Підпишіться на нас в Google
Довгий час бруківка була найпопулярнішим матеріалом для під’їзних доріжок, терас або садових доріжок. Однак тепер люди дедалі частіше звертають увагу на дешевші та якісніші рішення, пише Onet.
Зазначається, що останнім часом серця шанувальників сучасної архітектури підкорили великі бетонні плити. Вони чудово підходять для терас, а також під’їзних і садових доріжок. Вибір кольорів і форматів настільки широкий, що можна без зусиль підібрати відповідний варіант практично для будь-якого проєкту.
У виданні повідомили, що під час укладання бетонних плит з’являється значно менше щілин, у яких можуть завестися мох і бур’яни. Також вони мають більш елегантний вигляд порівняно з бруківкою.
Крім того, якісні бетонні плити без проблем витримують мороз, стирання та значні навантаження. За умови надійної основи вони витримають навіть регулярний рух автомобілів.
У виданні підкреслили, що укладання бетонних плит – не найпростіше завдання. Для цього може знадобитися допомога досвідчених фахівців.
Також у виданні додали, що гравій, гранітний щебінь, базальт або доломіт – одні з найдешевших способів зміцнення доріжки або рідко використовуваного під’їзного шляху. І вони мають одну важливу перевагу – чудово пропускають воду, тому на такому покритті не утворюються калюжі.
Більше того, щебінь простий в укладанні. Достатньо геотекстилю та надійних бордюрів, щоб запобігти змішуванню каменів із землею та розростанню бур’янів. Однак з часом камені зміщуються, а частина з них просто випадає за межі виділеної площі, тому їх доводиться час від часу поповнювати.
У виданні також радять звернути увагу на водопроникні покриття, якщо питання утримання води є важливим для власника ділянки. Ажурні плити, екологічні решітки, заповнені травою або гравієм, а також мінерально-смоляні системи можуть стати чудовим варіантом.
Тераса не обов’язково має бути бетонною
Крім того, у виданні розповіли, що для тераси можуть підійти дерев’яні або композитні дошки. Натуральне дерево створює затишну, теплу атмосферу, якої дійсно важко досягти за допомогою бетону. Однак необхідні регулярне просочення та догляд.
Якщо ж не хочеться щороку фарбувати й просочувати олією дошки, композит може вирішити цю проблему. У виданні зазначили, що цей матеріал добре витримує вологу, сонце та перепади температур, а при цьому виглядає майже як справжнє дерево.
Рішення для терплячих, яке прослужить десятиліття
Якщо ж важлива довговічність, у виданні рекомендують звернути увагу на граніт, базальт, пісковик або сланець. Таке покриття при правильному укладанні може прослужити кілька десятків років без помітних ознак зносу.
Камінь чудово витримує мінливі погодні умови та механічні пошкодження, а оскільки кожна плита трохи відрізняється від інших, загалом покриття набуває природного, неповторного характеру. Це важко підробити за допомогою будь-якого матеріалу масового виробництва.
Газон, що витримує навантаження
Іншим варіантом для під’їзних доріжок, про який рідко згадують, є газонна георешітка. Це пластикові або бетонні ажурні модулі, заповнені землею та засіяні травою. Ззовні видно практично лише зелень, а під нею ховається конструкція, яка витримає вагу автомобіля, не просідаючи й не утворюючи колії.
Пластикові модулі легші та дешевші, тому чудово підходять для самостійного укладання. Достатньо належним чином підготувати основу (зазвичай шар щебеню та піску), розкласти решітку, заповнити її землею та засіяти травою або відразу укласти готові рулони дерну.
Власники будинків відмовляються від бетонних доріжок і майданчиків у своїх садах
Раніше в Mediafax писали, що останніми роками дедалі більше власників будинків відмовляються від бетонних доріжок і майданчиків у своїх садах на користь натурального каменю та гравію. Це тренд 1950–1960-х років, який знову повертається в моду.
"Сухі" сади, натхненні японською естетикою, поєднують у собі дрібний гравій, декоративні камені та посухостійкі рослини, такі як сукуленти. Вони створюють відчуття порядку, спокою та рівноваги.
Крім того, сади зі доріжками з натурального каменю надають структуру та функціональність зовнішньому простору. Вони розділяють зони саду та створюють візуальні акценти.
