Багато власників домашніх тварин ловлять себе на думці, що вони спілкуються з тваринами як з повноцінними людьми – і це нормально.
Чи помічали ви коли-небудь, що розмовляєте зі своїми домашніми тваринами? І не якимось писклявим голосом, а так, ніби вони ваші людські сусіди по кімнаті? Якщо так, то ви не самотні. У цьому немає нічого ганебного чи дивного, але вам, можливо, цікаво, чому ви так робите.
Parade поспілкувалося з психологами, щоб дізнатися більше про те, чому люди невимушено базікають зі своїми улюбленцями, і допомогти вам краще зрозуміти цю поведінку.
Навіть якщо ви не розмовляєте зі своїми улюбленцями як з людьми, ніколи не пізно почати або піддатися цьому бажанню, яке ви, можливо, придушували. Дізнавшись психологічні причини такого прагнення, ви, можливо, зможете спокійно базікати зі своєю кішкою чи собакою, не боячись осуду з боку оточуючих. Зрештою, спілкування (і розмова) лежить в основі більшості соціальних взаємодій.
Чотири психологи проаналізували причини, через які власники домашніх тварин розмовляють зі своїми підопічними, і розкрили психологію цього явища. Вони також виділили сім якостей, характерних для людей, які спілкуються з улюбленцями як з людьми.
Незалежно від того, чи впізнаєте ви в цьому описі себе або когось зі знайомих, ви напевно відкриєте для себе щось цікаве. І хто знає, можливо, вам захочеться поділитися цим зі своєю сестрою, яка бурхливо сперечається зі своїм котом, або з татом, який ділиться зі своїм собакою улюбленою футбольною статистикою.
Доктор Джозеф Лаїно, доктор психологічних наук, психолог із Сімейного медичного центру Sunset Terrace при NYU Langone, зазначив, що розмови зі своїми улюбленцями зазвичай не вважаються відхиленням від норми, оскільки "антропоморфізувати" (наділяти людськими якостями) домашніх тварин насправді може бути корисно для здоров’я.
"Розмови зі своїми улюбленцями допомагають нам налагодити з ними зв'язок, оскільки це допомагає нам краще розуміти їх і співпереживати їм", – пояснив він.
Хоча ви можете подумати, що люди розмовляють з іншими живими істотами, наприклад з улюбленцями, тому що хочуть бути зрозумілими (що іноді є правдою), це не завжди так.
"Розмови з улюбленцями, як правило, пов’язані не стільки з тим, що тварина розуміє людину, скільки з тим, як сама людина шукає зв’язок, виявляє прихильність до улюбленця та надає певного сенсу цим стосункам", – заявила доктор Мішель Голдман, психолог і медіа-консультант Дослідницького фонду надії у боротьбі з депресією.
Доктор Лаїно підкреслив, що одна з головних причин, через яку люди розмовляють зі своїми улюбленцями як з людьми, полягає в тому, що це допомагає їм відчувати себе причетними, менш самотніми та дає їм можливість висловлювати думки й ідеї, не боячись осуду.
Доктор Бренді Сміт, кандидат психологічних наук, ліцензований психолог з Thriveworks, додала, що розмови з улюбленцями – це природна поведінка, оскільки комунікація перебуває на передньому плані більшості видів людської діяльності.
"Спілкування в тій чи іншій формі – це те, що ми схильні робити з іншими живими істотами, – пояснила вона. – Той факт, що ця жива істота є твариною, а не людиною, не зменшує схильності до розвитку будь-якої форми комунікації, яка для багатьох набуває форми розмови зі своїми улюбленцями, як з людьми".
Доктор Голдман зазначила, що хоча домашні тварини не можуть відповідати точно так само (коли до них звертаються), вони все ж здатні видавати звуки та реагувати, що може функціонувати як особливий вид комунікації, який приносить користь людям.
Людям подобається відчувати зв'язок, і розмови зі своїми улюбленцями можуть бути інструментом для регулярного досягнення цього відчуття. Доктор Лаїно додав, що розмови з тваринами, як і з іншими людьми, також можуть допомагати справлятися зі своїми емоціями.
