Підпишіться на нас в Google
У 1980-х роках австралійські лісівники вирішили дослідити, як різні способи вирубки дерев впливають на відновлення лісу. Вони шукали альтернативу суцільній вирубці, за якої на певній ділянці видаляють усі дерева. Цей метод викликав суперечки, адже позбавляв тварин природних місць існування та докорінно змінював лісову екосистему. Через 30 років результати дослідження здивували навіть науковців, пише zielona.interia.pl.
Влада австралійського штату Вікторія виділила на дослідження суму, еквівалентну 26 млн австралійських доларів за сучасним курсом. У 1987–1989 роках науковці створили дві експериментальні ділянки: Танджил-Брен у Центральних горах і Кеббедж-Трі-Крік на сході штату. Метою було порівняти наслідки суцільної вирубки, часткового видалення дерев і збереження лісу без втручання.
Дослідження проводили в лісах, де переважав Eucalyptus regnans – один із найвищих видів листяних дерев у світі. На ділянці Танджил-Брен росли переважно евкаліпти, що відновилися після масштабних пожеж 1939 року. Науковці облаштували сотні облікових майданчиків і спостерігали за тисячами молодих дерев.
Дослідники випробували кілька методів: суцільну вирубку смуг завширшки 250–350 м, вирубку менших ділянок завширшки 50–140 м і проріджування, під час якого видаляли 50–70% дерев. Частину лісу залишили недоторканою для порівняння.
Що виявили через десятиліття
Перші результати, отримані на початку 2000-х років, показали, що евкаліпти найкраще відновлювалися на великих ділянках після суцільної вирубки. Там, де залишали високі дерева або вирубували лише невеликі фрагменти лісу, активніше розросталися акації, які конкурували з молодими евкаліптами.
Згодом про експеримент забули: дорога до ділянки заросла, інформаційний стенд упав, а науковці перестали регулярно відвідувати місця досліджень. Проте дерева продовжували рости.
У 2014 році дослідники з Мельбурнського університету повернулися до Танджил-Брен під час польових занять зі студентами. Їх особливо зацікавили ділянки, де дерева прорідили.
Найбільші дерева там мали діаметр на 20% більший, ніж найбільші евкаліпти на ділянках без вирубки. Хоча деревам було близько 80 років, діаметр їхніх стовбурів на висоті грудей у середньому значно перевищував метр, а в деяких випадках – 1,5 м. Після проріджування дерева отримали більше доступу до світла, води й поживних речовин, що сприяло їхньому росту.
Як змінилися запаси вуглецю
Науковці також дослідили, скільки вуглецю накопичили дерева. Під час фотосинтезу вони поглинають вуглекислий газ і використовують вуглець для формування деревини, тому її обсяг важливий для вуглецевого балансу лісу.
Через 30 років на ділянках, де дерева суттєво прорідили, у деревині накопичилося стільки ж або навіть більше вуглецю, ніж у лісі без втручання. Дерева, що залишилися, виросли настільки швидко, що компенсували запаси вуглецю, втрачені разом із вирубаними стовбурами. Водночас вони накопичили кількість вуглецю, порівнянну з приростом у недоторканому лісі.
Результати дослідження показали, що проріджування лісу може сприяти швидшому росту дерев, які залишаються. Водночас це не означає, що вирубка завжди допомагає лісам накопичувати більше вуглецю. Висновки стосуються конкретного виду евкаліпта та умов, у яких проводили дослідження.
Значення лісу для тварин
Великі дерева краще витримують пожежі, а з віком у їхніх стовбурах частіше утворюються дупла – укриття для тварин. Ними користуються, зокрема, австралійські деревні ссавці, серед яких зникаючий вид сумчастої летяги Gymnobelideus leadbeateri та велика летяга. Наявність достатньо великих і старих дерев безпосередньо впливає на можливості цих тварин знаходити сховища.
За допомогою фотопасток дослідники виявили Gymnobelideus leadbeateri на всіх досліджуваних ділянках, де проводили лісогосподарські роботи, але не зафіксували на ділянках без втручання. Тварини використовують, зокрема, акації для пересування та пошуку їжі.
Автори наголошують, що проріджування не варто застосовувати повсюдно. Водночас цей метод може бути корисним для лісів, які відновлюються після інтенсивної вирубки або масштабних пожеж, особливо якщо дерева мають приблизно однаковий вік.
Науковці також закликають повертатися до давніх лісових експериментів, за якими перестали спостерігати. Лише багаторічні дослідження дають змогу зрозуміти довгострокові наслідки видалення дерев і перевірити висновки, яких не можна було зробити на початкових етапах.
Більше цікавого про рослинний світ
Раніше повідомлялося, що в Австралії завезені з Африки тюльпанові дерева почали винищувати місцевих бджіл. Спочатку їх висаджували для декоративних цілей, але згодом вони поширилися й перетворилися на інвазійний вид. Дерева можуть виростати до 24 метрів заввишки, витісняють місцеві рослини та становлять загрозу для безжальцевих бджіл.
Особливе занепокоєння викликає вплив квітів цих дерев на комах. У дослідженні, проведеному в Бразилії та опублікованому 2000 року, серед 445 обстежених квіток виявили 345 загиблих комах. Близько 97% із них становили безжальцеві бджоли. Експеримент також показав, що слиз із квіткових бруньок може знижувати шанси безжальцевих бджіл на виживання.
