Днями колишній голова "Укренерго", а нині підозрюваний у кримінальній справі Володимир Кудрицький видав патріотичний пост. Він розкритикував президента Володимира Зеленського та розповів, що в Україні надто мало розподіленої енергетики. За його словами, винна влада, яка дуже повільно проводить пусконалагоджувальні роботи. Якби підключити до мережі водночас 1500 контейнерів із газопоршневими електростанціями, росіяни не змогли б розбити таку кількість об'єктів, і можливо вдалося б покрити дефіцит електроенергії 7000 МВт для цієї зими.
Також він згадав, що звільнений у листопаді 2025 року міністр енергетики Герман Галущенко заважав будувати розподілену енергетику, і через це досі запущено мізерно мало – лише 700 МВт потужностей з потрібних 7000 МВт. Загалом, вважає Кудрицький, "провал у будівництві нових генеруючих потужностей є прямим наслідком втраченого часу, поки група Міндіча грабувала енергетику в 2022-2025 роках".
Отже, Кудрицький продовжує качати тему "Міндіч-гейта", що завершився ще восени 2025 року. Його пост збігається з офіційною версією НАБУ у справі "Мідас". Начебто була група злодіїв на чолі з Тимуром Міндічем, яка вкрала $100 млн з "Енергоатома". Але їм завадили світлі лицарі з НАБУ, а їм допомогли мужні євроактивісти та єврореформатори, що рятують країну, будуючи розподілену енергетику, наприклад, Кудрицький. Завдяки ним, усі винні звільнені, знаходяться під слідством чи у розшуку, але щось досі заважає добру перемогти.
Що у цьому не так? Багато чого. Почну з того, що я ніколи не вважав Кудрицького світлим лицарем. Також я не вірив, що слова "євро-" та "активіст" є оберегами від корупції та схематозу. Дійсно, підозрювані у справі "Мідас" не були святими. Це були хлопці, які вміли та любили вести бізнесову та апаратну боротьбу. Вони залишили по собі чимало незадоволених. Тут питань немає, чекаємо на суд. Але Кудрицького самого варто перевірити на корупцію, хоча НАБУ цього не робить. До того ж, я погоджуюсь з думкою, що Тимур Міндіч надто дрібна фігура, яка не дотягує до реальних монстрів схематозу. Дійсно дивно, що обличчям схеми чомусь обрали саме його, та ще й провели дуже складну операцію.
Тож пропоную подивитися на "Міндіч-гейт" під іншим кутом. Не розглядати як чорно-білий комікс про боротьбу добра та зла, а побачити у цьому боротьбу різних груп.
За версією моїх джерел, через "Міндіч-гейт" одна чи декілька бізнесових груп впливу "збила" конкурентів, отримала з цього дивіденди та, можливо, продовжує отримувати. Не виключено, що саме група переможців була співавтором та навіть архітектором скандалу.
Я зібрав декілька припущень, хто це міг бути, і нижче доповім ті, що здалися мені найбільш схожими на реальність.
Так, це будуть виключно припущення та оціночні судження, але вони базуються на розмовах із багатьма людьми та мають певне підґрунтя. Минув рік після розпалу скандалу, і вже можна не просто робити припущення, а підкладати під версії реальні факти.
На підставі них я виділив три великі підсумки "Міндіч-гейту". Спробую назвати тих, хто набув вигоди з цього скандалу, але залишився поза увагою. Це – моя версія подій, і вона не обов'язково бездоганна. Розглядайте її виключно як привід для роздумів.
Я наполягаю, що найбільш коректним буде описувати "Міндіч-гейт" як бізнесову спецоперацію, яку замаскували під великий успіх правоохоронців та політичний скандал. Детективи НАБУ у співпраці з активістами та ЗМІ вибили групу впливу, яка заважала робити бізнес іншим групам. З усіх, хто від цього виграв найбільше, можна виділити дві групи. Перша група – це енерготрейдер. Друга – це мікс інвесторів у так звану розподілену енергетику, а ще власники традиційної "зеленки". Можна було б ще розмірковувати про таємну групу, яка взяла під контроль закупівлі найбільшої державної компанії в Україні – "Енергоатома". Але я не маю достатньо даних для аналізу цієї теми.
Тож переходжу до групи один.
В Україні вже багато років працює Енергоринок. Генерація (атомні, гідро-, теплові та решта електростанцій) продає вироблену електроенергію, а покупці (підприємства, державні установи та решта) - купують. На перетині цих двох сторін працюють професійні посередники, або енерготрейдери. Вони купують дешевше в генерації, а продають дорожче споживачам.
Енерготрейдинг – настільки великий бізнес, що саме енерготрейдер має найбільші продажі в Україні. За підсумками 2025 року було опубліковано цей рейтинг. За обертами цей трейдер випередив решту компаній України, включно із "Нафтогазом", "Укрзалізницею" та "Сільпо". У 2025 році він мав продажі 292,4 млрд грн, випередивши наступного за ним НАЕК "Енергоатом" (254,7 млрд грн).
Окрім нього, на ринку працюють інші енерготрейдери, зокрема квазідержавна "Енергетична компанія України" (ЕКУ), ERU Trading, CPG Energy та решта.
Одразу зазначу, що я не вважаю цього найпотужнішого гравця замовником "Міндіч-гейту". Надто важко уявити, що компанія має вплив на діяльність НАБУ. Також варто мати на увазі, що він не став великим після "Міндіч-гейту". Він вже був великим, і просто став ще більшим, тому я скоріше повірю, що група вчергове скористалася ситуацією.
Проте важливо відзначити, що після "Міндіч-гейту" змінилося на краще для енерготрейдерів.
Перше. Сьогодні ця компанія майже монопольно контролює торгівлю електроенергією, що вироблена в Україні. Як він отримав таку концентрацію, я відверто не знаю. Це сталося не за один рік. Тож просто визнаю факт.
Більше 60% виробленої в Україні електроенергії вироблена саме "Енергоатомом". Отже, можна припустити, що цей трейдер став найбільшою компанією в Україні, торгуючи енергією атомки. Саме по собі це нічого не означає, окрім відсутності конкурентів.
Чи погано це? Я подивився дані з Європи. Там теж панують великі трейдери, але вони зазвичай є дочірніми структурами генерації. Я не вважаю це надто вдалою комбінацією – уявіть, якби "Енергоатом" створив найбільшого трейдера "Енергоатом.Трейд" – це виглядало б як трушна жорстка монополія. Тож ситуація в Україні не є нормальною, хоча є дещо кращою, ніж у Європі. Тим не менше, я вважав би за краще збільшити конкуренцію у енерготрейдингу.
Друге. Наприкінці 2025 року через "Міндіч-гейт" в енергетиці відбулися масові кадрові ротації. Було звільнено міністрів енергетики Германа Галущенко, Світлану Гринчук, а також керівника "Енергоатома" Петра Котіна. Новим міністром енергетики став екс-прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Третє. За останній рік помічені кілька епізодів зловживання ринковою владою з боку енерготрейдерів. Вони не зустріли жодної протидії з боку Кабміну, Міненерго чи "Енергоатому" – навпаки, усе робилося з мовчазного дозволу представників держави. Ось кілька прикладів.
На енергоринку існують так звані "прайс-кепи" - це максимальна ціна, за якою можна продавати енергію на ринку. У часи дефіциту вони дуже впливають на роздрібні ціни електроенергії в Україні. На початку року сталася показова ситуація. З 8 по 13 січня 2026 року почалося обговорення підвищення прайс-кепів на Антикризовому штабі. НКРЕКП тоді публічно заявляла про відсутність планів змінювати прайс-кепи. Отже, на аукціоні 14 січня "Енергоатом" продав величезні обсяги за середньою ціною 7565 грн/МВт·год.
Але вже 15 січня з'явилися оновлені рекомендації уряду - термінові, аби державні "Укрзалізниця" та "Нафтогаз" могли закупити імпортну енергію. Провідну роль тут зіграв той самий міністр Шмигаль. Одразу після надходження цих рекомендацій, НКРЕКП прийняла рішення підняти прайс-кепи з 5600-6900 до 15 000 грн/МВт·год на РДН/ВДР і з 6600-8250 до 16 000 грн/МВт·год на балансуючому ринку. Ціни миттєво відреагували.
Як не намагалися приховати, виник скандал, адже "Енергоатом" втратив близько 2 млрд грн (приблизно $45–50 млн).
Аби уникнути скандалу, енерготрейдер-контрагент розірвав договір, і 26 січня 2026 року добровільно перерахував "Енергоатому" 164 млн грн компенсації. За це трейдер отримав публічну подяку голови енергокомітету Андрія Геруса, а активіст Ярослав Железняк акцентував увагу на тому, що інші трейдери не вдалися до подібного жесту доброї волі. Зокрема, так не зробили трейдери, які зазвичай працюють з імпортом - зокрема, "Енергетична компанія України" (ЕКУ). Але я додам, що чиновники - зокрема Шмигаль - переможно рапортували, що завдяки підвищенню прайс-кепів вдалося вивільнити майже гігават енергії та подолати кризу. Отже, чиновники повністю ігнорували тему можливих зловживань.
