Це перший за 10 років повнометражний фільм від режисера "Драйву" та "Неонового демона".
3 вересня 2026 року в український прокат виходить один із найгучніших трилерів року – "Її особисте пекло" (Her Private Hell) данського режисера Ніколаса Віндінга Рефна.
Світова прем'єра стрічки відбулася в офіційній програмі Каннського кінофестивалю 2026 року: The Guardian порівняло фільм із "нічним клубом у пеклі", а The Wrap відзначило його візуальну естетику.
Це перша за останні десять років повнометражна робота Рефна – автора культового "Драйву" та "Неонового демона".
УНІАН разом з кінокомпанією "Артхаус Трафік" розповідають, чому стрічку варто подивитись на великому екрані.
На створення фільму Рефна підштовхнув власний досвід. Три роки тому через проблеми із серцем Рефн пережив 20-хвилинну клінічну смерть. Цей досвід змусив його радикально переосмислити і життя, і творчість.
За словами режисера, бажання повернутися до молодшої доньки, яка "ще не була готова його відпустити", трансформувалося в сюжетну лінію американського солдата. Цей персонаж втілює альтер-его самого Рефна: батько, який пробивається крізь потойбіччя, аби врятувати дитину.
Візуал завжди був головним козирем Рефна, але в новій картині він доводить його до абсолюту. Постановник зізнається: ще з часів кримінальної трилогії "Дилер" він остаточно відмовився від ідеї знімати "реальне життя".
"Її особисте пекло" – це повністю сконструйований, сновидний мегаполіс: футуристичний Токіо, залитий неоном і затягнутий містичним туманом. Мряка тут працює як жива матерія між світами та провісник появи демонічного вбивці. Таким чином, Рефн збудував простір, де від реальності лишилися хіба що уривки спогадів.
Рефн цілеспрямовано ламає класичну драматургію. Концепція стрічки родом із його дитинства, зокрема, зі спогаду про те, як він хаотично перемикав канали на старому телевізорі, коли кадри з геть різних програм складали в голові єдиний суб'єктивний образ.
У фільмі паралельно розгортаються дві лінії: пошуки солдатом своєї доньки та особиста драма молодої акторки Елль, яка намагається вирватися з пастки токсичної родини після того, як її батько одружується з її ж колишньою подругою.
Понад рік Рефн разом зі співсценаристкою Есті Джордані зшивав в одне ціле неонуарний горор, оперу та мелодраму. В результаті глядач отримає ефект кількох фільмів, складених в одну хронометражну рамку.
Тим не менш, фільм знімали суворо в хронологічному порядку. Щодня сценарій переписували прямо на майданчику залежно від настрою команди та ідей акторів. На зйомках навіть жартували, що ніхто зранку не знає, яке саме кіно вони знімуть до вечора.
Режисер порівнює цей процес із живописом, коли початковий задум розбирають і перезбирають заново просто на полотні. Щоб знайти акторів, здатних імпровізувати в такому режимі, кастинг-директори Кортні Брайт та Ніколь Даніелс передивилися тисячі відеопроб з усього світу.
Головну роль акторки Елль зіграла Софі Тетчер – висхідна зірка зі списку Forbes "30 до 30" ("Єретик", "Компаньйон", "Проспект", серіал "Шершні"). Видання Cineuropa назвало цю роботу найемоційнішою в її кар'єрі, а The Wrap відзначило сміливість екранного перевтілення.
Образ солдата дістався номінанту на "Золотий глобус" Чарльзу Мелтону ("Травень, грудень", "Бойові дії", серіали "Рівердейл", "Сварка"). Цікаво, що Рефн звернув на нього увагу завдяки доньці, яка дивилася підлітковий серіал "Рівердейл". Так режисер побачив Мелтона в стилістиці 1950-х і зрозумів, що знайшов свого героя.
Також у картині знялися Дієго Кальва ("Вавилон", серіали "Нарко: Мексика", "Нічний адміністратор"), Крістін Фросет (серіал "Мисливиці") та інші.
За музичне оформлення відповідав легендарний 84-річний італійський композитор Піно Донаджо – автор саундтреків до "Керрі" Браяна Де Палми та класики Даріо Ардженто ("Два злісних погляди", "Травма"). Під час зйомок на майданчику постійно лунала музика: Рефн навмисно вирізав діалоги, залишаючи саундтрек головним оповідачем історії.
Прагнучи надати фільму оперного масштабу, режисер залучив маестро ще на етапі монтажу. Сам Донаджо зізнався, що написав для "Її особистого пекла" найбільше музики у своєму житті й ставить цю партитуру в один ряд із найкращими роботами для Де Палми. Deadline уже назвав саундтрек "неймовірним", а Next Best Picture заворожливо красивим.