В Стамбулі навколо напою сформувалася ціла культура.
Турецька кава – це не просто напій, а цілий ритуал із багатовіковою історією. І головна її таємниця – у способі приготування: на гарячому піску. Про те, чому саме цей метод робить каву особливою, пише видання Descopera.
Традиційну каву готують у маленькому мідному горщику з довгою ручкою – він називається чезве. Туди додають дуже дрібно мелену арабіку, воду та цукор, а потім занурюють посудину в шар розігрітого піску.
А саме пісок потрібен, щоб рівномірно розподіляє тепло навколо чезве і не дає каві пригоріти чи закипіти надто різко. Завдяки цьому напій нагрівається повільно і плавно – майже до точки кипіння, але не переходячи її.
Саме такий режим нагрівання дозволяє повністю розкрити аромат кави, уникнути гіркоти та отримати ту саму густу оксамитову піну, яка є візитівкою турецької кави.
Чезве прибирають з піску одразу, як тільки з'являється піна. Потім каву лишають на кілька секунд – щоб гуща осіла – і наливають у маленьку чашку демітассе, приблизно вдвічі меншу за звичайну.
Важлива деталь: гущу не проціджують – вона залишається на дні чашки і надає напою тієї самої щільної текстури, яку неможливо отримати жодним іншим способом.
Турецька кава з'явилася на Близькому Сході ще в XVI столітті. В Стамбулі навколо неї сформувалася ціла культура – з особливими соціальними ритуалами та навіть традицією ворожіння на гущі.
Раніше експерти протестували 21 сорт кави та знайшли найкращі. Перевірялася наявність акриламіду, фурану, мінеральних олій та важких металів. Також оцінювалася інформація на етикетці та якість упаковки. Фахівці навіть перевірили ступінь обсмаження зерен, вміст кофеїну та справжність маркування "100% арабіка".