Український сир знову в російській мишоловці
Український сир знову в російській мишоловці

Український сир знову в російській мишоловці

15:44, 10.02.2012
10 хв.

"Сирна війна", можливо, стане приводом для українських сироварів переглянути свою експортну політику. І якщо якість продукції поки не дозволяє вийти на ринок ЄС, то варто взятися за її підвищенням, щоб потім знову не кусати лікті після чергового ембарго...

Український сир знову в російській мишоловці"Сирну війну", яку Росія розпочала проти України, навряд чи можна назвати бліцкригом, з властивими йому раптовістю початку і швидким успішним завершенням кампанії. Скоріше, можна говорити про "дивну війну" - критичні месиджі російських контролюючих органів щодо українського сиру знову голосно зазвучали десь на початку січня ц.р. Російські споживачі, які купують багато років український сир, останнім часом раптом помітили погіршення його якості.

Взагалі-то, вже багато років початок року зазвичай знаменується українсько-російським газовим протистоянням. Звиклі до цього експерти, спочатку навіть заговорили, що основна проблема з якістю полягає в тому, що "сир пахне газом". Натякаючи на одну війну і різні фронти. Приблизно місяць росіяни намагалися визначитися - якісний сир чи ні, "впихаючи" через ЗМІ в голови споживачів недружню інформацію. Яка, втім, документально ніяк не підтверджувалася. Ну і нарешті, до другої річниці останніх президентських виборів в Україні росіяни таки визначилися - не годиться український сир для їхнього шлунка... Ну, як мінімум - годиться, але не весь.

З 7 лютого Росія заборонила поставки сиру трьом українським підприємствам - ПП КФ «Прометей» (Чернігівська обл.), АТ «Пирятинський сирзавод» (Полтавська обл.) і ТОВ «Гадячсир» (Полтавська обл.). Офіційна версія ембарго - невідповідність продукції санітарним вимогам РФ. Цьому передувала антирекламна кампанія української сирної продукції в ЗМІ протягом місяця, яку розгорнув керівник Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини (Росспоживнагляд) Геннадій Онищенко. Причому за весь цей час Росспоживнагляд так і не знайшов у собі сили відправити офіційний лист зі своїми зауваженнями на адресу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Навіть після введення заборони, 8 лютого, вона не мала на руках офіційних претензій від російської сторони.

Відео дня

Експерти одноголосно назвали цю ситуацію черговим "сирним тиском", до якого не має ніякого стосунку якість нашої продукції, основна його причина - бажання домогтися від України «більшої лояльності» в газотранспортному питанні.

«На нашу думку, вся ця «сирна війна» є прямим наслідком політики та охолодження українсько-російських взаємин. Росія таким чином намагається залучити Україну до вступу в Митний союз і, відповідно, пом`якшити українську позицію щодо газотранспортної системи», - вважає начальник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник. За її словами, підтвердженням виключно політичного характеру даної заборони є те, що Росія не надала жодних доказів порушень з боку українських виробників, а ті факти, які згадувалися, стосуються продукції підприємств, які вже тривалий час не постачають її до Росії або взагалі припинили дане виробництво.

Для Росії торговельні війни - неодноразово випробуваний метод. Досі мінеральну воду "Боржомі", яку п`є весь світ, в Росії вважають небезпечною для здоров`я. Як і у випадку з Грузією, Росія намацала вразливе місце в українській економіці, оскільки на РФ припадає левова частка експортних поставок наших сироварів.

За даними консалтингової компанії "ААА", при загальному обсязі виробництва сиру в Україні за минулий рік в обсязі 179 тис. тонн експорт становив 80 тис. тонн, з яких 85% припадають на російський ринок. Причому саме ті три підприємства, які потрапили під заборону, забезпечують основний його обсяг.

Раніше Росія вже програвала аналогічний сценарій - 20 січня 2006 року. Тоді наші підприємства мали колосальні збитки. Після цього неодноразово заявляли про намір диверсифікувати ринки збуту, аби уникнути в подальшому залежності від політичного настрою сусідки, але цього так і не вдалося досягти. Росія залишилася для наших сироварів чи не єдиним покупцем.

Заборона, безумовно, негативно позначиться на харчовій галузі України та сільському господарстві загалом. «При загальному обсязі експорту на 360 млн. дол. в 2011 році, збитки можуть скласти 100-150 млн. дол. Для держави це - втрата валютних надходжень, для внутрішнього ринку - зниження цін, що може позначитися не тільки на виробниках сиру, але й молока», - зазначає експерт асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Гагалюк. За його словами, ціни на молоко, яке закуповується для виробництва сирів, впадуть на третину. «Для населення, яке здає молоко на переробку, ціна може впасти до 30%», - сказав Т.Гагалюк, зазначивши, що на сьогодні в середньому закупівельні ціни на молоко від населення становлять 2,6 грн. за літр. Таким чином, максимум, на що може розраховувати селянин, - 1,8 грн. за літр.

Таке вимушене зниження цін співпаде з сезонним падінням вартості молока, яке викликане зростанням його виробництва в літній період. Все це може посилити проблеми в галузі і прискорити темпи скорочення поголів`я ВРХ, людям просто стане невигідно утримувати корів.

