Науковці спостерігали взаємодії між 10-місячними немовлятами та їхніми батьками, а потім знову зверталися до цих сімей, коли дітям виповнювалося 2 і 7 років.
Поведінка батька може мати вирішальний вплив на фізичне здоров’я дитини в майбутньому, тоді як аналогічного ефекту з боку матері дослідники не виявили. Про це пише The New York Times.
Зазначається, що упродовж більшої частини ХХ століття і пізніше соціальні науковці пояснювали широкий спектр хронічних проблем зі здоров’ям стосунками між немовлятами та їхніми матерями. Однак команда дослідників з Університету штату Пенсильванія з’ясувала, що в окремих випадках рання поведінка батьків може мати більший вплив на здоров’я дітей. Результати дослідження вийшли в журналі Health Psychology.
У процесі вивчення проблеми науковці спостерігали тристоронні взаємодії між 10-місячними немовлятами, їхніми батьками та матерями, а потім знову зверталися до цих сімей, коли дітям виповнилося 2 і 7 років.
Вони встановили, що батьки, які були менш уважними до своїх 10-місячних дітей, частіше мали труднощі зі співбатьківством - відсторонювалися або конкурували з матерями за увагу дитини. А у віці 7 років діти таких батьків частіше мали маркери поганого серцевого або метаболічного здоров’я, зокрема запалення та підвищений рівень цукру в крові.
Тим часом поведінка матерів не мала такого самого ефекту, розповів постдокторант Коледжу здоров’я та людського розвитку Пенсильванського університету й один з авторів роботи Альп Айтуглу.
"Ми, звісно, очікували, що сімейна динаміка - усі в родині, і батько, і матір - впливатиме на розвиток дитини. Але в цьому випадку вплив виявили лише з боку батька", - сказав Айтуглу.
За його словами, коли поведінка батька у тристоронніх взаємодіях є негативною, "ми починаємо бачити, як цей негатив потенційно поширюється на всю сім’ю і зрештою впливає на здоров’я дитини".
Щоб краще це зрозуміти, команда з Пенсильванії проаналізувала 18-хвилинні відеозаписи ігрових взаємодій матері, батька і дитини у два періоди. Вони оцінювали чутливість батька, позитивні емоції, а також аспекти співбатьківства, зокрема відсторонення та конкурентність. Такі прояви іноді виникали, коли батько намагався відвернути увагу дитини від матері, пояснив Айтуглу.
"Ти можеш не здобути увагу дитини, і це може змусити тебе відсторонитися. Чоловіки, порівняно з матерями, частіше легко відступають, коли бачать, що "не виграють"", - пояснив Айтуглу.
Коли дітям виповнилося 7 років, дослідники взяли зразки крові з пальця, щоб виміряти чотири запальні та метаболічні маркери. Дані показали дві невеликі або помірні кореляції: батьки, які більш чутливо взаємодіяли з немовлятами, краще співпрацювали у вихованні; а діти, чиї батьки легше знаходили спільну мову у співбатьківстві, мали нижчі рівні С-реактивного білка та глікованого гемоглобіну.
Ці маркери впливають на здоров’я в довгостроковій перспективі, що свідчить про можливий підвищений ризик хронічних захворювань у середньому або пізнішому віці, зазначається у статті.
Це не означає, що важливий лише батько, а не матір, наголосила доцентка біоповедінкового здоров’я Пенсильванського університету та співавторка статті Ганна Шраєр. За її словами, результати радше свідчать про те, що позитивна залученість батьків у ранньому дитячому віці покращує здоров’я всієї родини.
Для пояснення результатів автори запропонували так звану "гіпотезу вразливості батька". Вона полягає в тому, що батьки можуть бути особливо емоційно чутливими до напруження між партнерами і поводитися так, що це негативно впливає на всю сім’ю. Роль батька, пишуть дослідники, "може унікально позиціонувати його як канал для реляційного стресу, який зрештою формує здоров’я дитини". Інше можливе пояснення - діти проводили більше часу наодинці з матерями, тому у групових ситуаціях були чутливішими до поведінки батьків.
"Це своєрідна втрачена можливість для того з батьків, хто змушений іти заробляти гроші", - сказав Айтуглу.
Професор психології Північно-Західного університету Грег Міллер, який досліджує вплив стресу на здоров’я, зазначив, що попередні роботи "майже не вивчали роль батьків", адже дослідники зазвичай просять супроводжувати дитину на тестування зазвичай матір.
Він додав, що батьківська поведінка - лише один із багатьох чинників, які формують здоров’я людини в дорослому віці, поряд із харчуванням та фізичною активністю. Проте саме батьки можуть "формувати те, як ми взаємодіємо із соціальним світом, як реагуємо на виклики і стрес".
Раніше УНІАН писав про топ-7 батьківських звичок, які змушують дорослих дітей переїхати в інше місто. На думку психологів, це порушення особистих кордонів, непрохані поради, нав’язування почуття провини, надмірна емоційна реакція, неповага до вибору партнера, перекладання батьківських обов’язків на дітей і ставлення до дорослої дитини як до малої.