Кити в Північній Атлантиці, ймовірно, змінюють свою поведінку, щоб співіснувати та розподіляти харчові ресурси між собою на тлі кліматичної кризи й зростаючого антропогенного тиску. Як пише The Independent, вказані явища трансформують океанські екосистеми, що підтверджує нове довготривале дослідження.
Зокрема, вчені, які вивчали фінвалів, горбатих і малих полосатиків у затоці Святого Лаврентія, з’ясували, що кити стали споживати більше риби та менше криля, ніж раніше. Дослідники, які оприлюднили відповідну інформацію в журналі Frontiers in Marine Science, вважають, що ці зміни можуть бути наслідком посилення конкуренції за здобич через порушення морських харчових ланцюгів, спричинене потеплінням океану.
Під час дослідження, яке базується майже на 30 роках спостережень, використовувались зразки шкіри понад 1 100 китів, зібрані у період з 1992 по 2019 рік. Науковці проаналізували стабільні ізотопи азоту та вуглецю – хімічні маркери, які дозволяють визначити, чим харчуються тварини та яке місце вони займають у харчовому ланцюгу.
Зразки охоплюють три різні періоди екологічних змін у Північній Атлантиці: від відносно прохолодних 1990-х років до тепліших вод і скорочення морського льоду в останні роки.
Дослідження показало, що всі три види китів поступово перейшли на рибну дієту, тоді як арктичний криль – дрібні ракоподібні, схожі на креветок – відіграє дедалі меншу роль у їхньому харчуванні.
"Нещодавнє зростання розподілу ресурсів між фінвалами, горбатими та малими полосатиками в досліджуваному регіоні може свідчити про посилення конкуренції у відповідь на обмежену доступність їжі", – зазначила провідна авторка дослідження Шарлотта Тессьє-Ларів’є з Канадського інституту Моріса Ламонтаня.
За її словами, у міру скорочення споживання арктичного криля фінвали та малі полосатики дедалі більше покладаються на пелагічну рибу, що робить її ключовим джерелом їжі для всіх трьох видів. Пелагічна риба мешкає у товщі води – не біля дна і не поблизу узбережжя.
Фінвали, які у 1990-х роках харчувалися переважно крилем, у 2000-х почали споживати більше капеліну, оселедця та скумбрії, а у 2010-х – піщанку та північний криль. Горбаті кити протягом усього періоду дослідження стабільно покладалися на обмежену кількість видів риби, тоді як малі полосатики здебільшого харчувалися пелагічною рибою, але довше зберігали у раціоні криль.
Науковці пов’язують ці зміни зі зниженням чисельності арктичного криля – ключової кормової бази, яка особливо чутлива до потепління води та змін океанських умов.
Попри те, що всі три види китів і надалі використовують спільні кормові угіддя, з часом вони дедалі більше дотримуються власних "харчових ніш". Перекриття в раціоні між видами зменшилося – це типовий показник зростання конкуренції в умовах нестачі ресурсів.
"Перекриття ніш змінюється залежно від доступності ресурсів. Коли їжі стає менше, конкуренція посилюється, і види намагаються її зменшити, наприклад, спеціалізуючись на різній здобичі", – пояснила Тессьє-Ларів’є.
Водночас дослідники не виявили ознак того, що один вид витісняє інший. Натомість кити, схоже, адаптують свою поведінку, щоб співіснувати.
"Такі високомобільні види, як вусаті кити, можуть зменшувати конкуренцію, змінюючи час або місце годування чи обираючи різну здобич у межах однієї ділянки", – зазначила дослідниця.
Чому це важливо
Затока Святого Лаврентія – одне з головних сезонних місць годування китів – зазнала стрімких екологічних змін через підвищення температури океану, скорочення морського льоду та активізацію людської діяльності, зокрема судноплавства і рибальства.
Автори наголошують, що дослідження дає рідкісне уявлення про те, як великі морські тварини реагують на довготривалі зміни екосистем, а не лише на короткочасні коливання.
Хоча ізотопний аналіз не дозволяє точно визначити місця годування або частку кожного виду здобичі, результати підкреслюють важливість захисту не лише самих китів, а й екосистем та харчових ресурсів, від яких вони залежать.
"Швидкі екологічні зміни в затоці Святого Лаврентія вже, ймовірно, вплинули на рорквалів. Надзвичайно важливо відстежувати їхні трофічні ніші та враховувати ці дані під час управління рибальством і створення морських заповідників", – підсумувала Тессьє-Ларів’є.
Інші цікаві факти про китів
Як писав УНІАН, горбаті кити полюють на криль за допомогою сітки з бульбашок, до якої заганяють здобич. Таким чином вони змушують криль та рибу скупчуватися. У полюванні зазвичай беруть участь від кількох до двох десятків китів, а процес потребує постійної синхронізації та комунікації, що свідчить про високий інтелект тварин. У групі є лідер, який першим починає видувати бульбашки й закручувати спіраль, а інші ссавці підтримують її, утримуючи здобич у пастці та підштовхують її до поверхні.