Що ж до ціни сиру на внутрішньому ринку, то, як зазначає М.Колесник, її зниження буде короткочасним. «Поки запаси реалізовуватимуть, ціна буде низькою, а після цього товаровиробники, швидше за все, будуть змушені скорочувати виробництво. Тому ціна зросте, але це не врятує аграріїв, бо зниження закупівельних цін на молоко нашаруватися на сезонне зниження», - сказала вона.

Ряд підприємств уже заявили про намір припинити виробництво сирів. Зокрема, керівництво компанії "Молочний альянс", що займає друге місце серед українських підприємств з постачання продукції, пообіцяло зупинити роботу Пирятинського заводу. "Ми змушені зупинити завод, і припиняємо закупівлю молока у господарств і населення. Український ринок не зможе спожити настільки великі додаткові обсяги продукції", - заявив глава ради директорів компанії Сергій Вовченко. За його словами, підприємство продовжуватиме переговори з Росспоживнаглядом. "Продукція заводу пройшла дослідження в РФ, і вони підтвердили відповідність усім нормам російського техрегламенту. Заборона поставок завдала нам значного фінансового збитку і вдарила по іміджу чесного виробника", - заявляють у "Молочному альянсі".

Для Росії «сирне» ембарго також не пройде непоміченим. На сьогодні РФ не забезпечує внутрішній ринок продукцією власного виробництва в повному обсязі і є нетто-імпортером. Частка українських сирів у 2011 році на російському ринку становила 10%, а в імпорті всіх сирів - 20%. На думку експертів, уже найближчим часом росіяни можуть відчути брак пропозиції продукції, а українську нішу може зайняти фальсифікат.

Така ситуація може тішити білоруських сироварів - вони є претендентами на нашу частку російського ринку. Мабуть тому уряд Білорусі негайно підтримав дії північного сусіда і заявив, що також введе заборону на ввезення українських сирів. Перші заяви прозвучали ще в середині січня з вуст міністра сільського господарства і продовольства РБ Михайла Русого, який висловив занепокоєння щодо якості українських сирів, що постачаються до Росії. Така ось дружня стурбованість за партнера по Митному Союзі. При цьому, до якості українського сиру, який поставляється безпосередньо в Білорусь, міністр тоді ніяких претензій не висловив. І питання, начебто, затихло майже на місяць. Втім, Білорусь знову "заговорила" відразу на наступний день після активізації дій з боку Росії. Перший заступник міністра сільського господарства і продовольства Білорусі Надія Котковець 8 лютого повідомила, що «швидше за все, ми (Білорусь - ред.) підтримаємо рішення російських служб. Питання обговорюватиметься білоруськими ветслужбами», - зазначила вона. При цьому пані Котковець не збентежив той факт, що Україна не здійснює експорт сирів на територію Білорусі, швидше навпаки, їх виробники імпортують продукцію на наш ринок. Проте вже вчора з Білорусі зазвучав месидж на рівні самого міністра "...всі українські сири, що продаються на ринку Білорусі, атестовані відповідними державними органами країни перебування..." Тобто створюється враження, що білорусам, ніби прикро, скоріше, за сусідню державу, а самі вони - претензій не мають...

Між тим, для України ситуація може погіршитися, оскільки ми експортуємо сир і в Казахстан, який входить до Митного союзу, а значить може «підтримати» Росію в даному питанні.

Міністерство аграрної політики і продовольства України ввечері 9 лютого заявило, що питання поставок сиру до Росії врегульоване. В рамках візиту нашої делегації до Москви, який тримали в суворій секретності і який прес-служба відомства всіляко спростовувала, мабуть, побоюючись «наврочити» результати переговорів, було досягнуто певних домовленостей. «Сторони домовились, що найближчим часом створять робочу групу, яка проінспектує підприємства, ввезення продукції яких було припинене. Передбачається проведення Росспоживнагдялом документарних перевірок окремих українських підприємств, що експортують свою сирну продукцію на ринок Російської Федерації, з подальшим проведенням санітарно-епідеміологічної експертизи підприємств та оцінкою наявності матеріально-технічного оснащення лабораторної бази, яка здійснює контроль якості і безпеки продукції, що експортується на російський ринок», - йдеться в повідомленні відомства.

Однак, як свідчить практика, результатів таких інспекцій можна чекати кілька місяців і сподіватися на швидке пом`якшення позиції з боку Росії не доводиться.

Крім сирної Україна має й інші "росієзалежні" галузі - м`ясна, кондитерська і пивоварна, але обсяги їх експорту до РФ не є настільки критичними. Причому кондитери вже зорієнтувалися з "прозорістю та передбачуваністю" правил гри на російському ринку. У відповідь на прийняті сусідкою в 2001 і 2005 роках санкції найбільші українські виробники придбали виробничі активи на території Російської Федерації, чим застрахували себе від неприємностей.

Можливо, це стане приводом для українських сироварів переглянути свою експортну політику. І якщо якість продукції поки не дозволяє вийти на ринок Європейського Союзу, то, може, варто зайнятися її підвищенням, щоб через пару років знову не кусати лікті після чергового "північного" ембарго.

Лілія Коваль (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся