На початку жовтня можемо спостерігати парадокс: хоча нафта стала дорожча, у Кремля грошей менше. Річ у тім, що Російська Федерація отримує вигоду від високих світових цін на нафту, але значну частину цих коштів змушена спрямовувати на підтримку власного паливного ринку.
Так, у вересні 2026 року нафтогазові доходи російського бюджету становили 452,4 млрд рублів – на 22,3% менше, ніж торік. За дев’ять місяців – 5,47 трлн рублів, на 17,2% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас виплати компаніям за паливним демпфером зросли зі 197,3 млрд рублів у серпні до 305,5 млрд у вересні (за даними Мінфіну РФ).
Чому дорожча нафта не гарантує більших бюджетних надходжень?
По-перше, зростання світових цін на пальне збільшує бюджетні компенсації всередині Росії. Через демпфер держава відшкодовує компаніям частину різниці між ціною експортної альтернативи та умовною внутрішньою оптовою ціною. Мета - стримувати подорожчання бензину й дизеля. Отже, частина додаткових нафтових податків повертається компаніям.
По-друге, удари Сил оборони України по російських НПЗ підвищують вартість забезпечення внутрішнього ринку пальним (приміром, у ніч на 6 жовтня уражено найбільшу нафтобазу Московського регіону ЛПДС "Володарська", можливості якої - окремо зберігати та транспортувати трубопроводами автобензин, авіаційне та дизельне паливо). Пошкодження заводів спричиняють простої, витрати на ремонти, ускладнення логістики та потребу в імпорті нафтопродуктів. За повідомленням Reuters, поширення демпфера на імпортне пальне стало одним із чинників зростання бюджетних виплат.
По-третє, скорочення можливостей експорту нафтопродуктів обмежує заробіток російської нафтової галузі. Коли переробка зупиняється, а наявне пальне доводиться спрямовувати насамперед внутрішнім споживачам, компанії втрачають частину експортних можливостей.
Продаж додаткової сирої нафти може частково компенсувати втрати, хоча заробіток на її переробці втрачається.
Загальний фінансовий результат залежить від цін, маржі та витрат.
На мою оцінку, простої й додаткові витрати також тиснуть на прибутки компаній і можуть зменшувати надходження податку на прибуток. Це окремий канал впливу на бюджет, який не слід змішувати з наведеним показником нафтогазових доходів.
Вереснева статистика не дозволяє точно визначити внесок українських ударів у загальне падіння надходжень: на них також впливають курс рубля, обсяги видобутку та строки сплати податків. Проте вона показує, наскільки значними стали бюджетні компенсації нафтовій галузі.
Водночас удари по НПЗ посилюють цей фінансовий тиск: збільшують витрати та обмежують можливості заробляти на експорті пального. Навіть дорога нафта не усуває для Кремля економічної ціни агресії.