Битва залізних лузерів

Антипрезидентські випади Ющенка...  Тимошенко: підманула, підвела... Хто кому Рабинович у партії Януковича...  Яценюк і житомирський базар...

Жорстока економічна та політична криза стала неабияким випробуванням для політичних еліт України. І тест цей топ нашого політикуму явно провалив. По-перше, тому що не сконсолідувався перед загрозою дефолту держави, зайнявся передвиборчими розбірками. По-друге, тому що й розбірки ці основні політичні гравці ведуть недолуго й бездарно.

Про нездатність консолідуватися вже писано-переписано. Без усякої користі для справи. Як у „Кайдашевій сім’ї” Івана Нечуя-Левицького. Пам’ятаєте, на дорозі лежала здоровенна каменюка, об яку всі ламали полудрабки та колеса возів. Усього лиш і потрібно було зійтися селянам разом, підважити каменя й викинути на узбіччя. Але ж ні, так і не змогли...

Усі українські політики, які лишень можуть вважатися гравцями на президентських виборах, почали щосили жбурляти одне в одного інформаційні каменюки, або й грудки бруду. При цьому регулярно потрапляючи в самих себе.

Антипрезидентські випади Віктора Ющенка

Особливо яскраво відзначається в цьому плані Президент. На мій погляд, важко було придумати щось більш антипрезидентське і пропрем’єрське, аніж засідання РНБО від 10 лютого. Грубощі, лайки на межі цензурної, “Богохульська” на підтанцьовці, вигнання журналістів, щоб не ретранслювали відповіді пані Тимошенко... Якби не знати реалій, подумав би, що Юлія Володимирівна приплачує СП за піар. Коротенька жалібна фраза – „Усе, що сказав Президент, брехня!” – переважила всі виступи членів РНБО разом узяті. І знівелювала навіть ті об’єктивні аргументи, які в них справді містилися.

А яким чудовим взірцем самошмагання а-ля сумнозвісна унтер-офіцерська вдова стала розсилка в посольства циркуляру МЗС з вимогою донести до керівництва країн перебування матеріали антиюлиного брифінгу такого собі Степана Гавриша – першого заступника секретаря РНБО, колишнього лідера прокучмівської більшості у ВР. У чому, цікаво, в СП хотіли переконати Захід? Що Тимошенко погана й уклала неправильний газовий контракт з Росією? Так Європа вже дала свою оцінку контрактові – неоднозначну, з відзначенням як мінусів, так і плюсів. А СП тепер може переконати Європу лише в одному: Ющенко і його Секретаріат бояться Тимошенко. І заради того, щоб її хоч якось уїсти, ладні винести з хати будь-яке сміття, дискредитуючи не лише власний уряд, а й власну державу.

А ще Ющенко зустрічається й мило бесідує перед телекамерами з Володимиром Стельмахом, двічі відправленим у відставку відпускним главою НБУ, який у очах населення є уособленням тіньового рефінансування комбанків та обвалу національної валюти.

Юлія Тимошенко: підманула, підвела

Але чи покращуються на цьому тлі позиції прем’єрки? Дуже сумнівно. Юлія Володимирівна, на мій погляд, припускається стратегічної помилки, через яку вона вже втратила такого фахівця, як Віктор Пинзеник, і далі несе серйозні іміджеві та рейтингові втрати. Тимошенко принципово не бажає а) пропонувати реалістичні економічні плани та бюджети; б) серйозно спілкуватися з народом на економічні теми. Бажає лише голого піару та тріскучої ура-риторики, вочевидь, щиро вважаючи, що саме на них вона злетить у омріяне президентське крісло.

Адже тертя з Пинзеником почалися ще тоді, коли впертий міністр принципово не погоджувався з фантастичними контрольними цифрами держбюджету-2009, які виписували не економісти, а піарники команди Тимошенко.

Народ недовірливо зіщулився ще тоді, коли почув від Тимошенко, що світова економічна криза якимось незбагненним дивом обійде Україну стороною. А тепер починає вовком зиркати щоразу, коли чує з екрана про неймовірно стовідсоткову виплату зарплат і пенсій, невисоку інфляцію, найдешевший у Європі газ та світле майбутнє українців. І мугикати про себе:

Сплю, сплю, а мені сниться –

Біля мене молодиця.

Лап, лап – її нема:

Підманула, підвела!

