Обама пожартував чи Америку можна вважати мертвою?

Добровільна відмова від світового лідерства, від експорту демократії, від просування гуманітарного стандарту - це щось нове в світовій політиці...

Матвій Ганапольський

Після того, як своєю промовою в ООН Барак Обама примусив усіх прокинутися в новій реальності, світові залишилося тепер відгадати - це він так пожартував, чи дійсно Америку від сьогоднішнього дня можна вважати мертвою.

Я ставлю питання саме так, руба, тому що добровільна відмова від світового лідерства, від експорту демократії, від просування гуманітарного стандарту - це щось нове в світовій політиці.

Я завжди вважав, що у кожної країни є своя місія, своє призначення, свій міжнародний образ, якщо хочете.

Він народжується не конкретним лідером, але всією історією країни, всією її долею.

Зухвалий американець із сигарою і мішком доларів.

Солодкуватий француз з проділом - з коханкою на колінах і келихом шампанського в руці.

Простодушний росіянин у вушанці, чоботях і тілогрійці з атомною бомбою в руці.

Гладкий українець у вишитій сорочці з бутлем самогону й салом.

Все це хай комічні, але такі, що відображають суть народу багатовікові образи. Їх можна лаяти, від них можна відхрещуватися.

Але з ними не можна зробити одне - відмінити указом або заявою.

Обама зробив страшну підміну - він видав місію своєї країни за помилкову політику попередньої адміністрації. Помилка ця страшна тим, що якщо раптом усі американці збожеволіють і повірять Обамі, то всій Америці потрібно негайно застрелитися, бо виходить що весь її двохсотрічний шлях - не більше ніж двохсотрічний злочин по відношенню до навколишнього світу.

Але за визнанням багатополярності такого зразка йде автоматична легітимізація будь-якого людожерського режиму.

І тоді Північна Корея - це звичайна країна, своєрідна звичайно, але гармонійна всередині. А оскільки, за Обамою, усі повинні жити своїм розумом і втручатися не можна, то північнокорейська опозиція напевно повинна перемогти Кім Чен Іра на прямих президентських виборах легітимним шляхом. Не можна ж, за Обамою, все вішати на Америку.

Якщо ж чимось Обамі є цікавою та сама Корея або Іран, то тільки наявністю бомби. І здається, що Обама ніяк не пов`язує людожерів при владі і появу бомби у них в руках.

Що ж, настають нові часи - часи протягнутої руки дружби ВСІМ, і світової гармонії, яка повинна сама настати услід за цією миролюбністю.

І на засіданні Ради Безпеки головуватиме миролюбний Обама.

І перший миролюбний погляд він кине на Медведєва, який узяв особисто на себе відповідальність за анексію Абхазії і Південної Осетії. А другий на Каддафі, який, звичайно, визнав провину своєї країни за вибух літака над Локкербі, але урочистий святковий прийом одного з терористів, який повернувся в Тріполі, не відмінив.

Це нові часи, панове. Нова реальність.

Коли всі за одним столом, як у «Таємній вечері».

Тільки неможливо розібрати, де Спаситель, а де Іуда.

Матвій Ганапольський, Эхо Москвы