Хоча це може здатися очевидним, доктор Лаїно пояснив, що розмови з улюбленцями також допомагають людям зміцнити зв'язок з ними і одночасно зняти стрес. Це дозволяє людям реалізувати свою потребу в прояві турботи та опіки над своїми улюбленцями.
Хоча так буває не завжди, доктор Дженніфер Драгонетт, доктор психологічних наук, психолог та інструктор з клінічних послуг у Newport Healthcare, зазначила, що деякі люди, які розмовляють зі своїми улюбленцями як з людьми, можуть бути більш стриманими та замкнутими.
"Інтроверсія іноді може бути частиною загальної картини, – заявила доктор Драгонетт. – Для деяких людей така взаємодія забезпечує зв'язок без тих вимог, які виникають у більш складних соціальних умовах. Часто вони повертаються до цього як до способу перезавантажитися після довгого дня, наповненого міжособистісними контактами".
Як і слід було очікувати, доктор Драгонетт підкреслила, що люди, які розмовляють зі своїми улюбленцями як з людьми, загалом більш емпатичні, краще розуміють оточуючих і чутливі до найрізноманітніших потреб та почуттів. Доктор Лаїно погодився з цією думкою.
"Розмовляючи зі своїм улюбленцем, ви демонструєте здатність розуміти, що може відчувати інший або чого він може потребувати", – поділився він.
Власники домашніх тварин, які демонструють таку поведінку, також схильні бути більш уважними. "Люди, які розмовляють зі своїми улюбленцями, також з більшою ймовірністю враховують почуття інших, вміють розпізнавати тонкі натяки та звертають увагу на невербальні сигнали", – додала доктор Голдман.
Так само доктор Сміт зазначила, що ті, хто розмовляє зі своїми улюбленцями як з людьми, зазвичай є турботливими особистостями.
"Розмова зі своїм улюбленцем як з людиною демонструє певний рівень турботи, тому що це внесок у увагу до вашого спільного життя, – заявила вона. – Це перетворює досвід із простого співіснування на більш взаємозалежний життєвий шлях".
Хоча більшість людей спілкуються регулярно, доктор Сміт підкреслила, що той факт, що деякі люди розмовляють зі своїми улюбленцями як з людьми, вказує на те, що вони щиро люблять спілкуватися, особливо з огляду на те, що вони не отримують стандартної відповіді.
"Людина, яка розмовляє зі своїм улюбленцем як з людиною, демонструє цінність самого процесу бесіди, тому що вона не зобов’язана робити це в даній ситуації, але добровільно робить такий вибір, оскільки бачить у цьому сенс", – пояснила вона, додавши, що таким людям часто приносить величезну користь можливість просто виговоритися своєму улюбленцю.
Оскільки домашні тварини не можуть відповідати на розмову так, як це зробила б інша людина, доктор Голдман зазначила, що грайливість є загальною рисою.
"Розмова з улюбленцем передбачає певний рівень креативності, особливо в уяві або проєктуванні того, як улюбленець думає або відчуває у відповідь, – пояснила вона. – Це передбачає уяву та оригінальність, які приходять разом із грайливістю та сприйняттям безтурботності".
З огляду на те, що розмова є формою самовираження, доктор Лаїно зазначив, що люди, які розмовляють зі своїми улюбленцями як з людьми, можуть бути більш експресивними.
Розмови з улюбленцями – це те, чого люди іноді соромляться, і саме тому багато хто з тих, хто так робить, часто виявляються більш люблячими та ніжними.
"Люди, які розмовляють зі своїми улюбленцями, можуть таким чином демонструвати свій рівень комфорту у прояві ніжності та емоційної близькості, – заявив доктор Лаїно. – Цим людям комфортно втілювати свої думки та почуття у слова".
По суті, ці люди не бояться говорити про те, що вони відчувають, і показувати свої емоції.
Раніше УНІАН повідомляв про 5 подій, які кішки вміють передбачати.