Довічне за вбивство Фаріон: як ухвалювалось рішення в суді

Обвинувачений у вбивстві мовознавиці Ірини Фаріон В’ячеслав Зінченко отримав найсуворіше покарання – довічне позбавлення волі. УНІАН спостерігав за перебігом судового процесу і розповідає, чи задовольнило фінальне рішення його учасників та суспільство.

1 жовтня, через понад два роки після вбивства відомої захисниці української мови, філологині, професорки, екс-нардепки Ірини Фаріон, суд у Львові оголосив вирок обвинуваченому В’ячеславу Зінченку. Слідство стверджує, що саме він стежив за жінкою, готувався до злочину, чекав на жертву біля її будинку та здійснив смертельний постріл. Захист це заперечує і називає справу сфальсифікованою. Однак суд сказав своє останнє слово – довічне ув’язнення.

"Історичний" вирок

Зінченка визнали винним в умисному вбивстві Фаріон, пов’язаному з виконанням нею громадського обов’язку та мотивованому національною нетерпимістю, а також у незаконному поводженні зі зброєю.

Група підтримки обвинуваченого зустріла вердикт криками "Ганьба!", а прихильники Фаріон – оплесками.

Доньку Фаріон Софію Особу це рішення задовольнило: "Що я відчуваю? Я відчуваю величезну підтримку українців. Я відчуваю, що ми живемо зараз з вами в історичний час. Було винесено історичний вирок, щоб кожен зрозумів, що вбивати українця на своїй рідній, Богом даній землі ніхто не має права. Зінченко сів довічно за жорстокий і детально спланований злочин".

Вона зазначила, 5 млн грн, які засуджений має відшкодувати за рішенням суду, планує задонатити на Збройні сили України.

"Кошти, які виділені на відшкодування моральної шкоди – 5 млн грн, будуть скеровані на бригаду "Рубіж", в якій воював мій чоловік Василь Особа. І, я думаю, ми зможемо здолати ворога. Бо зараз ми бачимо, що є дуже багато внутрішніх ворогів", - додала донька мовознавиці.

Сам Зінченко винесений йому вердикт не коментував.

Один постріл біля будинку

19 липня 2024 року близько 19:20 Ірина Фаріон перебувала біля свого будинку на вулиці Томаша Масарика у Львові. Вона зібралася на відпочинок за кордон та чекала на таксі, коли до неї підійшов невідомий. Чоловік вистрілив їй у голову і втік.

Фаріон доправили до лікарні святого Пантелеймона. Медики провели операцію, однак через кілька годин вона померла від отриманого вогнепального поранення. Після злочину правоохоронці почали масштабну операцію з пошуку стрільця.

За словами тодішнього міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, оперативники, слідчі, кримінальні аналітики, експерти та співробітники СБУ працювали безперервно 139 годин. Правоохоронці перевіряли маршрут можливого відходу нападника, обстежили близько 100 гектарів лісу та аналізували записи камер. Ключовим інструментом стали саме камери відеоспостереження.

Камера безпосередньо не зафіксувала момент пострілу, однак правоохоронці зібрали значний масив відео з прилеглих вулиць. Це дозволило відтворити пересування людини, яку слідство згодом ідентифікувало як В’ячеслава Зінченка – 18-річного юнака з Дніпра.

25 липня його затримали. МВС заявило, що на той момент уже мало достатньо доказів, аби стверджувати про його причетність до вбивства.

30 томів справи та понад 80 засідань

Справа про вбивство Фаріон стала однією з найбільш резонансних в Україні за останній час. Від моменту пострілу до затримання підозрюваного минуло лише шість днів, однак судовий процес тривав понад два роки. Суд дослідив 30 томів матеріалів справи та провів понад 80 засідань.

Судовий розгляд розпочався у лютому 2025 року. А безпосередньо судові дебати – один із завершальних етапів процесу – стартували 22 квітня 2026-го і тривали майже п’ять місяців. 17 вересня Шевченківський районний суд Львова пішов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Увесь процес постійно затягувався через зміну адвокатів Зінченка, їхню неявку на засідання, неодноразові клопотання про відвід судді. Внаслідок цього відбувалося регулярне перенесення засідань.

Обвинувачений на засіданнях неодноразово оголошував голодування, які тривали по кілька днів. Одне з них він мотивував нібито "викраденням" працівником СІЗО "шведської стінки" для занять спортом. Окрім того, хлопець імітував спробу самогубства прямо в скляному боксі у залі суду. Розгляд також переносився й через нібито погане самопочуття підсудного.

