Віктор Небоженко: Медведєва і Путіна не перервуть рекламою про кумедного даїшника

Незалежно від того, хто переможе в США, Україна одержить ПДЧ... З Нашою Україною відбулося те саме, що з Солідарністю в Польщі...  Інтерв`ю

У п`ятницю вся Верховна Рада, коаліція, що розсипалася, і опозиція, за підтримки Президента і прем`єра спочатку прийняли закон, нібито об`єднавшись в боротьбі з кризою, а вже через дві години двоє останніх плюс спікер зійшлися в теледебатах, далеких від єднання.  Чи об`єднався політикум чи зробив вигляд, що об`єднався? Чи скасовані дострокові  вибори, чи просто ситуація в паузі?. І якщо вони - таки пройдуть і буде обрано новий уряд, то хто виконуватиме антикризовий закон? Ці запитання УНІАН поставив політологові Віктору Небоженку

Останнім часом Президент не говорить про дострокові вибори. Він, на Вашу думку, їх вже не хоче чи вирішив відкласти на невизначений час?

Він хоче виборів. Але він хоче вибрати найбільш вдалу ситуацію. А ця ситуація настане тоді, коли Україна в особі прем`єр-міністра підпише дуже високу ціну на газ. Як тільки питання про газ стане ребром і виявиться, що не можна внести змін до бюджету, що економіка, особливо підприємства металургійної і хімічної галузей промисловості, може і не “потягнути” цих цін, тоді знову буде актуалізовано питання про дострокові вибори. Це відбудеться в межах 3-4 тижнів.

Я взагалі був прихильником змін закону про вибори, і перш за все, вибори місцевих органів влади. З місцевих органів влади треба починати, а не згори, не зі зняття Президента, прем`єр-міністра або міністрів. Але всі готуються до президентських виборів. Розмови про Конституцію, про дострокові парламентські вибори або їх відстрочення - це ні що інше, як інструменти боротьби за президентські вибори. Ієрархія виборів - це не правильно. В світі такого немає: на вершині президентські вибори, далі парламентські, а там уже місцеві органи. У демократичних системах громади із самоуправлінням мають не меншу роль у політиці, ніж прем`єр і Президент.

Чи є ще якийсь шанс на створення коаліції?

Немає. Всі перелаялися, пересварилися. Я навіть не знаю, яка коаліція візьме на себе зараз відповідальність за те, що відбувається в країні. Всі зараз тренуються у формулюваннях критики, в глибині осмислення негативності цих процесів і дуже мало чітких пропозицій, як вийти з ситуації і яка команда це зробить. Люди іноді можуть мати правильні думки, але вони не є єдиною командою. А варіант командності дуже важливий зараз. Потрібно переглянути відносини між Президентом, прем`єром і главою Нацбанку. Тепер зрозуміло, що глава Нацбанку – це політична фігура, що б там про себе не думав Стельмах, чи захоплюється він культурою, живописом або джазом, він став політичною фігурою. Те, що щодня робить Стельмах,  величезною кількістю позитивних і негативних наслідків відбивається на всьому населенні України.

Чому Тимошенко не хоче залишити крісло прем`єра? Адже вона розуміє, що вся відповідальність за кризу і її наслідки буде покладена на неї і її команду?

Вона достатньо цілісна людина. Вона вважає, що її зрозуміє населення. Вона впевнена в своєму електораті. І її електорат дійсно один з найпотужніших, ядерних, який не піддається ні на чорний піар, ні на помилки. Це величезний український фан-клуб. Такими фан-клубами в політичному середовищі володіють тільки двоє людей – Тимошенко і Янукович. Президентові, до речі, ще належить зробити такий фан-клуб, якщо він хоче перемогти на цих виборах.

Її знаменита фраза: “Я не дивитимуся на свої рейтинги” - з одного боку -  кокетування, тому що у неї класні рейтинги, а з іншого боку - ставка на свій електорат, який не розбігається залежно від того, що робить їх лідер.

До речі про рейтинги.  Досі активно обговорюється ток-шоу на Інтері, яке минулої п`ятниці зібрало всю політичну еліту країни, включаючи Президента, прем`єра і голову Верховної Ради.  А хто, на Вашу думку, виглядав найпереконливіше під час дискусій?

