Новий стандарт маркування продуктів харчування підкаже, що ми їмо?.

Споживач, хочеш дізнатися, що ти їси? Держава подбала про це. Правда, заради підтримки виробників, вимоги щодо маркування відтерміновано ще на півроку...

Новий стандарт маркування продуктів харчування, згідно з яким на етикетці товару повинна вказуватися уся правда про нього, вступив у дію з 1 листопада  минулого року, Держспоживстандарт визначив перехідний період до 1 травня 2009 року. Але  на сьогодні виконання його вимог, швидше, виняток, ніж правило. Основна маса виробників вичікує, попутно виконуючи «Плач Ярославни» з приводу того, що ці вимоги для них непосильні. Відгукнувшись на «біду», Держспоживстандарт  подовжив перехідний період, впродовж якого виробники можуть використовувати упаковку старого зразка, до 1 січня 2010 року.

Розкажіть, що я їм

Як відомо, нас можна розпізнати, виходячи з того, що ми їмо. Якщо слідувати цій логіці, то сьогодні ніхто, окрім виробників, не може сказати, що собою являють українські споживачі. Для населення походи у магазини за продуктами харчування перетворилися на свого роду лотерею – коли начебто є шанс і виграти (купити якісний товар), але ні з ким зі знайомих таке не траплялося.

В Україні про низьку якість продуктів харчування і традиційний обман споживача не соромлячись кажуть навіть представники державних структур, так чи інакше причетних до контролю цієї самої якості.

"Дійсно, останнім часом у традиційні продукти виробники додають рослинні домішки. М`ясні і молочні – це найбільш поширені продукти харчування, в яких присутні порушення", - відзначає директор департаменту стандартизації і метрології Держспоживстандарту Андрій Нелєпов. Але і без цього уточнення практично всі розуміють (хоча й відкидають цю думку), що ковбаса у нас давно не з м`яса, а молочні продукти – не з молока. Сьогоднішня «Докторська» чи «Любительська» мало чим нагадують своїх “пращурів”. Хоча українське законодавство і забороняє використання загальновідомих назв «у чистому вигляді», якщо рецептура не відповідає задуму, – і в такому разі дозволяється приписувати до популярної назви різні доповнення – екстра, нова, особлива, пікантна тощо. Таким чином, держава дозволила виробникам, як би це м`якше сказати, дурити споживачів, давши добро на випуск, наприклад, ковбаси «Докторська нова», у якій від всім відомої "Докторської" тільки назва й залишилася. І це стало повсякденною практикою серед виробників м`ясних виробів.

З молочними продуктами ситуація не краща. Навіть бабусі, які з часів колишнього СРСР продовжували беззастережно вірити вітчизняному виробнику, останнім часом стали сумніватися, що молочні продукти в Україні виробляються з молока. Ноу-хау полягає у тому, що сметану, молоко, згущене молоко й іншу "молочку" цілком можна зробити з пальмового масла, сої, сухого молока і декількох "Е-шок". І повідомляти про цю "диво-технологію" споживачеві зовсім необов`язково. Основна причина ситуації, що склалася, у тому, що держава дозволяє, а виробники "не інформують", а точніше дезінформують споживачів відносно того, що вони виробляють і з чого. Інформацію про склад продукту бережуть за сімома замками, а на упаковці, якщо щось і вказують, то скромненько, дрібним шрифтом у малопомітному куточку. У цивілізованих країнах, де права споживача над усе, де їх намагаються відстоювати, усю необхідну, а головне – правдиву інформацію про продукт покупці знаходять прямо на товарі.

Що написане пером...

В Україні законодавча база з захисту прав споживачів у принципі існує. У законах навіть прописано, що виробник повинен надавати повну, доступну, достовірну і своєчасну інформацію на зрозумілій споживачеві мові. Проте навіть не викликає подиву те, що вимоги цих законів, утім, як і багато інших, виконують одиниці. У зв`язку з цим Держспоживстандарт ініціював розробку стандарту маркування продуктів харчування. З листопада 2008 року він (Національний стандарт ДСТУ 4518 “Продукти харчові. Маркування для споживача”) вступив в дію.

За словами А.Нелєпова, необхідність запровадження цього стандарту була викликана тим, що у двох законах України містяться вимоги щодо маркування харчових продуктів – "Про захист прав споживачів" і "Про якість і безпеку харчових продуктів", але "вимоги законів дуже загальні, й у виробників виникало багато питань". Тому був розроблений стандарт, який рекомендував виробникам, яким чином виконувати вимоги законодавства.

"Сказати, що це щось нове для виробників не можна. У багатьох стандартах, які стосуються певних видів продуктів, розділ маркування вже існував. Цей стандарт враховує положення європейської директиви щодо маркування харчових продуктів, вимоги міжнародного документа Комісії кодексу аліментаріуса і положення міжнародних організацій стосовно інформації для споживачів", - відзначив А.Нелєпов.

Виходить, що новий стандарт – це не нові вимоги, а конкретизація норм вже існуючих законодавчих актів. Проте норми стандарту стали каменем спотикання у виробників і законодавців. Цікаво, що ж такого прописано у стандарті, з чим не можна погодитися і що нездійсненно для виробника?..

