Так звана місцева влада шукає "винних" за майбутній колапс.
Російська окупаційна влада Криму визнала серйозні проблеми з водопостачанням, особливо у східній частині тимчасово окупованого півострова. Як повідомляє Центр національного спротиву, найгірша ситуація склалася в Алушті - за даними так званого "держкомітету з водного господарства та меліорації Криму", запасів води у місцевих водосховищах вистачить лише на 85-90 діб.
З 1 жовтня у місті запроваджено погодинні графіки подачі води, а тиск у мережі знижено до мінімуму. Джерела повідомляють, що ситуація спричинила паніку серед окупаційних чиновників: у Сімферополі активно шукають "винних" за ймовірний майбутній колапс - між собою з’ясовують стосунки "держкомітет" і "уряд" Аксьонова. Сам Аксьонов, за наявною інформацією, перекладає відповідальність на міноборони РФ, яке забирає основні обсяги води для військових частин та полігонів.
У кулуарах окупаційної адміністрації обговорюють можливість "ротації кадрів", якщо проблему не вдасться вирішити до кінця року.
"У політичних колах окупантів поширюються чутки, що Москва розглядає можливість чергової "ротації кадрів" у кримській адміністрації, якщо проблема не буде вирішена до кінця року. Водночас чиновники з Алушти визнають, що ніякого реального плану дій немає: водопостачання залежить лише від опадів і "внутрішніх резервів", яких катастрофічно не вистачає", - йдеться у повідомленні.
Місцеві жителі вже готуються до надзвичайної ситуації. В окремих районах Алушти люди змушені набирати технічну воду, а комунальні служби розвозять її цистернами. Вода непридатна для пиття, однак іншого варіанту наразі немає.
За оцінками експертів, якщо опади не покращать ситуацію до кінця грудня, Крим може опинитися перед новою масштабною водною кризою - уперше з 2020 року.
Як писав УНІАН, у 2020 році ситуація з водою в окупованому Криму досягла точки кипіння. Наприклад, село Богданівка в Сімферопольському районі залишилося без води, єдина свердловина, що забезпечувала населений пункт, пересохла. Аналогічна ситуація була у селі Мирне.
Йшлося, що воду людям доставляли двічі на день на водовозці. Жителі шикувалися у довгі черги, серед них було багато літніх осіб та людей з інвалідністю. Місцеві жителі жалілися, що пити таку воду не можна, бо вона смердюча.