Острів перетворили на лабораторію для спостереження за зародженням життя.
У 1963 році з глибин Атлантичного океану біля узбережжя Ісландії з'явився вулканічний острів, і його негайно ізолювали від людей та перетворили на лабораторію для спостереження за зародженням життя.
Як пише Ecoticias, перші ознаки народження острова Суртсей з'явилися 14 листопада 1963 року. Вважається, що виверження почалося кількома днями раніше на морському дні, перш ніж попіл, пара та уламки вулканічної породи нарешті вирвалися на поверхню.
Наступного дня вже утворився новий острів. Вибухи були потужними, тому що морська вода так швидко охолодила гарячу магму, що вона розкололася на схожі на попіл вулканічні фрагменти. До червня 1967 року, після більш ніж трьох з половиною років активності, Суртсей мав площу близько однієї квадратної милі.
Незабаром після появи острова Суртсей ісландські дослідники зрозуміли, що він може дати відповідь на питання, яке зазвичай неможливо перевірити в реальному світі. Що відбувається, коли рослини і тварини потрапляють на абсолютно нову землю, де немає ферм, доріг, садів або людей, які могли б спотворити результати?
Суртсей був оголошений природним заповідником у 1965 році, і сьогодні відвідувачам потрібен дозвіл від Дослідницького товариства Суртсея. Правила також забороняють ввезення на острів живих тварин, рослин, насіння, частин рослин або відходів.
Спочатку Суртсей виглядав як останнє місце, де могло б оселитися життя. Проте перші колоністи не змусили себе довго чекати.
Діатомові водорості були виявлені на піщаному пляжі в серпні 1964 року. Насіння та частини рослин були викинуті на берег першої весни, а в 1965 році вздовж берегової лінії було виявлено першу судинну рослину – морську ракету.
Довгі роки вчені вважали, що вітер і океанські течії виконують більшу частину роботи з перенесення рослин на віддалені острови. Однак дослідження 2025 року показало, що птахи перенесли багато рослин, які колонізували острів.
У дослідженні було вивчено 78 видів судинних рослин, зареєстрованих на Суртсеї з 1965 року, і було виявлено, що більшість із них не мають класичних ознак для перенесення на великі відстані. Натомість чайки, гуси та кулики, ймовірно, переносили насіння у своїх шлунках, посліді або гніздовому матеріалі.
Море почало руйнувати острів майже відразу. Так, до кінця виверження площа Суртсея становила близько однієї квадратної милі, але до 2002 року вона зменшилася приблизно вдвічі. Проте острів не зникне в одну мить. Лава та затверділий вулканічний матеріал захищають його найміцніше ядро.
ЮНЕСКО у 2008 році назвала Суртсей об'єктом Всесвітньої спадщини, оскільки він являє собою рідкісну, довгострокову фіксацію колонізації нових земель рослинами, тваринами та морським життям з мінімальним прямим втручанням людини.
Раніше УНІАН розповідав про острів в Австралії, де знищили всіх щурів і мишей. Це різко змінило ендемічну фауну.