Віхи тижня: ЄС знущається, Путін повчає, Ющенко пробує себе в ролі бульдога

Бравада Януковича помітно дратує Тимошенко... Джон Теффт уже прибув в українську столицю... Відносини БЮТ і ПР нагадують бульварний роман...

Тринадцятий саміт Україна - ЄС повністю виправдав своє нещасливе число. Верховна Рада буксує навіть у дрібницях. Прем`єр стрімко пройшла шлях від консолідатора до диктатора.  Володимирові Путіну не подобаються «деякі суб`єкти» української політики.

Беніта Ферреро-Вальднер, Віктор Ющенко і Жозе Мануель Баррозу під час зустрічі у Києві. 4 грудня

Минулої п`ятниці Україна отримала публічне щеплення від невиправданого оптимізму. Лідери Європейського Союзу, які прибули для участі в Тринадцятому саміті Україна - ЄС, не тільки зруйнували євромрію Ющенка, відмовившись підписувати угоду про асоціацію, але й розкритикували за відсутність реальних реформ. Солодкі казочки про підписання «амбітної» угоди про асоціацію між нашою країною і Європейським Союзом у 2010 році - лише хороша міна при поганій грі.  Навіть позаштатному євроаналітикові зрозуміло, що  в найближчі півроку в Києві просто ні з ким буде домовлятися. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу відверто дав зрозуміти, що сьогодні Старий Світ понад усе цікавить безперебійний транзит російського газу нашою територією. Інше - неістотно. І намальована для українського керівництва перспектива вступу до ЄС у зв`язці з Молдовою виглядає на тлі європрагматизму відвертим знущанням.

Російська зловтіха з приводу провалу українських потуг на ниві євроінтеграції навряд чи змусить себе чекати. Взагалі в двосторонніх відносинах України і Росії побажання один одному дрібних капостей останнім часом зашкалює за частотою використання. Один російський прем`єр Володимир Путін чого вартий. «Лідер нації» невтомно повчає «братню» Україну, наче втовкмачує нашим керівникам «Курс молодого бійця». Непідробне обурення Володимира Володимировича «окремими суб`єктами, які проникли в українську владу» можна зрозуміти: його самого за Кремлівську стіну спровадили за іншим алгоритмом.

Джон Теффт

Зате не виключено, що Москва найближчим часом направить таки свого посла до Києва, адже дипломатичний представник США Джон Теффт вже прибув в українську столицю. Його персона має підкреслити зацікавленість Вашингтона в розвитку відносин з нашою країною, але за океаном, схоже, хочуть дочекатися завершення президентської кампанії. Правда, явного фаворита серед її учасників адміністрація Обами не має. До речі, підтвердження гарантій безпеки України, викладених 15 років тому в Будапештському меморандумі, дійсно актуальне - світ за минулий час серйозно змінився.

Учасникам президентського забігу так і не вдалося оптимізувати закон про вибори глави держави. Демонстрація недовіри між представниками БЮТ і Партії регіонів нагадує бульварний роман: політичні сили, які півроку тому мало не переписали Конституцію країни, сьогодні поводяться як коханці у сварці. Старанно поливають один одного брудом, витягують на суд громадськості брудну білизну, наче виправдовуючись за минулі «почуття». В результаті парламент останнім часом виявився не тільки нездатним долати президентські вето, але й приймати рішення для підтвердження своєї дієздатності не може. Володимир Литвин, який полишив заради здійснення передвиборних вояжів президію Верховної Ради, і був би радий повернутися під купол на білому коні, наче лицар консолідації, але колеги-законодавці не дають Володимирові Михайловичу на це анінайменшого шансу.

Янукович, Тимошенко

Тим часом кампанія з виборів глави держави йде мляво. Результатів першого туру президентських виборів і в Центрвиборчкомі, і в експертному середовищі чекають з побоюванням - бюджетні кошти на кампанію не виділені, а норми законодавства залишають чимало лазівок для фальсифікацій. Та й спокуса вирішити результат голосування підкупом виборців велика. Зате Віктор Янукович упевнений, що третього туру в 2010 році не буде. З упевненістю, яку під’юджують дані соціологічних опитувань, лідер Партії регіонів обіцяє цього разу не випустити перемогу. Бравада Януковича помітно дратує  Юлію Тимошенко. Та вже пустила ситуацію в економіці країни на самоплив (другий місяць поспіль НАК «Нафтогаз України» розраховується за російський газ з кредитних ресурсів МВФ) і намагається встигнути донести до виборців  необхідні месиджі. Поспіх приводить до стискання політичної позиції Юлії Володимирівни. Буквально за тиждень вона подолала шлях від представника демократичних сил, що закликає колег-кандидатів до консолідації, до майбутнього глави держави, за якого ніхто не знатиме імені прем`єра. Як сумістити дві позиції, напевно, не знають і найближчі соратники Тимошенко.

Віктор Ющенко

Тим часом Віктор Ющенко відійшов від тактики дрібних покусувань уряду і пробує себе в ролі бульдога, здатного повиснути на елегантній сукні Тимошенко. Віктор Андрійович так щиро ратує за прихід «українського прем`єра», що потішити це може тільки печерного націоналіста. Дбайлива Віра Ульянченко, на язиці якої те, що у Ющенка на думці, закликала до швидкої зміни уряду. Але Вірі Іванівні доведеться потерпіти до весни майбутнього року, адже навіть Партія регіонів визнала, що сьогодні не здатна відправити Кабінет Міністрів у відставку.

Євген Магда