А ось свіжий кейс. Як писав вже згаданий Герус, останнім часом з'явився новий тип аукціонів, на яких "Енергоатом" має продавати частину своїх обсягів у довгу. Звісно, що це найбільш вигідно трейдерам, бо вони можуть законтрактувати великі потужності. Але, пише Герус, відбулося дещо підозріле.
За два дні до аукціону, певні трейдери тимчасово вийшли з ринку, і ціна купівлі обвалилася на 39%. Приблизно з такою знижкою "Енергоатом" був змушений продати великі обсяги. Купили їх ті самі трейдери. А вже через день обсяги повернулися, і ціни стрімко злетіли. Результат: "Енергоатом" знову втратив мільярди, натомість їх заробили трейдери. Герус натякнув, що мала місце маніпуляція ринком.
А вже наступного аукціону відбулося інше загадкове явище. Аукціон розпочався із ціни 4900 грн. Раптом "самі по собі" об'єдналися лоти, і ціна впала, бо купити великі обсяги здатні лише великі трейдери. Частину обсягів ті отримали по 4205 грн, ще частину - по 4300 грн. Після чого ціна зросла до 4900 грн. "Востаннє таке було ще до війни, коли укрупнювали лоти і задешево продавали на Юнайтед Енерджі з "групи Приват", - зазначив Герус. Він додав, що "Енергоатом" знову втратив.
Але ось що цікаво. Сам "Енергоатом", а також державні органи дуже спокійно відреагували на такі маніпуляції з цінами. Це певним чином пояснює, чому так важливо контролювати "Енергоатом" та мати лояльних чиновників. Вони створюють умови та мовчазно вдають, що працює ринок.
Це лише деякі з епізодів, які демонструють, що після "Міндіч-гейта" на ринку електроенергетики працюють потужні схеми, складовою частиною яких є "Енергоатом". НАБУ та чиновники їх не помічають. Хоча я припускаю, що саме зараз Бюро пише нові розмови, і десь за рік на нас чекає "Трейдер-гейт". Тож давайте почекаємо.
Я вже казав, що не вважаю трейдерів інтересантами "Міндіч-гейту". А ось щодо наступних хлопців я не впевнений. Томаш Фіала, Ігор Мазепа, та Володимир Кудрицький брали безпосередню участь у розігріванні скандалу, і вони ж мали матеріальну зацікавленість. До того ж, вони мають певну спорідненість поглядів з НАБУ. Отже, у широкому сенсі слова, вони могли бути якщо не замовниками, то інтересантами "Міндіч-гейту".
Володимира Кудрицького було звільнено з посади голови правління НЕК "Укренерго" 2 вересня 2024 року. Вже не є таємницею, що великих зусиль до цього доклав тодішній міністр енергетики Герман Галущенко (за що, власне, йому згодом прилетіло). Формально, Кудрицького звільнили за невиконання плану зведення захисних споруд над розподільчими мережами. Але, я гадаю, були також інші причини.
Відставку одразу героїзували - мовляв, Кудрицький був єдиною людиною, яка протистояла корупції в енергетиці та відстоювала європейські принципи. Я так геть не вважаю.
За часів Кудрицького з'явилася схема, яка виглядає найбільш корупційно від часів сумнозвісної "зеленої енергетики" братів Клюєвих. Це будівництво об'єктів розподіленої енергетики та energy storage (також відомі як "батареї"). У ці об'єкти вклалися багато олігархів середньої руки, прізвища деяких вас дуже сильно здивують.
Серед них помітне місце займали Фіала та Мазепа, а також споріднені із ними інформаційні ресурси та лідери думок. Вони активно інформаційно просували розбудову розподіленої енергетики, у яку нібито так важко влучити росіянам своїми дронами та ракетами. З боку держави їхні інтереси просувало "Укренерго", що можна трактувати як домовленість, що схожа на корупцію.
Наприклад, конкурси на будівництво об’єктів розподіленої генерації (сумарно близько 316 МВт) відбувалися наприкінці 2025 року. Серед переможців фігурували "Кривий Ріг Цемент" Ігоря Мазепи та ТОВ "Пауер 1" Томаша Фіали.
Інтрига полягала у особливих фінансових умовах, які Кудрицький створив для інвесторів у газопоршневі станції та "батарейки". Він гарантував, що "Укренерго" купуватиме в них енергію за високою ціною, що фіксована у євро. І це - ще до того, як буде закладено перший камінь у будівництво. Фактично, Кудрицький іменем держави створив унікальні умови. Окупність об'єктів скорочувалася з типових для Європи 7-9 років до 3 років. Ось тут я порівняв цю схему із сумнозвісним "зеленим тарифом".
Існують ще щонайменше три цікаві деталі.
