Янукович їде до Путіна, але чи буде час для газу...

Янукович збирається зустрітися з Путіним ще до його інавгурації 7 травня. Знову говоритимуть про чергові поступки України...

Газове питання дещо провисло, зараз воно лише час до часу підіймається в заявах як українських політиків, так і російських. Це відбулося з приходом весни і завершенням опалювального періоду. Але від цього воно не втратило актуальності, навпаки, ситуація підігрівається безліччю попутніх чинників – активізацією будівництва Росією обхідних шляхів, невизначеністю відносин з Європейським союзом, затягуванням процесу диверсифікації паливних маршрутів (чи то від неспроможності влади зробити що-небудь, чи то від її нерішучості оприлюднити вже зроблений вибір). Сюди ж варто додати порожню скарбницю України з урахуванням соціальних ідей президента, «несподіване» падіння промвиробництва, гальмування співпраці з МВФ і ще масу проблем, які стали підсумком кроків правлячої команди. А ціна газу – один з основоположних показників життєздатності нашої країни, який поки тягне українську економіку в прірву. Ставку в розв’язанні ситуації ставлять на візит пана Януковича до Москви. Гарант збирається зустрітися зі «старим» президентом Росії Володимиром Путіним ще до його чергової інавгурації 7 травня. Про це, за словами Януковича, він домовився телефоном із Володимиром Володимировичем.

Янукович вважає, що економічні відносини України і Росії розвиваються в позитивному напрямі, «залишилося одне найбільше питання – газові угоди, які ми зобов'язані вирішити, і зараз ми активізуватимемо наші переговори, щоб знайти шляхи рішення цього питання». Виявляється, переговори потрібно активізувати, хто ж посмів такий важливий діалог «пустити на самотік»?..

Раніше Янукович заявляв, що газові перемовини продовжаться в кінці травня. Саме тоді відбудеться засідання українсько-російської міждержавної комісії. Можна припустити, що попередня зустріч президентів не залишиться непоміченою при винесенні певних ухвал. Хоча, не факт. Попередній візит Януковича до Москви в березні поточного року ніякої визначеності у газові переговори не приніс. Він, скоріше, зіграв відновну роль у діалозі країн після виборів у Росії, а також вчергове продемонстрував небажання сторін йти на зустріч одна одній.

В принципі, експерти раніше в один голос стверджували, що нові газові угоди будуть підписані після того, як Путін повернеться до російського керма. Таким чином, час Ч настав. Ось тільки зіграв він не на нашу користь. Україна сподівається на поступки Росії за ціною на газ, Росія ж чекає згоди України на інтеграцію в Євразійський союз. А створення кальки СРСР, яким є наступне за Митним союзом об'єднання, давня ідея фікс Путіна, від якої він ніколи не відступиться, а значить, до останнього добиватиметься бажаного. Ще сусідка претендує на управління рядом українських активів, в т.ч. газотранспортною системою, що є, фактично, узурпацією у всіх її проявах. Варто також додати, що підтискає нашу владу і Зона вільної торгівлі в рамках СНД. Росія і Білорусь вже ратифікували договір, в України є зауваження до документа, які полягають в нерівності умов з уведення торгових обмежень країнами Митного союзу й іншими членами Співдружності. Тобто, торгова проблема з урахуванням нашого рекордного негативного сальдо в цій сфері, обіцяє бути чималою.

Російські політологи не раз заявляли про те, що Україна зобов'язана зробити «правильний» вибір. Інакше учасники нових об'єднань припинять «умовляти», а просто введуть плату за вхід у створювану організацію. Натяк зрозуміли: ціна газу – беззастережна покірність.

Цікаво, коли влада хоч на що-небудь зважиться, який вихід вона знайде? Дуже доречно процитувати Януковича: «Ціна на газ з доходами «Нафтогазу України» щомісячно не збалансовується приблизно на 500 млн. доларів. Тобто, доходів «Нафтогазу» вистачає на 50% оплати ціни за газ. Що у такому разі нам слід було робити? Те, що нам радили деякі міжнародні інституції, - підняти ціну на газ, щонайменше, на 50% для споживачів України? Ці ціни повинні були вирости удвічі. Ми цим шляхом не пішли, оскільки добре усвідомлювали: для громадян це неприйнятно, більшість соціально незабезпечених людей таку ціну не витримають».

До речі, істотне підвищення ціни на газ є також непідйомним для національних промислових підприємств. Для них це означатиме збитковість і втрату конкурентоспроможності на світових ринках. Для економіки це – безвихідь.

Але сказати, не означає зробити. Передбачаючи програш у переговорах з Росією (як і раніше – обіцяли домовитися про нову ціну газу, але натомість розрахували бюджет з передбачуваною підвищеною вартістю), влада вже говорить про підвищення тарифів, посилаючись на «рекомендації» МВФ. Наприклад, як заявив перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський, Україна розробляє план поступового підвищення внутрішніх цін на газ, що є умовою відновлення кредитів Міжнародного валютного фонду. «Дуже важливо створити систему адресної допомоги і після цього перейти до ухвалення рішення, за яким графіком підвищувати тарифи до економічно обгрунтованого рівня», - сказав він.

Зрозуміло, що «сюрприз» піднесуть після виборів, щоб доведений до кипіння електорат не зірвав план перемоги «регіоналів».

Як результат всього сказаного – не варто чекати якої-небудь «газової» ясності від візиту Януковича, нічого він не вирішить. До того ж вірити не можна ні єдиному запевненню верхів. Ухвалення рішень вони завжди знайдуть, чим аргументувати, зокрема, нетямущістю «попередників».

Іншими словами, газові переговори давно вийшли за «паливні» рамки. Крити Росії є чим, але виною тому є не плачевний стан нашої економіки, а безвідповідальна поведінка влади, яка вже який рік не може визначитися з пріоритетом, – Я чи Україна. Точніше, плутає ці поняття.

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News