(Не) сотвори собі кумира: чому серіал "Ідол" з Лілі-Роуз Депп і співаком The Weeknd провалився (рецензія)

Серіал "Ідол" від HBO став одним з найбільш обговорюваних у 2023 році ще до його виходу. Ще б пак, в ньому знялися легендарний співак The Weeknd і донька Джонні Деппа і Ванесси Параді Лілі-Роуз Депп. І ось вийшла остання серія проекту, названого критиками провальним.

Можна скільки завгодно захоплюватися талантом The Weeknd, але акторські здібності, аж ніяк, - не його коник. У новому серіалі "Ідол" або в іншому перекладі "Кумир" Ейбел Макконен Тесфає, він же Тедрос, постав в образі хитрого, брутального, сексуального, талановитого і водночас огидного відкривача талантів співаків. Протягом усього кіносеріалу глядач відчуває весь спектр емоцій щодо зірки.

Поспішаємо розчарувати глядачів, які очікують глибокої і чуттєвої акторської гри від Лілі-Роуз Депп, яка зіграла поп-зірку на ім'я Джослін: нічого, крім занадто солодкого, часом нудотного, голосу ви не почуєте; нічого, крім ідеального тіла, ви не побачите від доньки Ванесси Параді і Джонні Деппа. Головна актриса серіалу занадто закрита в емоційному і творчому плані й надмірно відкрита в своїй сексуальності. Часом настільки, що забуваєш, що дивишся драматичний серіал, а не лайт-порно.

Безумовно, головна фішка серіалу-красиві і сексуальні тіла акторів. І Джослін, і її "масовка" - це суміш сексуальності, піку насолоди і вміння жити тут і зараз. Лілі-Роуз Депп в "Ідолі" з'являється в кожному епізоді у відвертому вбранні, її тіло – синонім слова насолода. Те, як актриса кайфує сама від себе в кадрі, заслуговує окремого "Оскара" - як найсексуальнішої зірки. Здається, що в ній і зовсім немає вад, вона випромінює впевненість і спокусу. Саме тому сльози і дитячі "травми" поп-зірки здаються удаваними, вони нітрохи не зачіпають глядача, він не співчуває знаменитості, яка втратила матір.

Звичайно, любителям поп-музики цілком може зайти солодкий голос Лілі-Роуз Депп і тексти її пісень. Але, правду кажучи, вона дуже далека від того ж The Weeknd, який підкорив своєю музикою серця мільйонів. Єдине, в чому вона переплюнула Тесфає в "Ідолі", так це точно в акторській грі (у неї вона, у разі чого, теж відстійна, але краща від головного чоловічого персонажа в образі Тедроса) і в несподіваній зміні маски в фіналі: Джослін виявляється не такою бідною вівцею, як може здатися на перший погляд.

Що стосується акторської гри The Weeknd, це повний провал: статичний образ, що викликає огиду з перших хвилин перегляду серіалу, нічим не здивує глядача до самого фіналу. І останні кадри "Ідола" – це в розумінні глядача - аж ніяк не заслуга "коваля" співочих талантів Тедроса. Джослін, як виявляється, не така наївна. І це, здається, застає зненацька і найголовнішого чоловічого персонажа серіалу. Подивіться на його розгублений погляд у фінальній сцені серіалу - ніби його герой не розуміє сам, що насправді відбувається. Попереду - ще більше невідомих, ніж до цього епізоду.

Одна з фішок серіалу - музика. Альтернативний R&B та поп The Weeknd здається чудовим ковтком повітря на тлі пісень Лілі-Роуз Депп. Її композиції тьмяніють на контрасті з наповненою музикою Тесфає. Тобто Джослін виїжджає, грубо кажучи, на своїй сексуальності та красі. Але йдеться про серіал, а не про одноразовий порноролик. Намагаючись показати виворіт шоу-бізу, режисер трохи прогадав, адже картинка вийшла занадто змащеною і навіть сексистською. Часом головна героїня "Ідола" здається примітивною і сексуальною маріонеткою якщо не в руках своїх продюсерів, то в руках Тедроса.

Сюжет "Ідола" цілком передбачуваний протягом чотирьох епізодів серіалу, але який сюрприз чекає на глядачів у фінальному, п'ятому епізоді! Коли здається, що шляху назад немає, Джослін доводить протилежне. Це було несподівано для всієї її команди, а для глядача – поготів. Ось вона, зірка на піку свого тріумфу. Вона кохає, її кохають, вона в оточенні армії своїх фанів і в променях популярності. Здавалося б, що ще потрібно зірці? Але фінал все ж залишається відкритим, і тут знаходиться місце для фантазії глядача.

У цілому серіал "Ідол" вийшов жалюгідною спробою режисера і творця "Ейфорії" Сема Левінсона переплюнути талант Пола Верховена. Це не інтелектуальна еротика, це безглузде порно, фіналом якого у глядача стає не естетичний оргазм, а глибоке розчарування. Тут не допомогла ні зміна постановниці серіалу Емі Сайметц, ні велика кількість секс-сцен, ні урізання відвертого проекту з 6 запланованих епізодів до п'яти. Останнє, очевидно, сталося через шквал критики після виходу перших серій на HBO.

Ольга Робейко

УНІАН в Google News