Хоча ці назви часто вживають як синоніми, між тваринами існують кардинальні відмінності - від анатомії до ступеня небезпеки для людини.
Розрізнити буйвола та бізона насправді доволі просто: достатньо знати, що один дозволить вам посидіти у себе на спині, а інший - розтопче. Плутанина виникла ще у 1616 році, коли французький дослідник Самюель де Шамплен помилково назвав американських бізонів "буйволами" - buffles, і це прізвисько закріпилося в мові на століття, пише BBC Wildlife.
Справжні буйволи - водяний та африканський, мають коротку шерсть чорного, сірого або коричневого кольору. Їхні величезні роги розходяться широкою дугою. У африканських буйволів роги з’єднуються на лобі, утворюючи міцний кістковий "щит", який є потужною зброєю проти хижаків.
Бізони ж мають зовсім інший силует. У них є виражений горб за головою, коротка "борода" та густа кошлата шерсть на передній частині тулуба. Їхні роги значно коротші, ніж у буйволів. Європейський бізон трохи вищий і має довші ноги порівняно з американським родичем.
Водяні буйволи: мешкають у Південно-Східній Азії та Індії. Вони обожнюють воду та болото для терморегуляції. Здебільшого це приручені тварини з лагідним характером.
Африканські буйволи: населяють субсахарську Африку. Це одні з найнебезпечніших тварин континенту, що вбивають понад 200 людей на рік. У стадах панує "демократія": самки вказують напрямок руху, повертаючись у потрібний бік під час відпочинку.
Американські бізони: раніше мільйонними стадами населяли США та Канаду, але у XIX столітті були майже повністю винищені колонізаторами. Вони здатні розчищати сніг головою, щоб дістатися трави, і надзвичайно агресивні, якщо відчувають загрозу.
Європейські бізони: живуть у лісах та горах Центральної та Східної Європи, найбільше в Польщі та Білорусі. Вони краще стрибають, ніж їхні американські родичі, і не мають природних ворогів, окрім зрідка вовчих зграй.
Буйволи й бізони харчуються різною рослинністю.
Водяні буйволи їдять траву, кукурудзу, листя бананів, кору дерев і водні рослини. Більшість із них одомашнені, тому їх часто годують люди. Африканські буйволи пасуться на високій траві, яку висмикують довгими язиками. Коли трава витоптана стадом, вони переходять на інше місце.
Американські бізони їдять трави, осоки та іноді шавлію. Вони можуть проходити приблизно 3 км в день, шукаючи їжу. Узимку тварини розгрібають сніг головою, щоб дістатися до трави. Європейські - їдять листя, пагони, траву, кору, гриби та трав’янисті рослини.
Водяні буйволи майже не мають природних ворогів, але в Індії на диких особин можуть нападати тигри. Їх африканські родичі часто стають здобиччю левів. Гієни, дикі собаки та крокодили зазвичай нападають лише на молодих або слабких тварин.
На американських бізонів можуть полювати вовки або ведмеді гризлі, але зазвичай вони атакують тільки слабших або хворих. Найбільше пощастило європейським бізонам, вони майже не мають природних ворогів. Лише інколи вовки можуть напасти на малечу.
Раніше УНІАН писав, що у світі існує багато незвичайних тварин, але цей схожий на ведмедя та цвірінькає як пташка - є одним із найрідкісніших представників родини псових. Невеликий хижак живе переважно в джунглях Амазонки, має короткі лапи, рудувато-коричневе хутро та навіть частково перетинчасті лапи, що допомагають добре плавати. На відміну від інших собак, він спілкується високими звуками, схожими на пташиний щебет, і використовує їх під час колективного полювання. Тварини живуть зграями, але ведуть дуже прихований спосіб життя, тому вчені рідко їх бачать і часто досліджують лише за слідами або ДНК із залишків.