З'їзд БЮТ: чотири страшні сни Віри Павлівни

Коли іду на з`їзди БЮТ, не забуваю кинути в сумку блок паперових серветок: мені, щоб розридатися, зовсім не обов`язково, як Литвину, самому висуватися в президенти і цілувати мамин рушник... Репортаж

У суботу на Майдані Незалежності пройшов IX з`їзд Всеукраїнського об`єднання “Батьківщина”, де прем`єр-міністра Юлію Тимошенко висунули кандидатом в президенти України.

БІЛЕ ПАЛЬТО, КАРТИНА ХРЕСТИКОМ І БАЯН ДЛЯ ЮЛІ

Коли іду на з`їзди БЮТ, не забуваю кинути в сумку блок паперових серветок: мені для того, щоб нестримно розридатися, зовсім не обов`язково, як Литвину, самому висуватися в президенти і цілувати мамин вишитий рушник. На Юліних з`їздах я, хоч і вважаю себе неупередженою журналісткою, так переймаюся всім, що відбувається, що підсунь мені хтось бюлетень і ручку, я без пам`яті сама б поставила галочку поряд з прізвищем Тимошенко. Юля зі своєю творчою групою здатна протоптати доріжку до серця будь-якого політикофоба. Я почуваюся на її з`їздах біомасою, з якою «Вона працює» ефективно і наполегливо. Ось і нині на «висувному» з`їзді «Батьківщини» я знехтувала можливістю стояти попід сценою Майдану, куди мали доступ журналісти, партфункціонери і важливі члени й членкині БЮТ, а затесалася поміж народу. Сходити в народ і на цілих три години відчути себе бютівкою – щось у цьому є.

Соратники Юлії Тимошенко несуть її через Майдан Незалежності. 22 листопада 2005 р.

Я хотіла нагадати, як Юлія Тимошенко виходила на Майдан взимку 2004–2005 року – вже під час, здається, інавгурації Президента Ющенка. Точніше, як її в білому пальті виносили члени її команди. Читала, що ті, хто був в той момент поруч, нібито чули накази серцевої принцеси: обережно, мовляв, не забрудніть пальто, і щоб під ногами ніхто не плутався. Гарна, звісно, інсценізація була. Ну гаразд, не будемо про минуле. Я до того, що сьогоднішній з`їзд, на який в кризу з`їхалося сто тисяч людей, з одного боку, був красивий і зворушливий, як усі з`їзди БЮТ. З іншого – це нагадувало зрежисоване винесення Юлії в пальті. На Майдан в 2004 році люди їхали своїм коштом. Навряд чи сьогодні народ завітав до столиці на свої.

Але серед тієї сотні тисяч людей були абсолютні шанувальники Юлії Володимирівни. Наприклад, жінка, яка охайним хрестиком вишила картину, куди вплела символіку БЮТ. У цій картині все було складним – і добір квітів, і малюнок. Вона тримала цю картину так обережно, як наші діди портрети Ілліча на демонстраціях. А був ще один дідусь – Олександр Ковбатюк з Рівного. Він приїхав з баяном, сказав, що цей баян розважав їх рівненську делегацію в автобусі, поки вони їхали на з`їзд. І так з баяном він усі три години стояв під сценою.

«СВІЖІ» АРТЕКІВЦІ І ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ ДЛЯ БЮТ

Я бачила зворушливі сцени братання делегацій різних областей на грунті любові до Юлі. Це просто якась зустріч на Ельбі. Але були присутні й абсолютно злобні істоти. Ось, наприклад, коли молодь розпашіла з пивом почала вибиратися з Майдану, два охайно одягнених дядечка подивилися вслід і сказали: свіженькі «артеківці» пішли. (Натяк на справу педофілів, до якої нібито причетні керівництво табору «Артек» та депутати БЮТ).

Або ось, коли ведучий з`їзду став оголошувати наступного промовця, «чия сила духу і воля до життя служить усім прикладом», інші представники молоді, кепкуючи, заходилися вгадувати ім`я: Черновецький?.. Коли ведучий продовжував перераховувати регалії промовця і сказав, що він «член паралімпійської збірної», жартівники почали далі ворожити: невже Бубка (натякаючи, що паралімпійці – це команда Януковича). Щоправда, коли на сцену виїхав на інвалідному візку народний депутат Валерій Сушкевич, його зустріли щирими оплесками.

Леонід Кравчук

Але повернімося до Юлії Володимирівни. Я, звісно, розумію, що робили на сцені політики Олександр Турчинов, Борис Тарасюк, Микола Томенко. Давнім членам команди БЮТ доля веліла підставити плечі під винесення Юлії в пальті та розповісти про її працьовитість і красу. Але Леоніда Макаровича Кравчука я перестаю розуміти. Один досвідчений, відомий на всю країну експерт переконував його свого часу: залиште політику, ви перший Президент України і собі вже не належите, пишіть книги і їздіть по світу. Але перший Президент не слухав, спочатку сидів, дрімаючи в сесійному залі парламенту, потім змінив депутатський мандат на роль ВІП-агітатора. Сьогодні він явно не попадав у фактаж. Ось, наприклад, він сказав, що коли б не вона, в країні перемогли б «любі друзі». Згляньтеся, Леоніде Макаровичу, «любі друзі» не тільки давно реабілітовані, але вони вже давно «любі мої». Він також зазначив, що з усіх команд тільки Юлія Володимирівна працює в кризу, і сказав, що передає їй президентську естафету. Леоніде Макаровичу, милий, але ж ви вже п`ятнадцять років як не Президент. Естафету передаєте не ви, пробачте, будь ласка. Хоча, звісно, ми всі пам`ятаємо, що в цьому забігові ви брали участь цілком гідно.