Тимошенко виглядала набагато краще. По-перше, вона краще тримається в публічних форматах, на 100%. На відміну від своїх опонентів вона грала одну чітку роль - роль прем`єр-міністра, у якого колосальна народна підтримка. І ця цілісність образу дуже вигравала на тлі того, що Президент грав відразу декілька ролей. То мудрого глави Національного банку, і тоді вже Стельмах не знав куди подітися. То прем`єр-міністра: він постійно входив у ситуацію конкретних економічних проблем і показував плюси і мінуси, як він вважав. Цілісність, правильні стратегії Тимошенко на цій зустрічі дали їй перевагу як над опозицією, так і над Президентом. А Президент не знайшов своєї ролі.

На цій публічній зустрічі, яку дивилася вся країна, найбільше програв Стельмах. По-перше, не можна показувати главу Нацбанку за визначенням. Вони взагалі люди непублічні, а коли ще намагаються розмірковувати про речі, про які не знають, як і всі інші. Якщо ми говоримо про публічні зміни, то перш за все треба подумати про нового голову Нацбанку, який знаходився б на однаковій дистанції як від Президента, так і від прем`єра.

Дуже погано виглядав Пинзеник, який як завжди витягнув якісь магічні картинки. Навіть не графіки, а  картинки. Він явно не впорався з своїм завданням.

До кризи не можна так підходити. Треба давати зрозумілі бізнесу чи населенню “рецепти”.

У важкому становищі була команда опозиції, яка змушена була виокремлювати свого шефа, а він, у свою чергу, не мав анінайменшого бажання щось робити. Йому явно не хотілося брати в цьому участь.

Акимова явно була сильніша за Януковича. Але їй дісталася досить брудна роль накидатися на іншу жінку.

Безнадійно соромливо виглядав ще один член опозиції - Сергій Льовочкін. Це розумна людина, а йому довелося бути нижче, ніж його шеф. А шеф зациклився на цих 140 га...

Як Ви вважаєте, це дійсно була спроба політиків на очах українського народу прийти до якихось загальних ідей на шляху подолання кризи чи лише популістський захід?

Перші особи країни повинні зустрічатися або на публічних заходах, що символізують єдність, або в різних інших форматах для того, щоб виробити єдину точку зору. Із ток-шоу вийшло не що інше, як невдалий початок, фальстарт президентської кампанії, в яку втягнуті були всі, навіть Яценюк, який довго не міг зрозуміти, в чому полягають правила гри і ким він тут виступає.

Формат невдалий. Спроби розправи над Тимошенко провалилися. Вона блискуче відігралася потім на 5-му каналі, створивши бенефіс, сприятливий в усіх відношеннях до себе і з боку публіки, і з боку експертного співтовариства. З`ясовувати стосунки між представниками влади перед всією країною - не на користь тим, хто ставить вищі завдання.

Невчасно. У країні криза, страшна криза. І прем`єр, і Президент, і інші політики повинні показати, що вони кваліфіковано справляються з кризою, а не набирати очки: у кого краще, у кого гірше.

Наскільки результативними були публічні дебати такого формату?

Населення побачило, що політична еліта не готова до кризи. І цього не треба було показувати. Я думаю, продовження такої програми не буде. Ніхто з політиків більше не прийде. Метою цього публічного виступу була підтримка демонстрації президентського курсу. Але насправді, нічого не вийшло. Мені здається, Інтер дуже сильно програв і у форматі, і в тому, що тонкі речі фінансового плану викидалися назовні і “обростали” емоційними реакціями і оцінками. 

Одним з найнеприємніших моментів професійного плану в цьому форматі є те, що серйозні і щонайгостріші проблеми, які обговорювалися Президентом, прем`єром, головою Нацбанку і головою Верховної Ради регулярно переривалися рекламою. У мене склалося таке відчуття, що реклама була поставлена так, щоб познущатися над самим форматом серйозних політичних питань. Там регулярно говорили про якісь шампуні, відмивання, нам показували якогось “кумедного” даїшника. Я не уявляю, щоб виступ сенату США і Президента переривалися легковажною рекламою. З усіма великими недоліками, які ми бачимо в Росії, там ніколи не допустять щоб розмова між Медведєвим і Путіним несподівано переривалася інформацією про те, що потрібно берегти здоров`я, а алкоголь - це теж непогано, якщо це дуже якісний продукт. Це пряма помилка організаторів заходу, який все одно носив напівофіційний характер через присутність таких високих гостей.