Перша - невдовзі після звільнення з'ясувалося, що Кудрицький є партнером Фіали у розбудові одного з таких об'єктів. Задекларована дохідність - 30% у євро. За усіма ознаками, це - корупція, бо дохідність зафіксована завдяки аукціону, який проводився, коли Кудрицький очолював "Укренерго".
Друга - платити за цю схему доведеться бізнесу та населенню України. І це вже набагато серйозніше.
28 липня 2026 року НКРЕКП, збільшила на 25% тариф НЕК "Укренерго" на послуги з передачі електроенергії (з 742,91 до 928,45 грн/МВт·год без ПДВ). Новий тариф діє з 1 серпня, платить його бізнес та державні установи.
У ЗМІ чиновники та лобісти розповідають, що тариф не стосується населення, але це неправда. Бізнес перекладає зростання видатків у ціни, тож платити таки доведеться клієнтам. Тож схема чудова: населення вже платить за те, що Фіала та Мазепа "відіб'ють" свої електростанції та батареї за три роки.
Нікого не хвилює, що Україна вже зараз має найдорожчу у Європі енергію. При цьому населенню, звісно, розповідали, що це все потрібно "для країни".
Розподілена енергетика не стала єдиним вигодонабувачем підвищення. За офіційними даними, у структурі тарифу "Укренерго" виділено складову на виконання спеціальних обов’язків (ПСО) щодо підтримки виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії – 365,19 грн/МВт·год (так званої "зеленки"). Звісно, що у документах не написано, що через тариф фінансуватимуть об'єкти Фіали, Мазепи та інвесторів у "зелену" енергетику. Там написано, що зробити так потрібно через курси валют, атаки росіян, зростання втрат, лібералізацію прайс-кепів та решта поважних причин. Це зрозуміло, жодна корупційна схема не оформлюється як корупційна. Від цього сутність не змінюється. Справжня причина – "правильне вимушене" рішення перетворюється на спонсорування двох обраних секторів коштом всієї економіки.
Ви спитаєте, а до чого тут "Міндіч-гейт" та "Енергоатом"? Викладені вище факти дають зрозуміти, як важливо мати чиновників у Міненерго та інших державних органах, що сповідують ті самі цінності, що ви, та навіть створюють умови, завдяки яким зростає ваш бізнес. Вони старанно прописують поважні причини та створюють офіційні рішення органів влади, що легко перетворюються на бізнес-схеми. Це пряма мотивація для того, аби через публічний скандал збивати групу впливу, яка не є такою лояльною. Додайте до цього особисту образу Кудрицького та його партнерів на того ж Германа Галущенка. Обидва фактори певним чином пояснюють, чому контрольовані Фіалою ЗМІ брали активну участь у розгоні скандалу.
Тепер виглядає, що все стало гаразд. "Енергоатом" використовується як машинка для друку грошей. У січні постановою уряду №1 на компанію покладено спеціальні обов'язки продавати для "Укренерго" електроенергію зі 30-відсотковою знижкою. Обсяги доволі відчутні – до 400 МВт на 3 місяці. Вже на першому аукціоні ціна склала 3613 грн/МВт·год, тоді як ринкова ціна "Енергоатома" в той період була близько 6573 грн/МВт·год. Тобто, "Укренерго" придбало майже вдвічі нижче ринку, аби не так стрімко зростала ціна для промисловості (аби не так потужно відчувалися виплати для Фіали з Мазепою). Виходить, "Енергоатом" компенсує витрати "Укренерго", а вже "Укренерго" компенсує роботу "розподіленої енергетики" та "зеленки".
Третє "але". Свого часу інвестори у розподілену енергетику доклалися до медійної атаки проти "Енергоатому". Причина у тому, що розбудова атомки ставила б хрест на проєктах газопоршневих станцій та "батарейок". Вони просто не були б потрібні, або потрібні у значно менших обсягах. Про це розповім трохи нижче.
Що у залишку? Як і раніше, частка трьох АЕС (Південно-Українською, Хмельницькою та Рівненською) становить більше 60% в енергоміксі. Велика теплова генерація знищена обстрілами, можливості гідроенергетики обмежені, "зеленка" дає стабільні обсяги лише влітку, а розподілена енергетика (судячи з останнього посту Кудрицького) - це великий міф, головна мета якого не стільки виробити електроенергію, скільки засвоїти державне фінансування.
Підсумовуючи розділ про розподілену енергетику, треба відзначити важливе. Я особисто вважаю, що саме ця група є інтересантами та безпосередніми роздмухувачами "Міндіч-гейту". Вони мали для цього пряму бізнесову мотивацію, і довести це неважко. Виходить, що загалом увесь цей конфлікт могли розігнати задля того, аби створити сприятливі бізнес-умови.
