Віхи тижня: небайдужий Ющенко, беззахисна Тимошенко і євромилість для України

Коаліція БЮТ і НУ-НС померла своєю смертю без видимих реанімаційних зусиль... Арсеній Яценюк і Раїса Богатирьова обіцяють створити власні політичні проекти...

Парламентська коаліція БЮТ і НУ-НС померла своєю смертю без видимих реанімаційних зусиль. Арсеній Яценюк і Раїса Богатирьова обіцяють створити власні політичні проекти. Європейський Союз в особі французького президента Ніколя Саркозі вперше визнав європейськість України. 

Віктор Ющенко і Ніколя Саркозі на прес-конференції за підсумками саміту Україна – ЄС. Париж, 9 вересня

Чи варто дивуватися, що політична криза в Києві відбилася на результатах саміту Україна – ЄС. Звичайно, можна демонструвати почуття великокого задоволення обіцяним у Парижі договором про асоціацію, але тоді доведеться визнати, що в процесі євроінтеграції Україна не просунулася ані на крок з середини 90-х років. І галантність Саркозі, який визнав європейськість нашої країни, яйця виїденого не вартує. Можна подумати, що без слів французького президента ми географічно і ментально стали азіатами або жителями середземноморських країн, про яких теж турбується Франція. Пора назвати речі своїми іменами: у Старому Світ немає політичної волі, а в Україні не створені необхідні умови для ефективної інтеграції в Європейський Союз. Наша країна виявилася дуже великою і проблемною (та і важливою для Росії), щоб перед нею розкрили парадні ворота ЄС. 

Залишається зосередитися на внутрішньополітичних перипетіях, благо основні дійові особи підкидають все нові і нові несподіванки. Наприклад, Віктор Ющенко старанно запевняє, що не виведе танки під парламент, хоча коаліція БЮТ і Партія регіонів і чинить дії щодо демонтажу демократії і державності. Віктор Андрійович навіть зопалу заявив, що йому все одно, ким він буде в 2010 році, але принципами він не поступиться. Позиція, звичайно, яскрава, і майбутнім виборцям може сподобатися. Але нашого Президента як і раніше грає свита, а сам він має свободу рук рівно настільки, наскільки йому дозволяють політичні опоненти.

Позитивним для Ющенка моментом минулого тижня стала хіба лише консолідація навколо нього пошарпаної, але не переможеної Нашої України. Не виключено, що нашоукраїнці і Єдиний Центр навіть сформують загальний блок для участі в дострокових парламентських виборах. Народна самооборона спішно оформляє розлучення з вчорашніми союзниками, націонал-демократи традиційно перебувають на роздоріжжі, а позиція диванних партій мало кого цікавить. Лідер Нашої України В’ячеслав Кириленко з самогубною готовністю збирається брати участь в дострокових виборах або бути в опозиції, лише б не допустити ефективної роботи коаліції бютівців і регіоналів. Останнім, якщо ситуативний альянс не розпадеться, доведеться суміщати зондування перспектив офіційного оформлення коаліції з «килимовою» турботою про інтереси  співгромадян. Уряд Тимошенко швиденько вніс на розгляд парламенту проект Державного бюджету наступного року. Чим чорт не жартує – раптом вдасться проштовхнути далі за перше читання.

Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко спілкуються під час наради оперативного штабу в Івано-Франківську. 27 липня

Сама Юлія Володимирівна поперемінно то розігрувала беззахисність від стеження і прослуховування розмов, то безапеляційно радила Вікторові Ющенку повернути НУ-НС» в коаліцію без жодних переговорів. Подібним тоном строгі матусі зазвичай відчитують дітей, якіо узяли що-небудь без дозволу. Схоже, Тимошенко доводиться одночасно бути і злим, і добрим слідчим – часу у неї в запасі не так багато, а найнадійнішим союзником прем`єра залишається вона сама. Навряд чи лідер БЮТ ризикне створювати коаліцію прямо на останках передчасно загиблого союзу  з НУ-НС, скоріше, їй доведеться маневрувати і шукати правдоподібні версії для виборців.  Ризикну припустити, що виклик в Генеральну прокуратуру Юлію Володимирівну навіть порадував: з 2001 року кожне спілкування з правоохоронцями для неї закінчувалося підвищенням рейтингу. Карма, напевно, у Тимошенко така.

Серйозні наміри оперативно збудувати власну політичну партію має Арсеній Яценюк, благо після розпаду коаліції  часу у нього як у рядового парламентарія буде достатньо, а амбіцій вистачає і сьогодні. Йому нітрохи не посміхається перспектива стати «прийомним сином» Нашої України, та і від перспектив фінансування своїх політичних амбіцій Рінатом Ахметовим молодий політик відмовляється. Втім, у Ріната Леонідовича вимальовувалася інша стаття витрат: про свої амбіції в справі партійного будівництва заговорила секретар РНБО Раїса Богатирьова, яка пообіцяла ні за що не повертатися в партію до Віктора Януковича. Навряд чи найбагатший українець відмовиться допомогти леді. Тим часом лідер регіоналів дуже голосно заявляє, що «час помаранчевих закінчився», немов намагаючись заглушити власні страхи, пов`язані з можливим розпадом партії на декілька структур.  Основні спонсори політичної активності Віктора Федоровича, м`яко кажучи, прохолодно ставляться до перспективи альянсу з Тимошенко. Напевно, пам`ятають, що політичні союзники Юлії Володимирівни після перших дивідендів в доважок одержують нерозв`язні проблеми.

Додаткові штрихи до палітри абсурдності політичної ситуації додали події на місцях. Апогеєм демократії сталі сутички між прихильниками НУНС і БЮТ у Львові, де вчорашні союзники по коаліції намагалися донести правду до своїх виборців. Втім, українські політики вже давно покладаються не на реальну ситуацію, а на дані експертних досліджень і соціологічних опитувань, що стверджують, ніби суспільству не вистачає тільки одного – коаліції БЮТ і Партії регіонів.  Залишається чекати недовго – місяць максимум.

Євген Магда