Писати не можна замовчувати

Новий стандарт вимагає від виробників указувати на упаковці і етикетках харчових продуктів усі інгредієнти, які входять до складу продуктів і називати продукти своїми іменами, а не видавати за іншу продукцію. Зокрема, згідно з новим стандартом, маслом може називатися тільки та продукція, яка виробляється з тваринного жиру, тобто, молочного. Якщо до складу продукції входить рослинний жир, таку продукцію необхідно називати спредом. Такі ж вимоги стосуються і згущеного молока. Якщо його вміст на 90% складається з пальмового масла, а не молока і цукру, як пишуть виробники сьогодні, така продукція повинна називатися рослинним сиропом, а не згущеним молоком. Адже на сьогодні, щоби знизити собівартість продукції, багато виробників замість дорогих інгредієнтів використовують дешевші: тваринний жир замінюють пальмовою, кокосовою і соняшниковою оліями, молочний білок – сироваткою. Вимоги стандарту начебто абсолютно справедливі й зрозумілі, і в будь-якій цивілізованій країні, до яких Україна хоче належати, виробникові і в голову не прийде брехати на етикетці. Відповідальність за порушення і дезинформацію споживача дуже висока – керівника чи власника виробництва можуть довічно позбавити права виробляти продукти харчування – прецеденти вже були. Тому там виробники не чекають, поки держава велить їм щось написати, а самі прагнуть надати споживачеві максимально правдиву інформацію – мовляв, споживач сам бачив, що купує. У нас виробник однаково шукає шпаринку, як би обдурити, щоб заробити більше, витрачаючи менше. У стандарті явно не вистачає пункту про нові назви продуктів. Адже не може ковбаса з сої називатися ковбасою і продаватися у відділі м`ясних товарів. Потрібно придумати їй відповідну назву і продавати у відділі овочів. Те ж стосується молока.

Але повернемося до стандарту. Він передбачає, що на упаковці обов`язково повинна надаватися інформація щодо характерних особливостей і спеціальної обробки продукту. Тобто, на етикетці має бути вказано, який це продукт - “натуральний”, “концентрований”, “відновлений”, “сухий”, “сублімований”, “пастеризований”, “стерилізований”, “термізований”, “охолоджений”, “заморожений”. Інформацію “вирощений із застосуванням тільки органічних добрив”, “вирощений без використання пестицидів”, “вітамінізований”, “без консервантів” дозволено наносити тільки за наявності у виробника документального підтвердження з боку відповідних органів влади.

У разі введення до складу продуктів ароматизаторів, які імітують наявність натуральних харчових продуктів, на упаковці має вказуватися, що продукти не зі смаком, а з ароматом, наприклад, м`яса, риби, молока, фруктів. А при застосуванні фарбників має подаватися інформація щодо природи походження - “природний”, “синтетичний”, “штучний”. Обов`язково має бути вказана інформація про застосування під час виробництва продукту харчових добавок, генетично модифікованої сировини (ГМО). А щоби споживач був повністю проінформований про склад продукту, ця інформація має наноситися на етикетку шрифтом, не меншим, ніж шрифт основної назви продукту. У цілому, згідно з новим стандартом, виробникам доведеться міняти шрифт тексту на етикетках і пакувальних матеріалах, оскільки іноді вони хитрять і розміщують дані так, що їх проблематично прочитати навіть людині зі 100%-вим зором. Згідно з новими вимогами, назва товару має бути написана шрифтом не менше 5мм, а його колір повинен відрізнятися від кольору етикетки – для зручності при читанні.

Очевидно, що новий стандарт маркування не змусить виробників підвищити якість продукції. У першу чергу, мета його запровадження – надання споживачеві повної й достовірної інформації. Тим часом, необхідність писати правду і наслідки “прозріння” споживача все-таки можуть посприяти підвищенню якості продуктів харчування.

Краще ніколи, аніж запізно?

Оскільки процес виробництва пакувального матеріалу займає чимало часу, раніше Дерспоживстандарт визначив перехідний період на новий стандарт до 1 травня 2009 року, впродовж якого виробники могли використовувати упаковку старого зразка. Проте, за декілька днів до закінчення перехідного періоду регулятор продовжив його дію до 1 січня 2010 року. Це було викликано скаргами  виробників з приводу неготовності перейти на нову упаковку.

Причин декілька. Перша – невиписаність стандартів. Наприклад, в асоціації «Укркондитер» скаржаться на неможливість нанести всю необхідну інформацію шрифтом 5 мм на обгортку цукерки, розмір якої всього 10 мм. Держспоживстандарт вже пообіцяв переглянути ці норми.

«Є ще одна причина, з якої необхідно перенести введення нових вимог - кризу. Виробники, як це практикується, замовили значну кількість упаковки для своєї продукції наперед, а в зв`язку з падінням продажів готової продукції її просто не встигли використати», - відзначив віце-президент Холдингу «Вітмарк» Віктор Станіславській. Його слова підтверджують і в «Укркондитері». За даними асоціації, підприємства замовили упаковку, виходячи з річного обороту продукції, проте в кінці 2008 року почався період спаду виробництва і реалізація продукції розтяглася у часі.

