Д.Андрієвський: Останній цвях у труну НУ забила співпраця з Черновецьким

Україна заблукала в трьох соснах: Ющенко–Тимошенко–Янукович. Подивіться, як ПР, БЮТ і НУ бояться дострокових виборів!.. Етап дикого капіталізму в політиці ми пройшли.

Україна заблукала в трьох соснах: Ющенко–Тимошенко–Янукович. Подивіться, як ПР, БЮТ і НУ бояться дострокових виборів!.. Етап дикого капіталізму в політиці ми пройшли.

Дмитро Андрієвській, екс-начальник штабу Віталія Кличка, депутат Київради нещодавно очолив Українську селянську демократичну партію України і вже заявив про своє бажання провести УСелДП до парламенту.

УНІАН поставив Дмитру Андрієвському декілька питань.

Дмитре, в Україні зареєстровано сто п`ятдесят одну політична партія, з яких близько ста сорока – непарламентські. І добра сотня партій із згаданих ста сорока була б не проти, якби Ви, очоливши її, допомогли їй інтелектуально і фінансово. Чому Ви вибрали (або відгукнулися на пропозицію) селян-демократів? Вам така близька її ідеологія?

Партій в Україні мільйон, і плодяться вони – як гриби після дощу. Але партії з історією, традиціями, ідеологічним ядром – можна перелічити на пальцях однієї руки.

УСелДП – одна з найперших партій в Україні, вона була організована ще 1990 року, коли Україна була частиною СРСР! У нас 615 первинних організацій і більше 40 тисяч живих, ідейних членів партії. І кількість партійців неухильно зростає – ми зараз саме проводимо звітно-виборчі конференції по Україні, і були приємно здивовані відсутністю мертвих душ. Навпаки, нашого полку за останні місяці прибуло.

Тобто ви робили серйозний аудит перед тим, як очолити УСДПУ?

Контроль – невід`ємна частина управління. Нам не потрібні потьомкінські села. Як у великих партіях сьогодні? На папері мільйон партквитків на руках, а на мітинг доводиться звозити студентів за гроші.

У нашої партії потужна інфраструктура, в усіх регіонах є партофіси і осередки, котрі єдиної миті стануть виборчими штабами. Тому наша партія спокійно дивиться на перспективу дострокових виборів. Ми як вправна армія – завжди готові до праці та оборони.

А Ви живу корову в житті своєму бачили?

Я живу в селі.

Напевно, це скромне село Конча-Заспа?

Ні. Я живу в звичайному селі і корів бачу щоразу, як їх женуть на пасовищі. До речі, все своє дитинство я провів у селі під Житомиром, потім під Барвенковим – моя бабуся там жила. І не по книгах знаю, яка пекельна праця у селян. І вважаю, Україна має великі перспективи стати великою аграрною державою, справжньою житницею Європи і поряд з Австралією та Аргентиною годувати весь світ.

Сільське господарство – складна галузь, ризикована, не дуже рентабельна, залежна від кліматичних умов, вона потребує найтонших механізмів державного регулювання. Ви думаєте, що зможете допомогти селянам?

Я впевнений у цьому. І не тільки селянам. Україна сьогодні як держава перебуває в глибокій комі. Їй життєво необхідні реформи. Інакше ми не переживемо ту затяжну кризу, в якій перебуваємо вже чотири роки.

Перед нами величезні виклики, але є і величезні перспективи. Є сьогодні Велика вісімка? Ми маємо право за своїми інтелектуальними, географічними, природними ресурсами порушувати питання про розширення цього клубу. Чому ні, якщо ми забезпечуємо продуктами Європу і виступаємо, як транзитна держава, гарантом її енергетичної безпеки?

Інша річ, що для таких амбітних завдань нам необхідно змінити популістську владу, яка своїми чварами й інтригами перелякала всю Європу. На нас світ дивиться скоса й розчаровано – мати такий потенціал, такі стартові позиції і плутатися на старті в своїх же ногах!

