На одеському "Привозі" можна почути воістину унікальні мовні звороти.
Ринок Привоз - місцева визначна пам'ятка Одеси, абсолютно всі корінні городяни знають історію цього місця, і тому із задоволенням спілкуються з продавцями. Туристи розуміють, що "Привоз" - це не про покупки, це про задоволення і одеський колорит. Дізнайтеся, як давно існує ринок і чим він унікальний.
Для того щоб зрозуміти, скільки років Привозу в Одесі, потрібно трохи зануритися в історію міста. Починається вона з XIX століття, коли в Одесі зароджувалася торгівля. На той момент у місті вже було три ринки - Старий і Грецький. Архітектори планували зробити в місті торговельну вісь - таку саму, як на Єлисейських полях у Парижі, а роль довгої вулиці, з боків якої розташовувалися б торговельні лотки, виконував би Олександрівський проспект (зараз він називається "Проспект Українських Героїв" - ред).
На ринках Старому і Грецькому ринках люди продавали абсолютно різний товар, ціни встановлювали самі. У 1897 році в одній із частин Старого базару почали розташовуватися торговці з привізним товаром. Вони викладали речі, продукти, прикраси - все, що хотіли продати, - на вози та вози, навіть вішали на коней та віслюків. Жодних павільйонів чи лотків не було й близько, торгували буквально з підлоги, "стихійно", і тільки закордонним товаром, звідси й назва нового ринку - "Привоз", тобто, "привізний". Місцеві жителі знали, що на "Привозі" можна купити абсолютно все, що потрібно, і дуже недорого, а крім того, поспілкуватися з продавцями та іншими одеситами і дізнатися останні новини.
Через 30 років з'явилися дерев'яні лавки та якісь-ніякі вітрини, однак це не допомогло, адже "Привоз" все одно залишався брудним і незатишним місцем, як і, мабуть, багато ринків того часу. Люди справляли нужду просто на вулицях, смітили і залишали нерозпродані продукти гнити на свіжому повітрі. У 1870-му році влада міста вимостила вулиці щебенем із граніту, почала будувати перші будівлі, але простояти їм довго не судилося. У місто прийшла чума, і ринок довелося спалити, щоб запобігти поширенню хвороби.
Ще через 30 років, 1902-го, містобудування вже йшло повним ходом - архітектор Нестурх звів "Фруктовий пасаж" - споруду з чотирьох двоповерхових корпусів, які між собою були сполучені арками з кованою брамою, а на стовпах біля цієї брами митець розташував чавунні вази з фруктами.
І тоді, і зараз "Фруктовий пасаж" вважається найбільш вражаючою спорудою з усіх інших корпусів. Проте розуміння загальної картини неможливе без знання того, що сталося на Привозі в Одесі - саме ця частина ринку постраждала від удару російської армії. За словами голови Одеської ОВА Олега Кіпера, атака на Одесу для "Привозу" обернулася двома випаленими павільйонами.
Кожен українець знає, що в Одесу потрібно їхати не тільки заради моря, а й заради місцевого колориту. Населення тут багатонаціональне, і тому діалектизми, які використовують у мовленні корінні літні одесити, незвичайні для слов'янського вуха. Левова частка унікальних слів і виразів придумані і колись сказані євреями - представниками однієї з найбільших громад.
Український музикант Фелікс Шиндер, як одесит, у жилах якого також тече єврейська кров, поділився діалогом, який, за його словами, він особисто записав на "Привозі". Музикант став свідком розмови літнього єврея з продавчинею на ринку і не зміг утриматися, щоб не законспектувати унікальну промову. Послухавши її, одразу стає зрозуміло, які фрази можна почути в Одесі на Привозі і як на них дотепно відповідати:
- Мадам! Сколько стоит Ваша курица?
- 240 гривен.
- А так, шоб взять?
- Уважаемый, возьмите руки в ноги и сделайте так, шоб я Вас долго искала!
- Вы явно держите меня за идиота! 240 гривен за эту курицу?
- Ловите момент, мужчина, только для Вас 230 и только, потому что я сегодня добрая!
- Но это же не цена! Это рекорд наглости! Чтобы я про Вас не думал плохого, возьму за 180.
- Мне кисло в чубчик, что Вы обо мне будете думать.
- Я видел три прилавка назад такую курицу за 180!
- Так идите на три прилавка назад или сразу до Бениной мамы!
- О, я вспомнил, где я Вас видел. На коронации королевы Елизаветы Вы стояли за ручку с принцем, это ж были Вы?
- Вы мне очень нравитесь, откуда Вы взялись такой вумный?
- С улицы малая Арнаутская, угол Базарная.
- Но такого же быть не может, это параллельные улицы!
- Но так и такого, чтобы я купил Вашу курицу за 230 гривен тоже быть не может!
- Так а шо вы хотите, шоб я Вам ее за просто так отдала?
- 190 гривен - мое последнее слово!
- Не смешите мои тапочки и спрячьте свое слово.
- Фейгеле моя, я переступлю через себя и дам Вам 200 гривен за Вашу несравненную курицу.
- Ой, не надо тут цуцалы-муцалы разводить, берите в зубы и уходите.