Гаазький суд: що ми віддали і що здобули

Те, що Зміїний - острів, визначається не судом, а науковими експертизами... Така суперечка вирішується або війною, або в міжнародному суді... Думки експертів

Гаазький суд ухвалив рішеннящодо українсько-румунського спору навколо  кордону, що проходить по Чорному морю.

Хто врешті-решт виграв і хто програв у Гаазі? Коментують експерти.

ТЕ, ЩО ЗМІЇНИЙ - ОСТРІВ, ВИЗНАЧАЄТЬСЯ НЕ СУДОМ

Рішення суду треба виконувати. Але ми зазнали великих акваторіальних, а фактично територіальних втрат. Нам не потрібно було йти на пропозицію Румунії включатися у цю справу. Початок цієї справи був такий: визначити, чи Зміїний - це острів. З усіх фізико-географічних та геологічних ознак випливає, що Зміїний - це острів. Це визначається не судом, а науковими експертизами на підставі певних критеріїв. І як острів, Зміїний має право на територіальні води. Має незалежно від того, чи живуть там люди, чи малий цей острів чи ні, чи материк він чи континент. А отже, він має води, в яких виключно Україна може здійснювати свою діяльність. І ясна річ, що погоджуючись на суд, ми програємо його. Бо міжнародний суд і практика цих питань по цих справах показує, суд виносить паліативні рішення. Кордон між Україною та Румунією у цій акваторії Чорного моря визначено десь посередині між нашою пропозицією та румунською.

Сергій Гриневецький, екс-губернатор Одещини, народний депутат України (Блок Литвина):

ПЕРШИЙ КРОК ДО ПОРАЗКИ ЮЩЕНКО ЗРОБИВ ЩЕ У 2007 РОЦІ

У своїй книзі “Чорноморський вузол” я ще кілька років спрогнозував цю ситуацію з точністю 100 відсотків. Рішення суду виглядає половинчастим. Але, як кажуть у Одесі, більша половина рішення не на нашу користь. Якщо румунський представник називає рішення суду чесним, а 80 відсотків шельфу відходить Румунії, то зрозуміло, що Румунія задоволена. Я б ще хотів почути офіційний коментар МЗС, але у попередніх оцінках окремих представників МЗС прозвучало, що рішення об’єктивне. Як це?  Підсумки судового процесу свідчить про те, що нам ще треба вчитися відстоювати національні інтереси.

Дивна ситуація за останні 13 років на півдні Одещини відбувається. У 1997 році ми віддали Джурджулештам ділянку землі, зараз Румунія блокує нам роботу по каналу Дунай-Чорне море. А тепер оце рішення по Зміїному. Дивне рішення суду, як на мене. Бо територія визнана як острів, але у питанні делімітації кордону на цій ділянці моря він відіграє роль скелі.

Ми постійно шукаємо якихось друзів, союзників у Чорноморському регіоні, ми шукаємо нових адвокатів у НАТО, готові заради тимчасових і незрозумілих союзників втрачати природні ресурси, якими можна було забезпечити енергетичну самодостатність. А крім того, там же є цінні породи риби...

А ще треба пам`ятати заяви Траяна Бесеску про те, що Румунія може претендувати на Бесарабію. Тут слід дуже серйозно думати про те, як захистити наші інтереси та суверенітет.

Гадаю, що ще у січні 2007 року, коли Ющенко разом із Траяном Бесеску заявили, що приймуть будь-яке рішення суду у Гаазі, наш Президент зробив перший крок до поразки. Тому подібну політику вважаю недалекоглядною.

Григорій Перепелиця, директор Інституту міжнародних відносин:

ЦЕ ПРИЙНЯТНІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВТРАТИ

Така суперечка, якщо вона не вирішена на міжнародному рівні, вирішується або війною, або в міжнародному суді. І Міжнародна конвенція по морському праву якраз передбачає розмежування лінії економічної зони у міжнародному суді. Спочатку до суду звернулася Румунія, а потім – Україна. Економічна зона, яку ми нібито втратили, не була нашою, вона була спірною. Інша справа, що Україна мала переважне право відсудити собі цю зону, але суд прийняв інше рішення і це його право. І, в принципі, суд виніс рішення на користь Румунії. Тому що якби суд спирався на основи міжнародного права, то ми б отримали ту лінію, яку планували. Але всім відомо, що Міжнародний суд приймає компромісне рішення, а компроміс - завжди поступки. Отже, Україна поступилася частиною економічної зони, на яку вона претендувала. Але переважна більшість економічної зони континентального шельфу залишається з Україною. Україна втратила третину того, на що вона претендувала. Румунія практично була позбавлена цієї зони, бо основна економічна зона та континентальний шельф дісталися Україні та Болгарії. Суд прийняв фактор справедливості, розширивши її економічну зону за рахунок України. Що і було прописано в рішенні.       

Але це не можна вважати поразкою Для нас дуже важливо було закріпити питання з кордоном, у тому числі і з кордоном по економічній зоні і поставити крапку у суперечці із Румунією. Можливо, економічно ми програли. Але наш програш дуже гіпотетичний. Тому, я б сказав, це прийнятні втрати для України.

Постскриптум

Цікавим є досвід, як вирішується подібна суперечка у Греції з Туреччиною. Деякі грецькі острови розташовані так, що вони перебувають в 400 кілометрах від Греції та в двох кілометрах від Туреччини.  Турки  зробили заяви, що кілька островів - це скелі. Турецькі кораблі плавають, турецькі рибалки там рибалять, над ними літає турецька авіація. Греція намагалася тягнути Туреччину до суду. А Туреччина просто відмовилася.    

Україна погодились на суд. У результаті ми не маємо ексклюзивної економічної зони навколо Зміїного. Румуни ж отримали право бурити шельфи та ловити рибу. Цікаво, що прогноз стосовно того, що біля Зміїного є нафта й газ, дали ще радянські геологи. Пізніше, у 2001 році, Чорноморськнафтогаз провів розвідку і заявив про 10 млн. тонн нафти та 100 млрд. кубометрів газу в сорока кілометрах на південь від острова. Тоді Румунія зчинила галас, і Україна розвідку припинила до моменту делімітації. А через сім з половиною років Румунія відсудила своє право здійснювати там свою економічну діяльність.

Цікаво, якщо для міжнародного судді “диспаритет у довжині прибережної лінії не має прямого математичного застосування”, то шляхом нескладних математичних дій ми можемо вирахувати економічну вартість компромісу, на який погодилась Україна. Просто помножте згадані запаси нафти та газу на їхню ринкову ціну.

Леся Дідківська

УНІАН в Google News