Зінченко категорично заперечував свою провину. Він відмовлявся давати показання під час судового слідства, не захотів виступати в ході судових дебатів та не скористався правом на останнє слово. Також Зінченко не визнавав цивільний позов доньки Фаріон, яка просила стягнути з нього 15 мільйонів гривень моральної шкоди.

Якими доказами керувався суд

Під час оголошення вироку суд детально зупинився на доказах причетності обвинуваченого до вбивства.

Так, перед скоєнням злочину Зінченко придбав необхідний змінний, маскувальний одяг, окуляри, панаму, орендував у Львові щонайменше три квартири. Хлопець ходив містом, їздив до лісу, де змінював одяг і в ньому з’являвся біля будинку Фаріон. Його бачили сусіди мовознавиці, декому його вигляд видавався дивним, адже хлопець сидів на лавці майже нерухомо, в теплому, як для тодішньої спекотної погоди, одязі, окулярах та капелюсі. Одна з мешканок будинку сфотографувала його та потім надала зображення слідству.

В день вбивства, 19 липня, Зінченко вкотре з'явився біля будинку Ірини Фаріон. О 18:23 його зафіксували камери на вул. Масарика. О 19:16 він перебував у дворі, а за кілька хвилин пролунав постріл. Саме ця послідовність записів стала одним із центральних елементів версії обвинувачення.

Безпосередньо момент вбивства не потрапив на камери, а свідки чули тільки постріл, а потім побачили чоловіка в панамі, який побіг з двору в арку.

Крім того, під час слідства була проведена портретна експертиза: зображення Зінченка порівняли з фото чоловіка, який сидів у дворі будинку Фаріон і, за висновком експертів, це одна й та сама людина.

Ще одним з основних доказів стала одорологічна, або запахова, експертиза. Запаховий слід, вилучений із лавки та стільчика, де, за версією слідства, сиділа людина у маскувальному одязі та вистежувала жертву, збігся із запахом крові Зінченка. Під час цього дослідження використовували трьох службових собак і всі продемонстрували однаковий результат.

"Кожна людина має свій індивідуальний запах. Запахові сліди є унікальними", – зазначив суддя Петро Невойт та додав, що цим підтверджується факт перебування Зінченка на місці вбивства, саме на тій лавці, де сиділа особа в маскувальному одязі.

Водночас, як зазначили в суді, даних, з якого пістолета було вбито Фаріон, немає. За словами судді, слідчі не знайшли пістолет, лише гільзу. За даними балістичної експертизи, нападник стріляв із нештатної вогнепальної зброї калібру 9 на 18 мм, виготовленої чи переробленої саморобним способом із пістолета. Слідчі зазначили, що Зінченко активно підшукував в інтернеті саме такі пістолети та придбав щонайменше два з них. При цьому у листуванні із продавцями він запитував, як переробити пістолет Stalker під бойовий.

Мотиви вбивства в нотатках телефону

Суд також послався на записи та нотатки, які, за його оцінкою, свідчили про підготовку до злочину. У телефоні обвинуваченого були особисті дані Фаріон, її домашня адреса, номери мобільних телефонів. Окрім того, була виявлена інформація, що Зінченко цікавився діяльністю мовознавці ще у 2023 році – так датуються перші записи про неї у його телефоні.

Одну із нотаток, датовану 8 липня, коли, за даними слідства, він виїхав з Дніпра до Львова, можна трактувати як підготовку до вбивства: "Мені на 18-річчя найчастіше бажали реалізації моїх планів. Дякую кожному, хто цього бажав. Я їх реалізовую, роблю виключно те, що хочу. Поки всі влаштовують мітинги, пишуть "Філологічний фронт ох*їв", "Геть із політеху" (Фаріон звільнили з "Львівської політехніки" за критику російськомовних військовослужбовців ЗСУ. Пізніше за рішенням суду її поновили на посаді, – УНІАН), а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, точив ніж, після чого зробив те, чого хотіли мільйони. Я – санітар цього суспільства. Але все через особисту неприязнь. Не може бути ніякого каяття, навіть, якщо мене спіймають, і це дасть можливість скоротити строк. Я обрав шлях, отже, піду до кінця, інакше не зможу дивитися на себе в дзеркало, не зможу нічого робити. Ця ситуація – не місце для половинчастості, треба йти до кінця".