Так званий „пересічний українець” просто на власній шкурі відчуває і зниження зарплат бюджетникам, і паралельне підвищення цін, і прогресуюче безробіття. А більш просунутий українець читає в газетах, як МВФ (навіть не опоненти уряду з СП та ПР!) вимагає від Тимошенко визнати, що її економічні прогнози є туфтою, що ВВП не зросте на 0,4%, як зазначено в держбюджеті, а впаде на 8%, що інфляція досягне 16%, а не міфічних урядових 9,5%. І все більше не вірить ні Юлії Тимошенко, ні урядовим спікерам.

А ще Юлія Володимирівна зуміла налаштувати проти себе малий і середній бізнес, де в неї було чимало симпатиків. Тут і урядовий законопроект, який передбачає підвищення податків на доходи малого бізнесу (у тому числі додаткові пенсійні збори), і підвищення ставок ринкового збору, й історія з підвищенням (нібито зниженням) транспортного збору для автомобілістів.

На одному люмпені далеко не заїдеш.

Хто кому Рабинович у партії Віктора Януковича

А що „регіонали”? Чи користуються тим, що помаранчеві опоненти зчепилися в смертельному клінчі? Та ні, не до того їм. Тут якось би між собою розібратися, хто кому в Партії регіонів Рабинович. Колесников ріже правду-матку на адресу Фірташа–Бойка–Льовочкіна (зіграли на руку Юлі, форсуючи питання про її відставку). Льовочкін у відповідь розмазує по стінці Колесникова, а з ним заодно – братів Клюєвих, які нібито здають партію бютівцям, забруднили себе корупцією і підкупами депутатів.

Зібралися виключати одне одного з партії. А всі названі (з урахуванням постаті Ахметова за спиною Колесникова) небезпідставно вважаються основними спонсорами Партії регіонів.

Віктор Янукович, від якого чекали грізного окрику й жорсткого припинення міжусобиць між видними партійцями, невиразно просторікує щось про „емоції” та „живих людей”. При такому підході можуть (не дай Боже!) з’явитися і мертві „регіонали”. У Криму, де з ПР уже виключили прем’єра уряду АРК та мера Сімферополя, депутат від ПР, добре відомий у певних колах як кримінальний авторитет „Меля”, уже пообіцяв „проломити голову” іншому нерядовому членові ПР. Про те, що в „регіоналів” такі погрози можуть мати реальне продовження, свідчить сумна доля Євгена Кушнарьова.

Арсеній Яценюк і житомирський базар

Багато хто очікував, що в ситуації „просідання” трьох найпотужніших лідерських політичних сил України отримає додаткові шанси молодий „парвеню” української політики Арсеній Яценюк. Натомість екс-спікер і екс-міністр закордонних справ мало не цілується в прямому ефірі з земляком Дмитром Фірташем. У цьому не було б нічого поганого чи соромного (особливо в толерантній європейській державі), якби не вкрай скомпрометована репутація цього скоробагатька та його фірми ”РосУкрЕнерго”. Автоматично тінь упала й на Арсенія Петровича.

Проте це не завадило йому знову прийти на канал, який пов’язують з Фірташем, і протягом двох годин у передачі, яка чомусь називається „Свобода слова”, виступати таким собі невгамовним конферансьє. Мабуть, щоб доконечно переконати громадськість у тому, що зв’язки з Фірташем у нього щонайміцніші.

Нарешті почали роботу піарники Яценюка, але краще б не починали. Візит молодого політика на житомирський базар до болю нагадав похід Юрія Луценка на риночок біля однієї зі станцій київського метро на виборах у столиці 2007 року. Епігонство виходить. Звичайно, політики в чомусь між собою схожі. Але Яценюк щосили позиціонувався як політик європейського штибу, ліберал та інтелігент зі знанням іноземної мови. Тому коли глядач бачить, як європейський політик плескає по плечах базарних торговок, а з кущів „несподівано” з’являються прості українські люди з транспарантами та збором коштів проти Ющенка й Тимошенко, то в цього глядача в мізках відбувається гострий когнітивний дисонанс. І він аж геть не сприяє формування сприятливого іміджу Яценюка.

...Ось і виходить, що в нашій країні, яка і без того потерпає від кризи, у топ-політикумі склалася патова ситуація. Тут отримає перемогу не той, хто виграє, а той, хто менше програє.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News