З колишнього Союзу тільки Україна залишилася без реформ. Молдова, Білорусь, Узбекистан, Казахстан, Росія – давно провели пенсійну й інші реформи, Прибалтика – взагалі частина ЄС, без віз, як білі люди, їздять по світу, а на нас дивляться, як на відщепенців і остарбайтерів.

Сьогоднішня ситуація така: Президент підвісив парламент можливістю розпуску. Як за такої ситуації чинити партіям, що знаходяться на старті?

Україна заблукала в трьох соснах – Ющенко–Тимошенко–Янукович.

З кожним днем варіантів виходів з глухого кута, куди ці троє людей загнали цілу країну, стає дедалі менше. Бездарною метушнею навколо ефемерних повноважень ці люди самі списали себе в тираж.

Україна розчарувалася в них, виборець більше не вірить переливанню з пустого в порожнє. Люди чекають нових героїв і запит суспільства на нових політиків високий, як ніколи.

Подивіться, як «Регіони», БЮТ і «Наша Україна» бояться сьогодні дострокових виборів! Тому що розуміють, що їх зоряна година позаду, а розлучатися з насидженими кріслами вони ой як не хочуть. Їм же роблять соціологію кожного тижня, і вона показує, що народ хоче голосувати за нове покоління політиків, а цим силам говорить «гудбай»!

Ви колишній начштабу Віталія Кличка. Наскільки вашу партію можна співвідносити з його персоною?

Ми члени однієї команди в Київраді. А Віталій перспективний політик.

А Ви впевнені, що Віталій Кличко «тягне» на лідера загальнонаціонального масштабу? Ми – не Америка, він не Шварценеггер, а дружина в нього, красуня, але не племінниця Кеннеді.

У нього свої сімейні традиції. Віталій виріс у сім`ї військового, об`їздив пів-СРСР по бараках і в дитинстві читав правильні книги. Такому вихованню і Шварценеггер може позаздрити. Про перспективу політика національного масштабу – це питання до нього, ким він себе бачить, кого він бачить членом своєї команди і т.ін.

Торік Ви вели переговори про можливість співпраці з Яценюком, Луценком, Гриценком, Катеринчуком. Наскільки відомо, Віталій з ними зустрічався. Чому нічого не вийшло?

Якщо говорити про Блок Кличка, ми його сформували на регіональному рівні і досягли поставлених цілей, хоча працювали в умовах жорстокої протидії з боку Черновецького, Банкової і Кабміну. Кандидата від БЮТ Тимошенко сама водила по мітингах і робила йому промоушн – як найкращому, що є в БЮТ. При цьому в БЮТ тепер менше депутатів в Київраді, ніж було після виборів 2006-го, а у Кличка – більше. Це серйозний дзвінок для тих, хто вважає себе монополістами на політичне життя в Україні. Упевнений, дострокові парламентські вибори серйозно змінять обличчя парламенту.

Ймовірність іти на дострокові вибори в компанії з Луценком, Гриценком і Яценюком, Тігіпком є?

Усе залежить від того, наскільки їх цікавить політика, якщо говорити про Тігіпка, наприклад. Він успішний бізнесмен, але, наскільки я бачу, сьогодні політика його цікавить мало. Можливо, враховуючи, як ненормально розвивається Україна, він прийме рішення і в політику повернеться.

Важливо, щоб усі погляди згаданих політиків стикувалися, а їх амбіції були співмірні з реальним рейтингом їх підтримки.

Соціологічні фірми рапортують про рейтинг Яценюка, що неухильно зростає. Ви не боїтеся, що разом з цим зростатимуть і його кадрові апетити, і віра в свою зірку?

Війна соціологій, коли у когось на дріжджах починає «зростати» рейтинг, розрахована на виборців, хоча й вони на ці трюки вже не ведуться. Чудес, коли заснув з рейтингом в півтора відсотки, прокинувся з трьома, а опівдні стало п`ять – не буває. Це технології. Коли приходить час сідати за стіл переговорів, блокуватися – вони до уваги не беруться.