Взагалі-то на з`їзді було багато поважаних людей. Ось, наприклад, співачка Руслана. Вона, підкреслюючи єдність і велелюдність Майдану, почала питати: Західна Україна є? Народ радісно кричав. Те саме було з Центральною і Південною Україною – народ радісно вітав Руслану, підтверджуючи свою присутність. Але потім Руслана стала необережно персоніфікувати міста. І коли вона вигуком питала: чи є Львів, Ужгород і Харків, – їй відповів дуже стриманий і зовсім тихий гомін.

СНИ ВІРИ ПАВЛІВНИ

Юлія Тимошенко виступала останньою. На момент її виступу половина моїх носовичків були мокрими від сліз. Один Павло Зібров чого вартий, обмовившись, що він бачить в Юлії – матір. Але це було все дрібниці порівняно з виступом Юлії Володимирівни.

Усі, забувши про показники ВВП, емісію й інфляцію, затамувавши подих, слухали політичну біографію Юлії Володимирівни, її дитинство, отроцтво, юність, версію її успіхів і невдач. На моїх очах вона ставала Президентом України. Якщо Юлія переможе, через двадцять років це промова в підручники із спічрайтерства і піару. Я, чесно кажучи, думала, що їй ні з чим іти до людей. Помилялася. Навіть, коли йти ні з чим, то можна пошукати. І, як каже її телереклама: просто посміхнутися один одному. Пригадайте мамині очі, мамині руки, мамині підробітки, скажіть, як ви розумієте всіх мам. Пригадайте історію приватизації в Україні – народу ніколи не набридне слухати, як його обібрали. І при цьому пригадайте свої перемоги, і поговоріть про них. Не сваріть нинішнього Президента, назвіть його: наш слабкий лідер.

Загалом, змучена, але незломлена Юлія Тимошенко тримала увагу слухачів. Хоча мені було холодно, я не йшла. Мені сподобався сон Віри Павлівни (тобто Юлії Володимирівни) і ще трійка її спогадів, які, як на мене, теж стали продовженням її сну. Віра Павлівна – це героїня роману Чернишевського «Що робити?», вона постійно намагається звільнитися від чогось, від статевого і соціального гноблення, від нелюбого чоловіка, вибратися з підвалу на світло фемінізму і таке інше. І її сни немовби віщують її звільнення. Про свій перший сон прем`єр-міністр розповіла сама. Їй часто сниться, що вона йде вулицями і ніяк не може знайти Майдан. Кружляє кривими таким вуличками, і ніяк не може вийти до символу нашої свободи.

Другий сон Юлія Володимирівна змалювала як дійсність. Вона розповіла, як 2000 року вона зайшла в кабінет віце-прем`єр-міністра, і там одразу пролунав дзвінок тривоги з попередженням про те, що наша енергосистема на межі колапсу. Юлія Володимирівна розповіла, як вона знешкоджувала олігархів, на додачу клятвено пообіцяла, що тепер наша ГТС ніколи не піде з українських рук. Мені дуже хочеться вірити в обіцянку прем`єра, попри наполегливі чутки про те, що консорціум - справа Юлії Володимирівни і Путіна домовлена і що там братиме участь Росія. Але я хочу вірити в обіцянки нашого прем`єра, а не в консорціум з ГТС і в те, що спить і бачить російський прем`єр.

Тимошенко під час засідання в Печерському районному суді, де розглядалася скарга щодо санкції прокурора на її арешт. 23 березня 2001 р.

Третій сон Юлії Володимирівни. 2000 року Юлія Володимирівна побувала в СІЗО і трималася там мужньо. Але мені здається, що історія прем`єра про те, що в той період створювалася дитяча в`язниця, звідки Юлі Тимошенко в СІЗО передавали записки з проханням: мамо, допоможи, ми невинуваті, – це вже сон. Які дитячі в`язниці? Які записки? Треба б довідатися. Хоча для передвиборної промови дуже ефектно. Мені довелося поділитися носовичками з бютівками.

Четвертий сон Віри Павлівни в оригіналі - це бачення Чернишевським щасливого майбутнього країни. У нашому випадку – це незакритий сьогоднішній з`їзд «Батьківщини», який віце-прем`єр і соратник прем`єр-міністра Олександр Турчинов запропонував закрити після виборів. Четвертий сон – це прекрасне майбутнє, це пісні про Україну і Юлія Володимирівна, яка стоїть осяяна справжніми фейєрверками і купається в народній любові. Якщо за Чернишевським, це – утопія.

Утім, незважаючи ні на чиї сни, я вірю в щасливе капіталістичне майбутнє України. Незалежно від того, що сниться кандидатам в президенти і хто з майбутніх президентів це майбутнє будуватиме.

Маша Міщенко

Фото УНІАН