Окрім того, в Telegram-акаунті Зінченка знайшли відтерміновані повідомлення, які мали опублікуватися автоматично, якщо щось піде не за планом. Його адресатом був "Все шум" – адміністратор Telegram-каналу, пов'язаного з праворадикальним неонацистським угрупованням NS/WP (National Socialism / White Power).

Зінченко написав, що надіється на нього, тому що "більше нема кого просити про допомогу". Обвинувачений дав йому телефонні номери батьків і попросив повідомити матері, де знайти пароль від криптогаманця, на якому була "пара сотень доларів".

"Також дуже прошу пояснити, насамперед батькові, що я приховував усе це заради їхньої ж власної безпеки, а не тому, що я їм не довіряю. Я їх люблю, тому й приховував усе це. Батькові детально поясни, чому був обраний такий шлях, якщо він почне ставити питання. У нього буквально все життя крутиться навколо мене, у решти родичів є ще щось – віра, інші родичі. А у батька немає нікого, крім мене, він живе тільки заради мене, тому з ним побільше, будь ласка, поговори на всю цю тему, що стосується мене", - написав Зінченко.

Окремо хлопець підготував батькові особисте відтерміноване повідомлення, в якому попросив "не відвертатися від нього", й написав, що приховував усе "не тому, що є кретином-негідником, якого завербували як лоха, а тому, що любить їх і турбується про їхню безпеку".

Ймовірний зв’язок з російськими неонацистами

Слідство встановило, що В’ячеслав Зінченко долучився до Telegram-груп, які пропагували культ насильства, расову та національну нетерпимість у 2022 році. Зокрема, він був учасником групи, безпосередньо пов'язаної з російською неонацистською організацією – NS/WP. І невдовзі після загибелі Фаріон саме на цьому каналі з'явилося відео, на якому нібито зафіксований момент вбивства. Відео триває десять секунд, але безпосередньо те, що називають моментом вбивства, займає усього кілька з них. Чути жіночий крик і видно автомобілі, схожі на ті, що були припарковані біля будинку Фаріон у день замаху.

У цьому ж Telegram-каналі зʼявився "маніфест ліквідатора" – людини, яка, як стверджується, вчинила вбивство громадської діячки. У ньому ця особа пояснює свої дії ідеологією, яку сповідують прихильники руху неонацистів.

Зокрема, там йдеться про те, що заявлений нападник "бере відповідальність за ліквідацію" Фаріон, яку називає "ворогом України" та "расовою зрадницею", ймовірно, через її критику російськомовних українців.

Під час оголошення вироку теж зачитали "маніфест", в якому зазначається: "Я – революційний расист. Я виступаю за збереження генофонду, за збереження єдності, за расову чистоту, за кров та ґрунт, за вільне суспільство, за ксенофобію, за етнонаціоналізм… Я люблю свою Батьківщину. Однак питанням вищої цінності безумовно є раса. Лише після перемоги у расовій війні можна буде думати про національне відродження. Кожен, хто розділяє ці цінності і дії заради них, є революційним нацистом і моїм соратником".

Втім, чи писав цей "маніфест" саме Зінченко – невідомо. Експерти-лінгвісти лиш стверджують, що багато фраз і цитат з нотаток хлопця виявилися ідентичними за своїм змістом тезам того самого "маніфесту ліквідатора".

Попереду - апеляція

Вирок обвинуваченому у вбивстві Ірини Фаріон набере законної сили після завершення строку на апеляційне оскарження. На це передбачено 30 днів.

Найімовірніше, адвокати Зінченка подаватимуть апеляцію. Зокрема, Тетяна Мусихіна, яка входить до його групи підтримки, заявила про такі наміри його захисту.

За її словами, у Зінченка є алібі, а в апеляційному суді буде оприлюднено багато доказів, які суд першої інстанції відмовився долучити, це, зокрема, детальні відеозаписи пересування Зінченка Львовом та допит свідка Садового, який за її словами, бреше, і цьому є відеопідтвердження.

"Є дуже багато фальсифікацій у справі, ви їх почуєте в апеляційному суді. Маю надію, в апеляції зрозуміють, що ця справа сфальсифікована повністю, і будуть ретельніше досліджувати докази невинуватості В’ячеслава Зінченка, - сказала Мусихіна. - Якщо апеляційний суд не змінить вирок, адвокати оскаржуватимуть його у Верховному Суді, а за потреби – у Європейському суді з прав людини".

Мирослава Бзікадзе

УНІАН в Google News