Арсеній: врятувати кандидата

Войовничі інтонації кампанії Яценюка - наче перенесені на українську землю з Росії, яка продовжує воювати на Північному Кавказі. Не треба бути Кучмою, щоб зрозуміти: Україна - не Росія.

Войовничі інтонації кампанії Яценюка - наче перенесені на українську землю з Росії, яка продовжує воювати на Північному Кавказі. Не треба бути Кучмою, щоб зрозуміти: Україна - не Росія.

У політичних колах добре знають, що Арсенія Яценюка ще кілька років тому серйозно розглядали як наступника Віктора Ющенка. Молодий, перспективний політик, із західним мисленням і цінностями, мав не тільки повагу Віктора Андрійовича, а й довіру Катерини Ющенко. Мабуть, цей факт дав привід екс-главі Секретаріату Президента Віктору Балозі заявити, що Катерина Михайлівна впливає на кампанію Арсенія Петровича.

Володар значного послужного списку, наймолодший голова парламенту в Європі, після видалення зі спікерського крісла активно узявся за виборчу кампанію. Зумів оперативно організувати «Фронт змін» (громадська організація, всупереч обіцянкам, так і не перетворилася на політичну партію) і почав вояжувати країною. Висока впізнаваність у поєднанні з добре підвішеним язиком і помірною опозиційністю дозволила молодому політикові впритул наблизитися до пари фаворитів Тимошенко - Янукович. Хоча, як справедливо зазначив, здається, політолог Дмитро Видрін (нині заступник РНБО), він так і не визначився зі своєю політичною платформою. У нього немає ясної і чіткої позиції щодо більшості актуальних питань.

Уродженець Чернівців Яценюк уміло збирав на Західній Україні голоси розчарованих у БЮТ і розсудливо не потикався у південно-східний регіон, де нічого не міг протиставити впливу Партії регіонів. У результаті на початку літа Яценюк став повноцінним учасником президентських перегонів, який претендує на статус представника третьої сили, альтернативної і владі, й опозиції. Цьому сприяли бенефіси екс-спікера на телеканалі «Інтер», в ефірі якого він з`являвся так часто, наче проходив кастинг на роль ведучого.

Повідомлялося, що приблизно в той же час в оточенні політика з`явилися російські політтехнологи - Іскандер Валітов, Дмитро Куліков, Тимофій Сергейцев. По життю ця компанія обслуговує інтереси Віктора Пінчука, певно, і цього разу не обійшлося без реалізації амбіцій Віктора Михайловича. За послідовниками методолога Щедровицького тягнеться по Україні скандальний шлейф, при цьому фахівці з політичної історії країни не змогли пригадати за технологічною трійцею жодної масштабної перемоги в українських виборчих кампаніях національного масштабу.

Хоча сам Яценюк стверджує, що не працює з політтехнологами, а тільки консультується з ними (інакше кажучи, курить, але не затягується), згадана команда виявилася вже третьою, хто пробував свої сили з цим кандидатом у Президенти. Судячи з масштабності агітаційних зусиль, вони й залишаться з Яценюком до кінця виборів. Результативність їх роботи, швидше за все, оцінять виборці, але один результат можна чітко побачити: завдяки інтенсивному обертанню людей у «Фронті змін» про те, що відбувається в штабі на Верхньому Валу для українських ЗМІ не залишилося секретів, включаючи те, хто де сидить в офісі і внутрішні розклади. Напевно, такою і повинна бути «прозора» кампанія, адже Арсеній Петрович обіцяє навіть відзвітувати про джерела її фінансування.

Яценюка часто називають «українським Обамою», напевно, тому технологічна команда, що працює з ним, стала активно використовувати мережу Інтернет. Мишача метушня навколо «справжніх» і «несправжніх» аккаунтів політика в популярних соціальних мережах була покликана підвищити до нього інтерес Інтернет-співтовариства, спровокувати дискусію. Але активних користувачів Всесвітньої Мережі на полові не проведеш: важко сказати, чи додають популярності лідерові «Фронту змін» боти в «живих журналах».

Гіпертрофовану активність Яценюка в Інтернеті змогли переплюнути тільки бігборди з його зображенням, які вже місяць чи то лякають, чи то що тішать жителів практично всіх великих міст країни. Камуфляжні тони і войовничі інтонації наче перенесені з Росії, яка продовжує воювати на Північному Кавказі, на мирну українську землю. До цього можна додати агітаційні намети армійського зразка. Здається, що політтехнологи Яценюка трохи помилилися країною, узявши на озброєння тезу про «єдиний пострадянський народ». Не треба бути Кучмою, щоб зрозуміти, що Україна - не Росія. З іншого боку, в своїх інтерв`ю Арсеній Петрович охоче використовує войовничі тези, які більше притаманні Володимиру Путіну. Та й не всі пункти обіцяної їм «нової індустріалізації» викличуть розуміння серед співгромадян. Наприклад, будівництво нових АЕС - вельми спірний пункт майбутньої президентської програми як для країни, що пережила Чорнобиль.

Ще одна проблема наймолодшого кандидата в Президенти - відсутність навіть натяків на команду однодумців, яка будуватиме нову якість країни після його гіпотетичної перемоги. Партії або фракції в парламенті, на яку можна спертися, у розпорядженні Яценюка немає. «Маму» Світлану Войцеховську від передвиборчих справ усунули, на сайті «Фронту змін» періодично з`являється тільки однокашник Арсенія Петровича, Андрій Пишний. Інші однодумці Яценюка залишаються невідомими, що не тільки виглядає дещо дивно, але й значно звужує простір для маневру.

Арсеній Яценюк має одну перевагу: молодість. Для нього це перша президентська кампанія, в якій є і право на помилку, і можливість випробувати різні політичні технології. Але вже сьогодні можна сказати, що непотрапляння політика в другий тур виборів означатиме для нього значні проблеми. У нього немає запасних політичних позицій, а навіть найщедріші спонсори не люблять невдах.

Антоніна Палій, Андрій Пономаренко

УНІАН в Google News