Ці дивовижні птахи мають великі, карміново-червоні очі.
У Національному природному парку "Тузлівські лимани" з'явилися перші пташенята квака (нічної чаплі) - одного із найзагадковіших і найцікавіших представників родини чаплевих. Про це розповів доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу нацпарку Іван Русєв.
За його словами, птахи прилетіли до Одещини наприкінці березня з Африки. Зараз у нацпарку "Тузлівські лимани" є одна невеличка колонія цього виду.
Як пояснив науковець, українську назву "квак" птах отримав за характерний голос. На відміну від більшості чапель, які є доволі мовчазними, квак у сутінках або вночі видає різкий, гучний і трохи хрипкий звук, що дуже нагадує жаб'яче квакання або вороняче крякання. Латинська назва - Nycticorax - перекладається "нічний ворон".
"Поки інші чаплі активно полюють удень, квак чекає заходу сонця. У них дивовижно великі, карміново-червоні очі, які чудово адаптовані для бачення в темряві", - зазначив дослідник.
Цікаво, що квак дотримується стратегії "засади". Він не бігає за здобиччю, а годинами стоїть нерухомо на заломах очерету, притиснувши голову до плечей, та чекає, поки риба чи жаба підпливе ближче й здійснює блискавичний кидок.
У дорослих птахів дуже елегантне забарвлення: темно-сіра або чорна з металевим блиском спина і шапочка, біле черево та попелясті крила, розповів Русєв. Однак, за його словами, головна їхня окраса з'являється у шлюбний період. Зокрема, на потилиці у кваків виростають 2-4 довгі, вузькі, білі пір'їни, схожі на стрічки. Ці "аксесуари" мають назву егретки та слугують для приваблення партнерів і шлюбних демонстрацій. Також під час залицяння забарвлення ніг птахів змінюється з жовто-зеленого на яскраво-рожеве або навіть червоне.
Дослідник також наголошує на дивовижній трансформації молодняка. Молоді кваки досягають дорослого вбрання лише на третій рік, а до того вони мають абсолютно інакший вигляд. Вони буро-коричневі, рясно вкриті білими та вохристими цятками. Й це - ідеальний камуфляж, який дозволяє молодій чаплі повністю розчинитися на тлі сухого очерету чи гілок верби, рятуючи її від хижаків.
"У студентські роки я закільцював більше 5000 кваченят у дельті Дністра і отримав цінні данні про трасу прольоту і місця зтмівлі птахів в Африці-Малі, Чад, Нігер", - пояснив вчений.
Кваки - колоніальні птахи. Вони часто гніздяться великими колоніями разом з іншими чаплями (малими чепурами, жовтими чаплями) та бакланами на деревах або у густих чагарниках біля води.
За словами Русєва, коли пташенята трохи підростають, але ще не вміють літати, то вилазять із гнізд і спритно пересуваються по гілках, чіпляючись лапами та навіть дзьобом. Вони збиваються у своєрідні "дитячі садки" (групи), але батьки безпомилково знаходять і годують саме своїх малят, орієнтуючись за голосом.
Кваки дуже прив'язані до багатих на рибу та амфібій водно-болотних угідь із густою прибережною рослинністю. Присутність та успішне гніздування цих птахів у плавнях, лиманах та дельтах річок є ознакою здорової та багатої екосистеми з високим рівнем біорізноманіття.
"Війна лякає і турбує кваків. У першій рік повномасштабного вторгнення, кваки від потужних бомбардувань і інших шумів війни, покинули попередню колонію гніздування і знайшли нове місце в лісочку диких маслин на піщаному пересипі Чорного моря", - розповів науковець.
Як писав УНІАН, у квітні в Одеській області, у Національному природному парку "Тузлівські лимани", з’явились перші пташенята 2026 року - малеча сірих гусей, які є рідкісними для цієї місцевості. Доктор біологічних наук Іван Русєв розповів, що у нацпарку гніздиться лише кілька пар таких птахів. Гуси - моногамні птахи: обирають пару раз і на все життя та, якщо партнер гине, вцілілий птах може залишатися на на самоті кілька років.