Але ряд виробників, зокрема, компанія «Вітмарк», не зважаючи на продовження перехідного періоду, вже зараз вносять зміни до текстових написів відповідно до нових вимог.

Не шукаємо легких шляхів

У той же час, новий стандарт не є обов`язковим для виробників, а носить рекомендаційний характер – як виробникові краще виконати вимоги законодавства. «Є 2 закони, які встановлюють законодавчі вимоги до маркування. Для того, аби виробники могли виконати ці вимоги і  маркування відповідало нормам законодавства, існує цей стандарт, у якому детально розписано, як цього досягти», - пояснив А.Нелєпов.

За його словами, виробник може не дотримуватися вимог стандарту, але при цьому він повинен довести контролюючим органам, що його продукція відповідає вимогам законодавства.

Від себе хочеться додати, що з нашим рівнем корупції, у контролюючих органах, зокрема, і порівняно мізерними розмірами штрафів, довести свою «правоту» виробникам не складе особливих труднощів.

За словами А.Нелєпова, практика передових країн свідчить, що, як правило, виробники добровільно користуються стандартом, оскільки в ньому чітко вказано, як виконати законодавство і не нести додаткових витрат, витрачаючи час на доведення «правоти». Шкода, що багато українських виробників не шукають легких шляхів...

І ще одне. На упаковці можна багато чого написати, а хто перевірить відповідність заявленого вмісту? Держава навряд чи це зробить з простої причини – у неї немає грошей. Через кризу фінансування лабораторних досліджень для органів із захисту прав споживачів у бюджеті 2009 року не передбачене взагалі. За словами начальника головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів Олега Дунаєвського, минулого року Київське міське управління з захисту прав споживачів мало річний бюджет більше 500 тис. грн. на лабораторні дослідження. «На цю суму ми займалися лабораторними дослідженнями один квартал, і більше 30% продукції, яку ми встигли дослідити, не відповідала нормі», - підкреслив О.Дунаєвській.

Хто житиме добре?

Введення стандарту маркування не вирішить усіх проблем із захисту прав споживача і поліпшення якості продуктів харчування, це, швидше, перший крок в цьому напрямку. Але маркування дозволить зробити зрозумілим, що нам пропонується на продуктових поличках.

«Усе має бути вказано, має бути чітким і прозорим. Тоді споживач буде сам обирати. Якщо його влаштовує дешева ковбаса, він знає, що туди входить, тоді він свідомо купує ковбасу, в якій мало м`яса. У такому разі він не матиме права прийти до виробника і сказати – «Ви мені дали неякісний товар, я хотів купити м`ясо, а купив сою». У нього все написано – що бачив, те і купив. А ось інший споживач готовий платити більше за ковбасу, у якій буде 90% м`яса, і він хоче бути упевнений в тому, що там дійсно 90% м`яса. А на сьогодні споживач, навіть купуючи найдорожчу ковбасу, не застрахований від того, що вона складається в основному з сої», - відзначила начальника аналітичного відділу Консалтингового агентства ААА Марія Колесник.

Окрім споживача у виграші від нового маркування будуть чесні виробники. «Порядні виробники дотримуються певних стандартів і випускають ковбасу, яка відповідає високим вимогам. Від цього вони виграють, тому що у результаті відсіються ті, хто випускає за високими цінами менш якісну продукцію», - додала М.Колесник.

На її думку, захист прав споживачів і рівень якості продуктів харчування у нашій країні залежить безпосередньо від бажання держави. «Якщо у неї до цього руки дійдуть, і вона захоче цим зайнятися, нові стандарти запроваджуватимуться усюди. Самі ж компанії почнуть це робити тільки у тому випадку, якщо будуть зацікавлені у зовнішніх ринках. Якщо вони матимуть можливість виходу на зовнішні ринки, вони робитимуть будь-яке маркування, яке задовольнятиме той ринок. Але це не означає, що на внутрішньому ринку вони будуть адекватно поводитися”, - вважає М.Колесник. Вона підкреслила, що головна проблема – позиція невтручання з боку держави. Український споживач не має свого лобіста, який би в парламенті і в Кабміні «проштовхував» закони про захист споживачів.

А поки державні мужі вирішують у парламенті і Кабміні власні питання і захищають власні інтереси, споживачам залишається хіба що уважніше читати упаковку. Та й то, бажана інформація там з’явиться тільки через півроку...

*** Європейська організація з якості дала своє визначення терміну "якість". У їх розумінні якість – це різниця між очікуваннями від придбаного товару, і тим, що у результаті ми отримуємо. Іншими словами, якщо споживач купує масло вершкове, він чекає, що одержить саме масло вершкове. І коли замість масла йому продають вершково-рослинну суміш, споживач вважатиме, що купив неякісний продукт. Але якщо він орієнтувався, що хоче придбати саме таку суміш, він зробить свідомий вибір, і вважатиме, що купив якісний товар.

Мар`яна Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News