Нова політсила, яка зобов`язана взяти на себе відповідальність за розвиток країни, не може бути лідерського плану. Не може бути одним лідером Яценюк, Гриценко, Кличко чи Андрієвський. Цей етап дикого капіталізму в політиці ми пройшли. Повинні бути справжні сили, побудовані на демократичних засадах, де рішення ухвалюються колегіально, висунення в лідери – шляхом праймеріз, а політика і стратегія виробляються консенсусом, а не від того, з ким сьогодні посварився «лідер».

Коли говорять про дострокові парламентські вибори і перспективи Президента, то вважають, що він зможе в майбутньому парламенті мати блокуючий пакет за допомогою дрібних парламентських фракцій. Мають на увазі, зокрема, і таких, як Ви. Скажіть, особисто для вас блок з «Нашою Україною» в майбутньому парламенті – це прийнятно? Ви внутрішньо готові знову допомагати президентській силі?

Я вже казав, що три топ-політики практично втопили Україну у внутрішній боротьбі один з одним. Я не є симпатиком жодного з них, хоча тривалий час був пов`язаний з «Нашою Україною». Упевнений, ці люди своє слово в політиці вже сказали і повинні планомірно, без потрясінь, але йти з політичної арени. У політику повинні приходити люди, здатні не тільки говорити про реформи, а й проводити їх.

Свого часу ви програли вплив в київській організації «Нашої України» Миколі Мартиненку. Які почуття Ви переживали, коли «Наша Україна» не потрапила до Київради?

Гіркоту й розчарування. Треба вміти з підтримки в 60–70 відсотків у Києві скотитися до нуля і не змогти подолати навіть тривідсотковий бар`єр. Це оцінка відсутності реформ і невиразної політики. У Києві люди мають високий рівень вимог до політиків. Вони не почули «плану Маршалла» від Президента – і ось вам результат.

Ну, і останній цвях у кришку труни «Нашої України» вбила співпраця з Черновецьким, з людиною, яку більша частина киян не сприймає.

Могла б доля «Нашої України» в столиці скластися по-іншому, якби ви свого часу змогли домовитися з Мартиненком? Або змогли б його відсунути?

Мартиненко, Андрієвський, Петренко, Василенко... Доля нашої України (у лапках і без) однозначно склалася б по-іншому, якби Ющенко, Тимошенко та інші, ледве зійшовши з трибун, не вчепилися б одне одному в горлянки в боротьбі за повноваження і перерозподіл власності.

Усі бізнесмени йдуть у владу для перерозподілу власності...

Відкрию маленький секрет: бізнесмен – така ж людина, як колгоспник, слюсар і будь-який інший працівник.

А шахрай – не професійна характеристика, а особова. Один тягне деталь із заводу, а другий працює на своє підприємство. Хтось краде мішок зерна, а хтось дає подвійну норму на комбайні. Є бізнесмени, які "тырят и тырят", а є ті, хто готовий відповісти за кожну гривню і спокійно платять податки.

Добре викладаєте. Але при цьому також легко уявити, як ви, молоді лідери, спочатку довго сваритеся за перше місце в блоковому списку, потім разом довго складаєте партійний список, міряючись рейтингами, потім також довго торгуєтеся за місця в уряді чи комітетах, а потім жваво приватизовуєте блакитні фішки, що ще залишилися...

Давайте без фанатизму. Якщо комусь пече і хочеться просто до Ради – можна піти здатися в список і чекати команд «Фас! Ату його!» на вчорашніх побратимів. Якщо є бажання жити в нормальній країні – це до нас. Ми готові сперечатися, яку реформу робити спочатку – медичну, освітню, судову чи пенсійну. А якщо спати й бачити: Петя – другий, Вася – третій, перший – я, коханий – шансів на перемогу нуль.

Ми, нове покоління, повинні вивести Україну з глибокого затяжного піке, в яке вона зірвалася і продовжує стрімко падати.

Розмовляла Маша Міщенко

УНІАН в Google News