Ці крижані конуси накопичують воду взимку і тануть саме тоді, коли вона потрібна найбільше.
На "холодній пустелі" Ладакх на півночі Індії, серед суворого гірського пейзажу, виростають величезні крижані конуси заввишки в кілька десятків метрів. Створила їх не природа, а інженер Сонам Вангчук. Але ідея виникла не на порожньому місці.
Вангчук розповів, що його надихнула робота іншого інженера з Ладакху – Чеванга Норфела, відомого як "крижана людина". З 1980-х років Норфел створював штучні льодовики у формі плоских крижаних полів, однак вони розташовувалися високо в горах і швидко танули. Вангчук хотів заморожувати воду ближче до села й утримувати її аж до початку літа, пише Polsat News.
Саме тоді найважче. Вода від танучих льодовиків стікає в долини лише в розпал літа, а посівам вона потрібна набагато раніше. Його проєкт вирішив цю проблему.
Головну роль у таких крижаних вежах відіграє фізика. "Ключову роль відіграють нижня течія річки, верхня течія та перепад висот", – пояснював сам Вангчук.
Як це працює? Вся операція відбувається взимку, коли нічні температури опускаються до -30 градусів Цельсія. Воду зі струмка подають по підземній трубі з точки, розташованої, як правило, не менше ніж на 60 метрів вище. Перепад рівнів створює на виході з труби такий тиск, що вода сама б’є вертикально вгору, утворюючи фонтан.
У морозному зимовому повітрі краплі замерзають ще в польоті й осідають на каркасі з гілок, який допомагає льоду формуватися. Так, шар за шаром, виростає крижаний конус.
Форма обрана не випадково. Конус звернений до сонця невеликою поверхнею відносно свого об’єму, тому тане значно повільніше.
Перший прототип, заморожений взимку 2013–2014 років, простояв до середини травня 2014 року. За цей час він накопичив близько 150 000 літрів води. Повнорозмірні конуси побудували рік потому, взимку 2014–2015 років, у селі П’янг.
Ладакх розташований на півночі Індії й називається "холодною пустелею". Незважаючи на те, що його оточують засніжені Гімалаї, опади тут – вкрай рідкісне явище. За рік у регіоні випадає, як правило, менше 100 мм води – це дійсно дуже мало.
Для місцевих фермерів, які вирощують у долинах ячмінь та плодові дерева, єдиною надією залишається вода, що стікає з танучих льодовиків. Протягом багатьох поколінь цей природний цикл працював бездоганно, однак зміна клімату призвела до того, що весняної води стає дедалі менше – і це загрожує врожаям.
Танення починається лише наприкінці літа, а насінню потрібен полив навесні, коли земля в долині пересохла до тріщин. Взимку ж вода тече безперервно й стікає в річки, замерзаючи там, де нікому не потрібна.
Крижані конуси заповнюють саме цю прогалину. Заморожена взимку вода тане повільно і протягом багатьох тижнів живить поля саме тоді, коли фермери потребують її найбільше. Результати помітні: у селі П’янг завдяки воді з конусів вдалося озеленити велику, раніше безплідну ділянку землі.
Раніше УНІАН повідомляв, що в Туреччині є гора, яка вже понад 2000 років охоплена полум’ям.