Луценко нагадав про себе, а заразом про Бакая і Кушнарьова

Міністр внутрішніх справ потішив учора публіку, відповідаючи на запитання телеканалу «Інтер». Відтоді, як Юрій Луценко став міліціонером, він не часто балує пресу своїми одкровеннями...

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко потішив учора публіку, відповідаючи на запитання телеканалу «Інтер». Відтоді, як став міліціонером, він не часто балує пресу своїми одкровеннями. «Друзі мої, забудьте про моє існування», – щось таке прорік Луценко пресі, коли піднявся на пост головного міліціонера країни. Але забути про його існування неможливо, цього просто не дозволять зробити «Євген Кушнарьов і компанія, «яструби» у Партії регіонів, які не можуть змиритися з тим, що він (тобто Луценко – це пряма цитата з телеінтерв`ю – Авт.) веде силове відомство шляхом демократичних перетворень».

Приводом для бесіди стало створення парламентської слідчої комісії щодо розслідування фактів корупції у силовому відомстві і пропозиція депутатів Кабінету міністрів усунути Луценка від керівництва МВС на два місяці роботи комісії. Луценко, який вийшов з медійного підпілля  старався, і розмова загалом виявилася вдалою. Після цього інтерв`ю склалося стійке враження, що тимчасова слідча комісія ВР щодо діяльності міністерства виглядає банальною помстою, наприклад, того ж  Колесникова, який, вже будучи в парламенті, називав міністра «дурним папугою» і обіцяв посадити. Неприємним у цьому є те, що рупором «комісії щодо Луценка» став  Кушнарьов – цілком досвідчений чиновник. За версією Луценка, в парламенті є партія реваншистів, які, не дивлячись на те, що в державі пройшли демократичні зміни, все одно не може вибачити того, що проти них порушувалися кримінальні справи і що Юрій Віталійович почав чистку силового відомства. 

«Невинуватий я», – ніби звучало в його відповідях. Вважаю, що Юрій Віталійович переконав у цьому не тільки тих, хто хотів у цьому переконатися, але і тих, хто сумнівається. «Політична підоснова створення парламентської комісії – очевидна. Президент задоволений моєю роботою, прем`єр – теж. А кожним звинуваченням має займатися прокуратура, а не слідча комісія (парламенту). Але запам`ятайте, я не зупинюся, використовуватиму і бронетранспортери і запрошення на чай, щоб відновлювати законність», – пообіцяв Луценко.

Чому саме зараз виникла тема невідповідності міністра? Як висловився Луценко, до України хоче повернутися «ряд політичних біженців», які комфортніше почуватимуться, коли його усунуть від справи (у програмі прозвучало ім`я одного такого біженця – Ігоря Бакая).

Луценко прокоментував практично всі звинувачення преси, які озвучив телеведучий, і розповів, як виникали такі звинувачення. «Ми прикрили на Волині контрабандний канал, адже там кожну машину, безмитно провезену, відразу ставили на облік у ДАІ. В результаті цієї операції стали можливими колосальні надходження до бюджету. Так от, цей постраждалий генерал їздить регіонами, користуючись зв`язками, збирає компромат про зловживання». Велика частина цих звинувачень, за версією Луценка, – повна нісенітниця, за деякими пунктами МВС уже давно проводить власні розслідування. Сто шістнадцять міліціонерів цього року сіли у в`язницю.

Ніби знічев’я, Юрій Віталійович згадав статистику про зростання довіри до органів внутрішніх справ, про зменшення крадіжок, розбою і головне про зменшення вбивств. «Я відчуваю себе міністром внутрішніх справ, але так і не став «ментом», – одного разу довірливо сказав Луценко. Так, він залишився політиком, і зараз це було йому на руку. 

Звичайно, у Луценка були «слабкі» місця. Він так до ладу і не міг пояснити, яку політичну силу він представляє. Домовленість Президента з прем`єром – це все-таки дивно, тоді як формула розподілу урядових посад чітко виписана Конституцією. Так само вразливим здавався міністр у питаннях рейдерства, яке розцвіло за нього пишним цвітом.

Але загалом міф про корумпованість Луценка не приживається. (Тоді як плітки про розбіжності Ахметова і Януковича на прикладі Луценка знаходять нове підтвердження). На очах міністр внутрішніх справ плавно перетворюється на жертву донецьких, які не «змирилися», людей, що прагнуть реставрації режиму.

Олена Мігачова

УНІАН в Google News