Підпишіться на нас в Google
У сім’ях середини XX століття відкрите вираження емоцій не заохочувалося так, як сьогодні. Багатьох дітей вчили бути сильними, старанно працювати й не скаржитися.
Як пише Futura-sciences.com, таке виховання допомагало долати труднощі, але водночас спонукало деяких приховувати свої почуття.
Психологи відзначили, що молодші покоління приділяють більше уваги розпізнаванню та вираженню емоцій. Це не означає, що вони менш стійкі: вміння усвідомлювати межі своїх можливостей і звертатися по допомогу – це теж прояв психологічної стійкості.
Фахівці пояснили, що ці відмінності зумовлені умовами життя, а не якоюсь вродженою природою, притаманною кожному поколінню.
Заглиблюючись у пояснення відмінностей, психологи зазначили, що люди, які належать до покоління бебі-бумерів (народжені з 1946 по 1964 рік), набагато раніше отримували особисту свободу та зобов’язання здобувати освіту. У той час багато хто починав освоювати професію вже у 14 років.
Зазначається, що деякі діти дуже рано починали брати участь у сімейній праці – у сільському господарстві або дрібній торгівлі. Вибір професії в той час залежав від потреб сім’ї та соціального середовища, а не від особистих бажань. Ці обмеження були особливо відчутними для дівчаток: їхня освіта та професійний вибір суворо регламентувалися нормами тих часів.
Крім того, бебі-бумери мали більш вільне дитинство. Зокрема, діти проводили багато часу на вулиці – часто без нагляду дорослих – і самі вигадували собі ігри. Розбіжності між дітьми, як правило, вирішувалися ними самостійно.
Американський психолог Пітер Грей з Бостонського коледжу вважає, що такі вільні ігри сприяють розвитку самостійності, вмінню оцінювати ризики, вирішувати конфлікти та долати труднощі.
Таким чином, психологи дійшли висновку, що прийняття на себе відповідальності в юному віці зміцнило у багатьох людей відчуття того, що вони самі керують своїм життям, тоді як сучасніші покоління не бачать нічого поганого в тому, щоб у разі потреби звернутися до психолога за необхідною підтримкою.
Інші новини про старші покоління
Раніше УНІАН писав про те, що онуки назавжди запам’ятовують своїх бабусь і дідусів. Психологи зазначили, що насправді для онуків важливіші не дорогі подарунки, а відчуття любові, уваги та безпеки поруч із бабусями й дідусями.
Також психологиня розповіла, що насправді стоїть за істериками дітей. За примхами дитини нерідко ховаються страх, втома, тривога.