Загалом, ідея розподіленої енергетики виглядає непогано в умовах війни, коли росіяни знищують великі підстанції, і єдиною альтернативою залишаються генератори під вікнами. Але після війни постане нова реальність. Із українським типом розселення людей у багатоповерхівках, велика генерація є найбільш раціональним рішенням. Мала генерація теж має право на існування, але виключно для маневрування чи для об'єктів, які прагнуть автономії. В Україні їх перетворили на фетиш, заради якого збили розвиток атомки, та ще й побудували механізм надшвидкої окупності проєктів, що нагадує корупційну схему. І усе це - за підтримки активістів та Європи (маю на увазі, зокрема, надання кредитів та грантів).
Для розподіленої енергетики навіть затвердили спеціальний тариф на газ, аби тримати ці станції підключеними 24/7, а не лише у часи пікового навантаження. Постачати газ зобов'язали НАК "Нафтогаз" за пільговими цінами. Ця ідея теж не є кращою з точки зору економіки, бо установки розподіленої генерації мають набагато нижчий ККД за сучасні парогазові установки, і їхня експлуатація виключно для виробництва електроенергії доцільна виключно у особливих випадках. Після закінчення війни, уся ця розподілена енергетика буде стояти мертвим навантаженням, але тягтиме гроші з держави.
"Міндіч-гейт" тривав з літа 2025 року, головні події сталися у листопаді. Але ще до того на сторінках медіа та соцмереж палав скандал навколо добудови двох атомних енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС. За той рік "Енергоатом" отримав репутаційний удар, а Україна втратила унікальний шанс наростити потужності атомки.
Якщо пам'ятаєте, у Болгарії знаходяться два радянські реактори, придбані доволі давно в росіян. Проте, від планів побудови власних енергоблоків болгари відмовились. Натомість, в України стоять два недобудовані корпуси реакторів. Я не знаю, чи можливо було добудувати ці енергоблоки. Я чув авторитетні голосі і "за", і "проти". Тож для себе обрав наступну лінію поведінки. Ідея була варта уваги, бо реактори продавалися дуже дешево, в українські спеціалісти вміють працювати з реакторами типу ВВЕР. До того ж, була отримана стратегічна згода американскького Westinghouse на участь у добудові. Справа була за перевіркою.
Якби добудова виявилася можливою – це була б дуже гарна нагода, бо Україна запустила б нові реактори, компенсувавши втрату Запорізької АЕС. А якби цей проєкт виявився авантюрою, то принаймні ми б це довели, і перемикнули увагу на інші проєкти.
Зокрема, існували плани запустити в Україні так званий малий модульний реактор (SMR) потужністю до 300 МВт - надсучасний тип малих атомних станцій. Наразі у світі технологія побудови SMR вважається авангардною, її просувають кілька великих виробників: NuScale Power, GE Hitachi, Holtec (що будував сховище ядерних відходів у Чорнобилі), Westinghouse, Rolls-Royce та інші. Перші промислові прототипи мають з'явитися десь близько 2031 року. Україна мала унікальний шанс бути серед перших країн, які реалізують ці проєкти.
Спойлер: як вам відомо, до перевірки не дійшло, і наразі про розбудову атомки в Україні вже не йдеться. Але це ми знаємо зараз. Два роки тому атомна лінія була можливою та навіть вірною для України, з огляду на два фактори.
Перший - вже зараз ми є другою у Європі країною за сукупною потужністю атомних реакторів, що працюють. "Енергоатом" має класних спеціалістів з ядерної безпеки та технологій. Україна могла реалізувати унікальні переваги, та після війни перетворитися на нетто-експортера енергії для Європи. До того ж, розбудова атомки створює умови для розбудови промислових об'єктів, дата-центрів, miltec, тощо.
Другий фактор - у 2022 році сталася справжня революція. Адепти "зеленого переходу" визнали, що без розвитку ядерної енергетики неможливо до 2050 року стримати зростання глобальної температури в межах 1,5°C. Атом та спалювання газу визнали "екологічними". Простіше кажучи, на користь АЕС зіграв той факт, що вони генерують багато дешевої енергії незалежно від пори року. У 2022 році на Конференції ООН зі зміни клімату COP28 у Дубаї було прийнято Декларацію про триразове збільшення ядерної енергетики до 2050 року. Країни, які її підписали, зобов'язалися впродовж 30-ти років потроїти потужності своїх АЕС, під контролем МАГАТЕ (ініціатива Atoms4NetZero). Свої підписи під документом поставили США, Британія, Франція, Японія, ОАЕ та Канада. Була серед підписантів і Україна.
