Президент очима першокласників

“А ти хотів би стати Президентом?” – запитую в першокласника. – “Ні, краще футболістом”. – “А я хочу бути гонщиком”... Тільки один не проти: “У мене буде охорона, і я зможу всюди виступати”...

“А ти хотів би стати Президентом?” – запитую в першокласника. – “Ні, краще футболістом”. – “А я хочу бути гонщиком”... Тільки один не проти: “У мене буде охорона, і я зможу всюди виступати”...

Новий навчальний рік розпочато – сьогодні Україна святкує День знань.

7.40 ранку, а до Бучанської загальноосвітньої школи №4 Київської області вже прибувають школярі. Цього року свято для них незвичайне – на перший дзвоник до учнів завітає сам Президент.

На Київській площі біля школи вчителі, хвилюючись, розставляють рівненькими рядками школярів, роздають їм національні прапорці й синьо-жовті повітряні кульки. Біля металошукачів скупчення по-святковому вбраних учнів вперемішку з батьками.

“Бучанці підтримують зовнішню і внутрішню політику українського Президента Віктора Ющенка”, – засвідчує великий плакат на площі.

Першокласників приводять останніми. Учителі дають їм настанови: “Гарненько йдемо, пара за парою”.

– Дивися, скільки людей, – здивовано вигукує хлопець з 1-Б. – Ющенко приїде.

– Та він уже приїхав, – зауважує його однокласник.

Між дітьми починається дискусія, чи приїхав Президент і на якому авто.

– Він на лімузині приїде, сяде там, – каже Аліса.

Хвилин 10 першокласники стоять спокійно. Потім їм стає нудно. Хлопці, як водиться, починають смикати дівчат за банти, потім діти нюхають букети одне одного. Дівчата танцюють під музику, що лунає навкруги.

– Дивися, на даху снайпери, – з радісним подивом вказує на дах кінотеатру своїй сусідці Алісі першокласник Ярослав.

– А що вони там роблять?

– Вони з бінокля на нас дивляться.

Малюки починають “стріляти” в снайперів букетами з хризантем, троянд і гвоздик.

– Бух-бух-бух, – радісно вигукує Аліса, націлюючись квітами у бік снайперів.

Нудьга тимчасово зникає.

– А ти хотів би стати Президентом? – запитую в першокласника Сергія.

– Ні, краще бути футболістом, – упевнено відповідає хлопець.

– А я хочу бути гонщиком, – приєднується до розмови його сусіда.

А от Кирило не проти стати керівником держави.

– Чому, – питаю в єдиного бажаючого.

– У мене буде охорона, і я зможу всюди виступати, – пояснює Кирило.

9-та ранку. Діти знову нудьгують. Вони вже встигли помірятися кількістю кишень на костюмах. Дівчата порівняли висоту підборів на своїх крихітних черевичках і порахували кількість хлопців з краватками та метеликами.

– Валентино Григорівно, – коли він уже приїде? Нам набридло чекати, – звертається учень до вчительки.

– Зараз він буде, – педагог заспокоює дітей і знову вишиковує їх у рівну колону.

Від малюків надходить пропозиція “подзвонити Ющенку”.

Хоча святкова лінійка з нагоди Дня знань була запланована на 9-ту, дітей завбачливо привели майже на годину раніше. Тож не дивно, що школярі просто втомилися від нудьги.

Раптом хлопець з того самого 1-Б починає схлипувати.

– Що сталося? – питаю в нього.

– Я хочу до мами, – промовляє він і починає плакати.

Кличу вчительку. Валентина Григорівна заспокоює дитину.

...Нарешті з’являється Президент разом з міністром освіти Іваном Вакарчуком і головою Секретаріату Вірою Ульянченко. Незважаючи на довге очікування, діти бурхливими оплесками й усмішками стрічають гаранта.

Віктор Андрійович починає виступ:

– Дорогі учні, дорогі вчителі! Подивіться на цих маленьких створінь, які стоять на цьому майданчику. Вони сьогодні в житті зробили свою найдовшу дорогу. Вони кроків зо 30 стоять від своїх мам, бабусь, татусів... Одні з них зітхають, інші наділи колосальні бантики, які були і в мої часи – десь 50 років тому, інші стоять розгублені, дехто трошки зляканий... Отак починається для більшості самостійна дорога... Через декілька хвилин ці дітки вперше в житті переступлять поріг школи. Крок за кроком вони здобуватимуть найважливіше в житті – знання... З цієї школи вони вийдуть громадянами України, патріотами країни, молодими людьми, які вперше матимуть право обирати в цій країні, обирати не когось, а обирати власну долю. І є дуже важливим, щоб зусиллями батьків, учителів усі зрозуміли, що ми відповідаємо за цю країну, ми обираємо, якою буде її доля через рік, через два, через десять і як важливо бути відповідальним, активним громадянином

Після вручення вчителям ордерів на квартири в нових будинках у одному з мікрорайонів Бучі Ющенко очолює колону з першокласників і веде їх на перший у житті урок.

Перед входом до школи – фото на пам’ять з Президентом.

Далі за графіком Президента – відкриття дитсадка “Капітошка”. Це теж справжня подія в житті міста Бучі, де демографічна ситуація з кожним роком покращується. Тільки за минулий рік у місті народилося 360 дітей. Тому потреба в дошкільних навчальних закладах тут неабияка. Сьогодні новий сучасно обладнаний “Капітошка” відчинив свої двері для 140 юних вихованців.

Промови Президента сьогодні були на диво лаконічними і не переобтяжувалися складними мовними зворотами та конструкціями. Відчувалося, що Віктор Андрійович частково поєднав у виступах роль Президента з роллю батька. А батьківському досвіду Віктора Андрійовича, який виховує п’ятьох дітей, напевно, можна довіряти...

Анна Ященко

УНІАН в Google News