-й строфі "Дао де цзин", шлях у тисячу миль починається з першого кроку. Зробіть розхамлювання безперервним процесом, а не разовою подією.
Регулярно наводити порядок у домі та на робочому місці – замість того, щоб просто дозволяти речам накопичуватися – це корисний підхід для боротьби з бездумним накопиченням.
Почніть з легкого. Одяг – чудове місце для старту, оскільки багато речей можуть бути зайвими або не мати великої сентиментальної цінності. На відміну від цього, фотографії, особисті документи та сімейні пам’ятні речі можуть бути найскладнішими для сортування.
Корисна стратегія – пакувати речі, які практично не використовуються (або навіть сезонно), у коробку, на якій вказано вміст і дату. Якщо через рік не виникла необхідність її відкрити, це ознака того, що її вміст можна подарувати або, можливо, продати.
Між Goodwill, службами допомоги бездомним та людям із залежністю, а також безліччю онлайн-спільнот для продажу та купівлі – варіантів, як передати свої непотрібні речі тим, хто зможе ними користуватися, більш ніж достатньо.
Ми з дружиною тепер критично оцінюємо наші накопичені речі та поступово наповнюємо "коробку для роздачі", яку тримаємо в гаражі. Коли вона наповнюється, ми віддаємо її на благодійність і починаємо заново з порожньої коробки.
Головне: ви – це не ваші речі, навіть якщо іноді так здається. А розхамлення нашого життя – це безперервний шлях, а не певний пункт призначення. Це не "зробив один раз – і забув", це вимагає постійної уваги та наміру.
Раніше УНІАН повідомляв, що після 50 років життя стає простішим. Психологи пояснили, що змінюється з віком.
