Бойкот Євро-2012: прикра реальність

На сьогодні про намір утриматися від поїздок до України під час Євро-2012 вже заявили члени урядів Австрії та Бельгії, а також Єврокомісія. Активно розмірковують над такою можливістю у Нідерландах та Італії... Якщо ж політичного бойкоту Євро-2012 виявиться замало, то в арсеналі Європи знайдуться і інші способи впливу.

Тривалий час європейські політики та чиновники не знали, що далі робити з Україною, керівництво якої активно обіцяло демократичні реформи, а насправді діяло так, як йому видавалося краще. Останні події навколо колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко в Качанівській колонії викликали чергову хвилю обурення в європейських столицях і змусили політиків шукати нові відповіді. Однією з них, очевидно, стане бойкот української частини фіналу чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

Повідомлення про побиття колишнього українського прем’єра ввечері 20 квітня змусили європейських політиків знову замислитися над тим, що робити з Україною. Запроваджувати санкції до країни, яка на словах заявляє про бажання приєднатися до ЄС і навіть завершила переговори з Європою про угоду про асоціацію, яка фактично має ще більше відкрити європейські двері для України, фактично означало б заморожування відносин на досить тривалий час. Адже за наявності санкцій про підписання нової угоди не можна навіть думати. Разом з тим, продемонструвати Києву необхідність змінити свою тактику щодо лідерів опозиції вкрай необхідно.  Саме тому, очевидно, з’явилася ідея бойкотувати на політичному рівні фінальну частину чемпіонату Європи з футболу в Україні.

Варто зазначити, що в Інтернеті вже тривалий час проводиться кампанія із закликами до бойкоту Євро-2012. Її ініціатори – переважно вихідці з України, в тому числі ті, хто з тих чи інших причин був змушений залишити країну в останні два роки. Першими ж на політичному рівні про бойкот Євро-2012 заговорили політики у Німеччині. Тут також немає нічого дивного. З одного боку, Німеччина завжди була не дуже задоволена вибором УЄФА, з іншого, Берлін завжди був дуже активним на зовнішньополітичному фронті ЄС. Ще в суботу, 28 квітня, німецький журнал “Шпігель” повідомив про те, що в кабінеті федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель розглядають можливість відмовитися від поїздок до України, де німецька збірна проведе групові матчі. Це повідомлення викликало трохи нервову реакцію українського МЗС, який вустами керівника департаменту інформаційної політики Олега Волошина поквапився назвати повідомлення “газетною качкою”. “Не хотілось би думати, що державні діячі Німеччини здатні реанімувати методи часів “холодної війни” і намагатися зробити спорт заручником політики”, - сказав він. Втім, мислення часів “холодної війни”, очевидно, більш притаманне саме чиновникам в Києві, які так і не помітили, що час змінився. Тепер, на відміну від 80-х років минулого століття, бойкот стосуватиметься не спортивної, а лише політичної частини змагань...

Вже 30 квітня міністр охорони навколишнього природного середовища Німеччини Норберт Ретген фактично підтвердив повідомлення “Шпігеля”, закликавши уряди Європи бойкотувати Євро-2012 в Україні на знак протесту проти утримання в ув’язненні колишнього українського прем’єра. За його словами, “диктатура” в Україні не повинна мати можливості скористатися червневим чемпіонатом для покращення свого іміджу. “За таких умов, візити міністрів чи прем’єр-міністрів – поза питанням”, - сказав Н.Ретген, який є союзником Меркель. Ініціатив німецьких політиків отримала швидке продовження в європейських країнах. На сьогодні про намір утриматися від поїздок до України під час Євро-2012 вже заявили члени урядів Австрії та Бельгії, а також Єврокомісія. Активно розмірковують над такою можливістю у Нідерландах та Італії. І цей перелік, очевидно, ще далеко не вичерпаний.

До речі, політичний бойкот спортивних змагань вже був апробований лідерами Євросоюзу у 2008 році, коли через порушення прав людини в Тібеті частина європейських політиків відмовилися від запрошення Пекіна відвідати церемонію відкриття літніх Олімпійських ігор. Щоправда, це не призвело до якогось конкретного практичного результату. Разом з тим, політичний сигнал був достатньо потужним, оскільки не дав можливості для додаткового пі-ару китайським очільникам. Що ж до України, то такий політичний сигнал повинен бути ще більш серйозним, оскільки саме на Євро-2012 у Києві покладали великі надії. Ще у вересні 2010 року Президент Віктор Янукович, перебуваючи в Брюсселі, подарував Президенту Єврокомісії Жозе Мануелу Баррозу футбольний м’яч. “Я хочу подаруват вам м’яч, як символ проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року, як вболівальнику “Спортінгу” і на пам’ять, що ми проводимо цей чемпіонат спільно”, - сказав тоді український Президент. Втім, очевидно, що “спільного” в нинішньому футбольному чемпіонаті залишилося дуже мало, як і у поглядах офіційного Києва та європейських столиць на питання демократії.

Якщо ж політичного бойкоту Євро-2012 виявиться замало, то в арсеналі Європи знайдуться і інші способи впливу. Так, вже сьогодні в Брюсселі не виключають можливого скасування запланованого на 15 травня засідання Ради співробітництва між Україною та ЄС, в якому Київ має представляти прем’єр-міністр Микола Азаров, а ЄС – міністри закордонних справ країн-членів та Верховний представник ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС Кетрін Ештон. “На сьогодні вірогідність скасування засідання Ради співробітництва становить 5%-10%. Однак, не можна виключати, що на вимогу країн-членів це засідання буде скасовано. Все залежить від подій в Україні”, - заявив УНІАН європейський дипломат.

Сергій Воропаєв.

УНІАН в Google News