Підпишіться на нас в Google
Постійне прагнення мати рацію, знецінення чужого досвіду та болісна реакція на критику можуть свідчити про труднощі з самоаналізом.
Психологи зазначили, що все це не визначає рівень інтелекту, але багато що говорить про те, як людина сприймає себе та оточуючих, пише Times of India.
Які звички можуть вказувати на брак самоусвідомлення
1. Прагнення завжди мати рацію
Деякі люди сприймають будь-яку розбіжність як суперечку, в якій обов’язково треба перемогти. Вони продовжують наводити аргументи, доки співрозмовник не поступиться, і з трудом визнають, що могли помилятися.
Психологи пов’язують цю модель поведінки з браком інтелектуальної скромності – здатності визнавати обмеженість власних знань і допускати, що чужа точка зору може бути корисною.
Дослідження Теннель Портер і Каріни Шуманн, проведене у 2018 році, показало, що люди з більш вираженою інтелектуальною скромністю охочіше ознайомлюються з думками, які суперечать їхнім власним.
2. Знецінення чужого досвіду
Фрази на кшталт "Зі мною такого не траплялося" не є проблемою. Але якщо людина на цій підставі вирішує, що труднощі іншої людини неістотні, це може вказувати на знецінення.
Власний досвід не завжди дозволяє об’єктивно оцінити ситуацію, в якій опинилася інша людина. Для прояву емпатії достатньо визнати, що переживання іншої людини мають значення, навіть якщо ви ніколи не стикалися з подібним.
3. Постійне переведення розмови на себе
Ще одна поширена модель поведінки – прагнення зробити власний досвід центром будь-якої розмови. Людина може перебивати співрозмовника розповідями про себе, переводити чужі історії на власні проблеми та втрачати інтерес, коли увага зосереджена не на ній.
Дослідники комунікації використовують термін "розмовний нарцисизм" для опису надмірної зосередженості на собі під час спілкування.
При цьому обмін особистими історіями не обов’язково свідчить про егоїзм. Важливо, чи здатна людина не тільки розповідати про себе, а й уважно слухати інших.
4. Сприйняття критики як особистої образи
Люди, яким важко займатися самоаналізом, можуть сприймати навіть обґрунтовані зауваження як напад. Замість того щоб замислитися над критикою, вони починають виправдовуватися, звинувачувати співрозмовника в причіпках або сумніватися в його намірах.
Однак не кожна критика є справедливою: іноді зауваження дійсно бувають принизливими або необґрунтованими. Більш конструктивний підхід – відокремити форму викладу від змісту та оцінити, чи є в сказаному щось корисне.
5. Переконання в тому, що людина має відповідати певним стандартам
Нав’язування оточуючим власних уявлень про те, як їм слід одягатися, розмовляти та поводитися, також може свідчити про недостатню відкритість до чужих поглядів.
Уявлення про зовнішність залежать від культури, виховання та особистих уподобань. Проблема виникає, коли людина вважає власні переконання єдино правильними й намагається зробити їх обов’язковими для оточуючих.
Інші новини про поведінку
Раніше психологиня розповіла, що насправді стоїть за істериками дітей, і це не просто примхи. За її словами, за такою поведінкою може ховатися страх, втома, тривога або інші сильні емоції.