Це була зміна тренду, бо на початку 2000-х атомна енергетика у багатьох країнах перетворилася на вигнанця. Показовим є випадок Німеччини. У 2000 році країна прийняла так званий план Energiewende ("Енергетичний поворот"), який передбачав повну відмову від спалювання викопного палива та атомної енергетики. Аварія на Фукусімі у 2011 році лише посилила "зелені" настрої - того ж року були зупинені вісім найстаріших реакторів. А у квітні 2023 року Німеччина закрила останні три АЕС. Інші країни були не такі послідовні, але мода на відмову від ядерної енергії та перехід на "зелену" генерацію була присутня по всьому світу.
Навіть Європа визнала важливість атомної енергетики. У березні Урсула фон дер Ляєн заявила, що помилкою було відмовитися від надійного та доступного джерела енергії з низьким рівнем викидів.
Європейці визнали, що відновлювальна енергетика є нестабільною та створює нові ризики. Європа залежить від імпорту сонячних панелей (98% йдуть з Китаю), а вітрові станції мають негативний вплив на екологію. Особливо сумним був досвід Німеччини. Свого часу уряд Герхарда Шредера на догоду росіянам та новій моді відмовився від атомки, а від 2023 року Німеччина імпортує енергію. Промисловість країни втратила конкурентоспроможність. За підрахунками PWC, ціна електроенергії могла бути на 23% нижчою, якби АЕС працювали. Натомість, приклад Франції, яка зберегла атомку, довів: вартість електроенергії є нижчою, хоча вона так само є "чистою". Тепер Франція продає надлишкову електроенергію Німеччині.
Під час саміту з ядерної енергетики 10 березня, пані фон дер Ляєн представила Європейську стратегію розбудови малих модульних реакторів. "Ми хочемо, щоб ця нова технологія почала функціонувати в Європі до початку 2030-х років", - таку заяву зробила вона у Парижі.
Виходить, що Україна могла йти у мейнстримі Європи та всього світу, розбудовуючи власну атомну енергетику. Ми мали унікальний шанс добудувати два блоки за невелику частину їх реальної собівартості.
Ідею підтримав президент Володимир Зеленський. Уряд озвучив плани збільшення атомної потужності до 25 ГВт до 2050 року: пріоритет – добудова 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС, далі 5-й і 6-й, співпраця з Westinghouse щодо AP1000, угоди з Holtec щодо малих модульних реакторів, локалізація виробництва палива. На початку 2025 року Верховна Рада схвалила законопроєкт щодо можливості закупівлі реакторів з болгарського "Белене" для Хмельницької АЕС.
Проте сталося несподіване. У відповідь на плани піднялася потужна хвиля критики та хейту, спрямована проти побудови атомних об'єктів в Україні. Проект зробили токсичним через ЗМІ та активістів. Вони розповіли, що болгарські реактори є старими та небезпечними, що цей проєкт вигідний росіянам, що це корупційне розпилювання мільярдів, що вони ніколи не працюватимуть. Інформаційну війну роздмухували ті самі люди, які згодом розпалювали "Міндіч-гейт". Очільників "Енергоатому", міністерства та навіть президента називали корупціонерами, які хочуть вкрасти мільярди на проєкті, який застарів та ніколи не може бути добудований. Звідкись виникли екологи (яких не помітно у звичайні часи) та почали розповідати про величезні ризики для екології. До протестів підключили навіть європейських експертів. Як результат, проєкт захлинувся, хоча вже зараз один з реакторів можна було б заводити на стадію пусконалагоджувальних робіт.
Тож заяви НАБУ про операцію "Мідас", вкрадені $100 млн та відкати 10–15% на контрактах "Енергоатому" виглядали як чергове підтвердження тези про корупцію навколо розбудови атомної енергетики. Світові ЗМІ почали писати численні новини із заголовками на кшталт "Corruption in Energoatom". Хвиля відставок після цього остаточно поховала будь-які проєкти атомної енергетики в Україні. Зараз про них не говорить ніхто.
"Енергоатом" зазнав надзвичайно потужного репутаційного удару. Україну віднесено до категорії суцільно корумпованих держав, які навряд чи можуть будувати власну атомну енергетику.
Деякі кредитні лінії продовжують працювати, але чи захоче хтось із поважних світових інституцій фінансувати багатомільярдні проєкти з розбудови АЕС в Україні? Надто високими є політичні ризики. Проект можна розпочати, але з високою ймовірністю не закінчити, тож доведеться мати справу з ризиком дефолту.
Проект малих модульних реакторів так само постраждав через "Міндіч-гейт". Це міг бути проєкт в Україні. Але тепер нам доведеться чекати, коли хтось побудує ММР у себе (2030), потім піде час на перемовини та укладання угод (2031), після чого ще 5-6 років на будівництво. На виході маємо 2036-2037 рік, і це за умови, що все станеться швидко.
