Батьки завжди сподіваються, що в своїй старості отримають ту саму турботу, якою вони опікували своїх дітей в їхньому дитинстві. Але часто виходить так, що дорослі діти переїздять на інший кінець країни і навіть не телефонують батькам за власною ініціативою. Майже завжди – це наслідок помилок самих батьків або у вихованні, або у ставленні до вже дорослих дітей.
Видання Yourtango, посилаючись на дипломованих психологів, наводить приклади батьківської поведінки, через яку дорослі діти намагаються обірвати усі зв’язки.
Порушення особистих кордонів. Ліцензований сімейний терапевт Анджела Сітка зазначає, що для людини характерно захищатися від втручання в особистий простір. Якщо ж порушником є близька людина, часто єдиним варіантом захисту є фізично віддалитися на кілька сотень кілометрів.
Непрохані поради. Докторка філософії Елізабет Скотт зазначає, що люди можуть сприймати як особисту критику поради щодо того, як треба вчинити в тій чи іншій ситуації. Навіть якщо за такою порадою немає прихованої критики, це може стати проблемою, коли таких порад стає аж надто багато.
Нав’язування почуття провини. Це одна з найгірших речей, які батьки можуть вчинити зі своїми дітьми. Кендра Черрі, спеціаліст з психосоціальної реабілітації, зазначає, що дорослі діти можуть цілком усвідомлювати, що до них застосовується цей інструмент маніпулювання, і спробують просто скоротити усі контакти з батьками.
Надмірна емоційна реакція. Навіть дорослим дітям часто потрібна підтримка батьків. Але усе добре, коли має міру. Якщо дорослий син чи донька діляться із батьками звичайними скаргами на роботу чи стосунки, а отримують у відповідь надмірну реакцію на кшталт "Твоя розповідь нас дуже засмутила", це викличе у дитини вже зворотну реакцію – бажання приховувати свої проблеми, аби не травмувати батьків.
Неповага до вибору партнера. Одна з найгірших речей, які можуть зробити батьки дорослих дітей – це засуджувати вибір партнера і тим паче демонструвати неповагу до нього. Одна річ, коли батьки дають поради дитині-підлітку щодо стосунків, зовсім інша ситуація – коли йдеться про втручання в особисте життя вже дорослої людини зі сформованим світоглядом.
Перекладання батьківських обов’язків на дітей. Деякі батьки сприймають власних неповнолітніх дітей, як щось на кшталт обслуговуючого персоналу, на який можна перекласти усі обов’язки в домі – прибирання, приготування їжі, догляд за молодшими дітьми. Хоча залучення дітей до хатньої роботи загалом є важливим елементом виховання, тут важливо не перегнути палицю. Докторка психологічних наук Кейт Ешлеман зауважує, що надмірне завантаження дітей хатньою роботою викликає у них почуття образи, оскільки навіть у ранньому віці дитина знає, що не повинна робити все замість батьків. Не дивно, що вона припинить спілкування з батьками, коли стане дорослою.
Ставлення до дорослої дитини як до малечі. Стосунки бітьків і дитей повинні розвиватися та змінюватися протягом усіх етапів життя. Якщо ж батьки продовжують ставитися до дорослої дитини так, ніби вона досі вчиться в школі, це викликає образу. Доктор філософії Джеффрі Бернштейн наголошує, що батькам треба навчитися довіряти рішенням своїх дорослих дітей.
Інші цікаві публікації про стосунки між людьми
Як писав УНІАН, окремі фрази, які жінка каже своєму чоловікові, можуть поступово руйнувати стосунки сильніше, ніж відкриті конфлікти. Йдеться про фрази, що б’ють по довірі або самооцінці чоловіка.
До найбільш небезпечних відносяться погрози розривом без реального наміру діяти, порівняння з колишніми, а також знецінення здібностей чоловіка.
