Воно може похвалитися однією з найбагатших екосистем на Землі.
Озеро Танганьїка - найдовше прісноводне озеро у світі. Але це ще не все - воно також б’є рекорди й в інших аспектах. Це друге найстаріше (від 9 до 13 мільйонів років) озеро такого типу, друге за об’ємом і друге за глибиною. Про це пише gazeta.pl.
Також воно може похвалитися однією з найбагатших екосистем на Землі. У його басейні проживає до 10 мільйонів людей - воно розташоване у Східній Африці.
Озеро офіційно визнано найдовшим у світі, що підтверджується його записом у Книзі рекордів Гіннеса. Його ширина коливається від 16 до 72 кілометрів, і воно простягається через чотири країни: Замбію, Танзанію, Демократичну Республіку Конго та Бурунді. Хоча його середня глибина становить 570 метрів, часом вона сягає рекордних 1436 метрів, що забезпечує йому перше місце в Африці та друге у світі. У цьому відношенні його перевершує лише озеро Байкал у Росії. Його дно розташоване на глибині 662 метри нижче рівня моря, що робить його криптодепресією - западиною, де поверхня знаходиться вище рівня моря, а дно - нижче.
Цікаво, що озеро Танганьїка унікальне не лише своїми розмірами. Воно також є домівкою для понад 2000 видів, 500 з яких не зустрічаються більше ніде у світі. Тут мешкають крокодили, бегемоти, різні види птахів і, звісно ж, риби, більшість із яких є ендемічними.
Там мешкає не менше 250 видів яскраво забарвлених цихлід. Це робить Танганьїку чудовим місцем для дайвінгу та сноркелінгу для багатьох людей. Озеро є цінним джерелом їжі, зокрема білка, для людей, що мешкають у його околицях.
Відзначається, що озеро Танганьїка було відкрито європейцями лише в XIX столітті, а саме в лютому 1858 року. Саме тоді англійські дослідники Річард Бертон і Джон Спік, рухаючись уздовж річки Ніл, дісталися цього району. Уздовж берегів озера ростуть олійні пальми, а місцеві жителі вирощують рис та інші культури, а також розводять рибу.
Озеро Натрон - це мілководне, гаряче, сильно лужне водоймище, розташоване на півночі Танзанії, неподалік від кордону з Кенією.
Озеро потрапило на перші шпальти газет у 2013 році, коли фотограф Нік Брандт опублікував книгу фотографій тварин, які загинули на березі озера, а потім збереглися в його водах. Він підбирав туші й розташовував їх у реалістичних позах: скам’яніла кажан чіпляється за гілку, моторошний фламінго ковзає по гладкій воді.