У сухому підсумку, атомні станції продовжать працювати надійно та стабільно. Україна зберегла класних спеціалістів, а компанія "Енергоатом" накопичила непоганий запас міцності. Проте, схоже, ми втратили величезний шанс.
Виникає питання: що отримала Україна натомість? Заради чого відкинуто шанс розбудувати атомну енергетику?
Відповідь відома. Україна зробила пріоритетом розподілену та "зелену" енергетику. У той час, коли Європа відроджує атомну енергетику, в Україні працюють схеми перекачування грошей з атомки на користь газопоршневих станцій, "батарейок" та "зеленки".
А ще, Україна обрала не просто розподілену та "зелену" енергетику. Вона обрала використовувати атомну енергетику для перекачування грошей на користь розподіленої та "зеленої" енергетики.
До чого тут "Міндіч-гейт"? Виглядає, що ця справа стала ідеальним інструментом, аби прибрати зі шляху головну заваду - атомку. Для умовних Фіали з Мазепою, добудова атомних блоків зробила б розподілену генерацію та energy storage не такими вже потрібними.
Що отримала Україна? Втрату шансів у атомці + нові схеми із розподіленої енергетики + мало не найдорожча електроенергія у Європі. Назвати це успіхом можуть, напевно, лише активісти на зразок Железняка та журналісти лояльних ЗМІ. Звісно, можете вважати це лише моєю точкою зору. Адже добудувати атомку хотіли страшні корупціонери, що зараз під слідством НАБУ, а переможці - це світлі та поважні інвестори, які нібито рятують Україну у важкі часи обстрілів.
Вкрали 100 млн доларів, але нічого не зникло. Таким наразі є офіційний статус "Енергоатома" у справі "Мідас".
Протягом наступних років ми напевно спостерігатимемо черговий юридичний довгожуй. Я впевнений, що суд у справі "Мідас" виявиться набагато слабшим за медійну частину. Одна річ качати наративи у медіа, а геть інша - змагатися у суді з реальними доказами, нехай це навіть Вищий антикорупційний суд, створений для показових каральних процесів.
Днями на прес-конференції очільники Національного антикорупційного бюро України визнали, що "Енергоатом" у справі про крадіжку $100 мільйонів не має статусу потерпілого. Це те саме, що поліція схопила злодіїв та вже звинуватила їх у крадіжці, але ви не написали заяву до поліції. Чому? Невідомо. Можливо, вам погрожували. А можливо, у вас нічого не зникло. Як би воно не було, вкрай важко доводити злочин, якщо його нібито не було.
Це лише чергова ознака того, що справа "Мідас", яку ми знаємо як "Міндіч-гейт", може бути частиною більшої гри.
Згадайте, НАБУ проводив операцію "Мідас" від 2024 року. За цей час здійснено понад 70 обшуків, зроблено близько 1000 годин аудіозаписів. Усі ці дії дуже широко висвітлювалися у медіа, не було жодного натяку на таємницю слідства. Медійна машина зробила своє - восени 2025 року відбулася черга відставок. У певному сенсі, мету було досягнуто.
Вище я припускав, що від справи виграли певні бізнесові групи впливу. Чому б не припустити, що саме їхня перемога було метою? Юридична складова при такому розкладі може бути глибоко вторинною, адже з юридичної точки зору справа "Мідас" відчуває себе набагато гірше, ніж з політичної. У жовтні 2026 року витікає термін досудового розслідування у справі (вже подовжений до цього), після чого має розпочатися тривалий двобій у суді.
Що відомо наразі? Розслідування справи вже було продовжене до жовтня 2026 року, і навряд чи буде продовжене ще раз. У справі 16 підозрюваних, з яких двоє - у розшуку. Вже накопичено більше 100 томів матеріалів. "Енергоатом" не має статусу потерпілого, хоча в нього начебто вкрали 100 мільйонів доларів. Натомість, як мені відомо, у справі фігурують лише дві суми: $55 тисяч за одним епізодом та $60 тисяч за іншим. Але і вони потребують доведення.
Вибачте, це 0,11% від заявлених збитків, навіть не один процент. Де ж ті кляті 100 млн?
Показовим прикладом для мене є справа екс-міністра транспорту Андрія Пивоварського. Ще у 2015 році він підписав наказ, за що у 2016 році НАБУ відкрило проти нього слідство. Підозру висунули лише у 2023 йому, а справу до суду передали у 2024-му. Матеріали справи налічували близько 80-ти томів. Врешті решт, у 2025 році Вищий антикорупційний суд закрив справу через закінчення терміну позовної давнини. Від відкриття справи до її закриття минуло майже десять (!) років.