Давайте повернемося до того, з чого почали -  до виборів. Якщо вони все-таки відбудуться, то топ-трійка політичних сил, які пройдуть до парламенту, легко прогнозована: Партія регіонів, БЮТ і “Наша Україна”. А чи є шанси у нових політичних сил і хто це може бути?

Обов`язково хтось може з`явитися  з лівого боку. Або знову повернеться Мороз, або Волга пройде, або ще якийсь лівий проект.

На правій стороні може проявити себе яскраво виражена публіка, яка говоритиме: “Чому ми бідні? - Тому що ми українці. Чому ми українці? - Тому що ми бідні”. Тобто яскравої націонал-правої орієнтації. Це те, що зараз переживає вся Європа.

Пройдуть комуністи. Як завжди бездарно розгублять половину своїх відсотків. Ну не вміють вони працювати. Вони вміють добре крутитися  в парламенті. Вони освоїли буржуазний парламентаризм краще, ніж спілкування з масами – такий парадокс. Вони всім потрібні, вони всім корисні в парламенті, а ось електорат свій посилено втрачають. Але вони пройдуть.

Пройде Литвин, якщо не наробить помилок. Вперше Литвину доведеться вибирати не просто між прем`єр-міністром і Президентом. Ні. Почалася криза. З нього теж запитають. Просто хорошої філологічної протестної риторики Литвина вже може не вистачити. Це було добре, коли не було кризи: “Країні потрібен Литвин”. Спробуй зараз сказати, відразу у відповідь запитання: “А що ти можеш зробити?” Адже до цього ніхто не питав. Ну потрібен, то потрібен. Українці ж бо люди добрі. Якщо хтось просить, чом би не зробити. Тому зараз ситуація у Литвина буде складнішою.

Може пройти “Свобода”, скоріше на скандальних варіантах. Якісь радикальні заклики, починаючи від заборони компартії чи пошуку чистих українців або ще щось на кшталт.

Зараз до України із заходу і Сходу повернуться 3 млн. людей, остарбайтери. Перші, від кого Європа звільниться, будуть українці. Ніхто з нашими не буде церемонитися. Теж саме Росія. Не тому, що вона не любить українців, просто будівництва заморозяться і люди повернуться. Це люди, яким тут уже не буде роботи. Це “горючий матеріал” з того й іншого боку. Як він електорально буде освоєний нашими політиками - я ще не знаю.

Від виборів українських до виборів американських. Як Ви думаєте, чи зміниться політика США відносно України після виборів Президента?

Ні. Я вам скажу більше – незалежно від того, хто переможе, Україна одержить ПДЧ. Може воно називатиметься не ПДЧ, а “ще один крок до світлого майбутнього” або якось інакше.

Америка зараз переживає з Обамою стан такого “перманентного майдану”. “Обамоманія” – це цілий рух. А Америка не мала подібного руху з 1968 р.  Цим він набагато цікавіший. Якась харизматичність, яка в результаті якогось дива з`явилася в Америці. Звичайно, для нас це дуже цікавий варіант. Ми чекаємо, коли з`явиться такий “Обама” в Україні. Не обов`язково, що у нас балотуватиметься в Президенти темношкірий. Я говорю про несподівано привабливого вискочку, який додасть великого головного болю нашим сьогоднішнім важкоатлетам. Це теж цілком можливо.

А партійні штаби в Україні вже почали підготовку до виборів?

Звичайно. Всі. Політтехнологи вже займаються проблемами другого рівня: комунікації, доступ до центральних і місцевих ЗМІ, розробка проектів і т.д.

І де найефективніше працюють?

У БЮТ найкращий піарник – сама Тимошенко. Адже у неї до цього “хист”. У Партії регіонів це все трохи по-казармовому: строго, грунтовно. Я не думаю, що їх прем`єр-міністр радіє якомусь креативу, скоріше думає: “Господи, що з цим робити?” А Наша Україна 2002-2004 р. - це була класна команда і класний рух. З того часу вони поволі загинаються. З ними відбулося те ж саме, як колись з Солідарністю в Польщі і Рухом в Україні. БЮТ теж коли-небудь розвалиться, як і Партія регіонів. Але смерть буває красива і героїчна, а буває повільна, обтяжлива, хвора, коли важко ще й усім іншим. Так вмирає “Наша Україна”.

Розмовляла Анна Ященко 

УНІАН в Google News