Ці кити виростають до 15-19 метрів у довжину.
Горбаті кити є зірками серед любителів спостерігати за китоподібними через те, що вони часто проявляють активність на поверхні. У BBC Wildlife Magazine розповіли цікаві факти про цих ссавців.
У виданні поділилися, що горбаті кити виростають до 15-19 метрів у довжину, що можна порівняти з розміром автобуса. Більш того, вони в середньому важать близько 40 тонн.
Однією з відмінних рис горбатих китів є їхні довгі грудні плавники. Вони можуть виростати до майже 5 метрів у довжину.
У виданні нагадали, що горбаті кити зустрічаються у всіх великих океанах. Вони, як правило, уникають крайніх районів Арктики та Антарктики, покритих паковим льодом, і воліють триматися ближче до узбережжя під час своїх довгих міграцій.
Вчені за допомогою супутникового стеження з'ясували, що горбаті кити іноді переривають свої тривалі міграції біля гігантських підводних гір. Наприклад, вони зупиняються на кілька днів біля підводної гори Ла-Перуз між островами Реюньйон і Мадагаскар в Індійському океані, а в Тихому океані, біля берегів Нової Каледонії, вони залишаються біля підводних гір на тиждень або більше, перш ніж продовжити свою міграцію на південь.
Дослідники припускають, що під час перерв горбаті кити харчуються у водах над підводними горами, які часто багаті на планктон і рибу. Вони також можуть збиратися для спарювання.
У виданні нагадали, що у горбатих китів немає зубів. Замість цього у них є близько 270-400 балених пластин з кожного боку рота, які вони використовують для фільтрації криля і дрібної риби з води.
Оскільки у горбатих китів немає зубів, за якими можна було б визначити їх вік, важко сказати, скільки вони можуть прожити, підкреслили у виданні. За деякими оцінками, їх тривалість життя становить близько 50 років, за іншими - до 80 років.
У горбатих китів великі горбисті голови і великі світлі плавники. Коли ці ссавці харчуються, їх горла розширюються, як акордеон, а широкі хвостові плавники часто піднімаються високо перед глибоким зануренням.
У виданні додали, що горбаті кити мають темну спину і плямистий світлий низ, а також характерну біло-чорну пігментацію на нижній стороні хвостового плавника. На їхньому тілі також можна побачити характерні шрами і скупчення мушель. Ці відмітини дозволяють вченим ідентифікувати окремих особин і відстежувати їх протягом десятиліть.
Горбаті кити зазвичай заковтують у рот величезні ковтки води, а потім виштовхують воду через пластини, утримуючи здобич всередині. У їх раціон в основному входить криль - дрібні ракоподібні, а також інші дрібні безхребетні. Також кити можуть їсти дрібних зграйних риб, таких як анчоуси, сардини і скумбрія.
Цікаво те, що деякі горбаті кити використовують метод спільного полювання на рибу, який вчені називають "бульбашковою сіткою". Під час полювання кити занурюються під косяк риби, а потім спіраллю піднімаються вгору, випускаючи повітряні бульбашки.
У міру підйому ці бульбашки дезорієнтують рибу і заманюють її в щільну грудку. Потім кити можуть швидко підпливти до косяка і проковтнути цілу купу риби.
Горбаті кити є відомими "підводними співаками". Вони видають гучні звуки, які можуть тривати годинами і поширюватися на величезні відстані по океану. Точна функція пісень горбатих китів невідома, але існує багато теорій.
Зазвичай самці видають довгі складні пісні під час сезону розмноження. Вчені вважають, що ці пісні можуть служити для залучення самок.
Деякі дослідники впевнені, що своїми піснями самці горбатих китів також можуть кидати виклик іншим самцям. Ще одна теорія стверджує, що вони виконують ехолокаційну функцію, діючи як сонар.
Крім того, горбаті кити також використовують хрюкання, стогони і фиркання для спілкування один з одним, а дитинчата, як відомо, "шепочуть" своїм матерям, використовуючи низькі тони, які чутні тільки на невеликій відстані. Це може допомогти їм уникнути хижаків і великих самців.
Раніше вчені з Льєзького університету вивчили, як змінюється раціон японських велетенських саламандр у міру їх дорослішання. Вони з'ясували, що молоді саламандри харчуються в основному дрібними водними комахами, що робить їх вторинними споживачами в своїй екосистемі.
Ці амфібії мешкають у глибинах японських річок. Японські велетенські саламандри можуть досягати довжини до 1,5 метра.
Дослідники з'ясували, що молоді саламандри харчуються в основному водними комахами. Коли особини досягають середньої довжини 62 сантиметри, в їх раціоні відбувається різкий зсув - вони починають споживати більшу здобич, включаючи рибу, жаб і прісноводних крабів.
Вчені підкреслили, що перехід до більшої і енергетично насиченої здобичі дозволяє цим саламандрам взяти на себе роль вищих хижаків у своїй екосистемі.