Інтуїція підказує, що розгляд справи "Мідас" розтягнеться років на п'ять, якщо не довше. Справа "Мідас" є більшою та складнішою за справу Пивоварського, а кадрову та медійну мету вже досягнуто. Чому б тепер не розтягнути розгляд справи? А років через п'ять можна буде її закрити, скажімо, за відсутності складу злочину, і всім буде байдуже. Це - типовий сценарій для подібних справ в Україні.
По-перше, бізнесова складова. Керівництво Міненерго та "Енергоатому" знесене, відбулися нові призначення, стартували нові схеми. Про це ніколи не напишуть ЗМІ, що належать учасникам схем, а інших вже майже не залишилося.
По-друге, залишаться кілька легенд, народжених "Міндіч-гейтом". Наприклад, легенда про корупційну схему з добудовою енергоблоків АЕС (дивіться вище). Або інша - про катастрофічну якість управління за часів "корупціонерів, що вкрали 100 мільйонів". У суспільстві твердо вкорінена точка зору, що саме корупція призвела до масових відключень взимку 2025/26 року. Насправді, це була черга непоганих років для електроенергетики. Знову-таки, я не стверджую, що не було схем, відкатів чи крадіжок - знову ж таки, дочекаємось висновків суду у справі "Мідас". Але є інші факти. Наприклад, за останні 6 років "Енергоатом" вибрався з замкненого кола збитків та збільшив доходи майже у 6 разів. Подивіться на статистику:
Також багато було зроблено у сфері безпеки. Попри обстріли та окупацію ЗАЕС, вдалося уникнути ядерної катастрофа. Вже після повномасштабного вторгнення компанія Holtec запустила унікальне сховище відпрацьованого ядерного пального у Чорнобилі. Якби його не було, наші атомні блоки з великою ймовірністю зупинилися б кілька років тому, бо не було б куди дівати відпрацьовані елементи.
Також, попри обстріли та важкі умови, навіть у зимові місяці всі дев'ять блоків працювали безперебійно. Ремонти робилися влітку, аби взимку реактори працювали з великим навантаженням. Ядерне пальне тепер цілком закуповується в американської Westinghouse, хоча ще на початку великої війни велика частина надходила з "Росатому". Отже, не можна сказати, що попередній менеджмент був непрофесійним. Просто це частина легенди.
Справа "Мідас", відома як "Міндіч-гейт", виглядає як 100% невипадкова. Я вважаю її коріння бізнесовим. "Міндіч-гейт" допоміг певній групі людей збити очільників галузі, зокрема міністра Германа Галущенка та керівництво "Енергоатома", а також скасувати програму розбудови атомної енергетики в Україні. В якості бонусу вони отримали стабільні контракти на кілька років наперед від реалізації проєктів у розподіленій енергетиці та energy storage.
Також від цього скандалу виграли власники "зеленої генерації" та енерготрейдери. Хоча, на відміну від умовних Фіали та Мазепи, я не вважаю їх інтересантами та учасниками "Міндіч-гейту".
Можна більш-менш обґрунтовано підозрювати, що справа "Мідас" допомогла цій бізнес-спільноті досягти мети. НАБУ виконало роль тарану. Звичайно, що мейнстрімна версія, яку ви прочитаєте у ЗМІ та звітах активістів, буде геть іншою. У ній буде сказане, що Бюро викрило розгалужену групу корупціонерів, які вкрали в "Енергоатома" 100 мільйонів доларів, і що усе було зроблено на користь України.
Як би воно не було, сталося головне - кадрові зміни, завдяки яким склалися нові схеми. А ось з юридичної точки зору, справа виглядає як класичний довгограй, який розтягнеться на роки, і за яким не буде жодних відчутних вироків.
Я маю великий сумнів, що буде доведена крадіжка $100 мільйонів. Але це вже не так важливо, бо кадрові призначення вже відбулися, а це, схоже, було головною метою "Міндіч-гейту".
Скандал вже вщухнув, а я спостерігаю появу кількох нових схем у енергетиці. Якщо ігри трейдерів виглядають як типові зловживання на ринку, то схема із компенсаціями власникам розподіленої енергетики виглядає дійсно підозрілою. За рахунок цих компенсацій, вони різко скоротили терміни окупності своїх проєктів - з 7-9 років до лише трьох. Сподіваюся, після зміни влади ці факти будуть розслідувані.
Головним антидосягненням "Міндіч-гейту" я вважаю скасування планів розвитку атомної генерації в Україні. З одного боку, мотивація власників розподіленої енергетики є зрозумілою. З іншого боку, йдеться про національний інтерес, і тут Україна стратегічно програла через те, що кілька бізнесменів вирішили досягти своїх тактичних бізнес-цілей. Це вказує на дуже низьку якість державного управління в Україні та певне нехтування національними інтересами.