Чому «не здається» Тимошенко?

У нас фальсифікаціями вкрали перемогу, але ми здобудемо її у травні на місцевих виборах... У Києві теж усе йде до дострокових виборів мера та Київради, а чим Тимошенко не Жак Ширак?..

У нас фальсифікаціями вкрали перемогу, але ми здобудемо її у травні на місцевих виборах... У Києві теж усе йде до дострокових виборів мера та Київради, а чим Тимошенко не Жак Ширак?..

Практично весь учорашній день Юлія Тимошенко тримала паузу, перенісши на сьогодні свою прес-конференцію. Лише під вечір понеділка Інтернет-сайти поширили інформацію, що в ефірі «1+1» вона «наїхала» на Януковича («це не лідер, не кандидат у президенти, не політик. Це ставленик української олігархії, маріонетка, через яку вони хочуть далі забрати в держави всі стратегічні об`єкти») і навіть щиро заперечила, ніби раніше намагалася налагодити співпрацю з Віктором Федоровичем («історія таких прикладів не знає»). Очевидно, ПРіБЮТ усій Україні примарився у поганому сні.

А вже вночі Інтернет-видання повідомили, що на засіданні фракції БЮТ, яке розпочалося вчора о 21.00, Тимошенко повідомила про своє рішення не визнавати перемоги Януковича . І поставила завдання юристам готуватися до судового оскарження результатів виборів. Як один з варіантів Тимошенко розглядає проведення третього туру голосування.

Далеко не всі бютівські депутати були в захваті від радикальних ідей своєї шефині. Частина з них на чолі з віце-спікером ВР Миколою Томенком виступила за визнання перемоги Януковича й перехід Тимошенко в опозицію. Проте більшість фракції підтримала намір Тимошенко боротися за перемогу.

І тут закономірно виникає запитання: чи є реальні підстави у Юлії Володимирівни та її політичної сили розраховувати на перемогу? На думку автора, такі підстави у БЮТ повністю відсутні. Хоча відрив Януковича ніби й невеликий, майже дорівнює тому, який зафіксував у другому турі попередніх президентських перегонів відомий «Підрахуй» Сергій Ківалов, проте…

По-перше, БЮТ сьогодні не має шансів на повторення 2004 року. Тимошенківці позбулися того майже всеосяжного контролю над судовою системою, який вони мали ще кілька місяців тому. Так, Верховний Суд і суди загальної юрисдикції вони досі контролюють завдяки зусиллям голови ВС Василя Онопенка. Але заковика в тому, що 21 серпня 2008 року статтю 104 Закону про вибори Президента України було доповнено (у тому числі зусиллями фракції БЮТ) частиною 5 такого змісту: «Рішення Вищого адміністративного суду України щодо скарги на результати виборів є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку».

І це положення закону фактично виключає з гри Верховний Суд. А Вищий адміністративний, який, згідно з новим положенням закону, і є кінцевою інстанцією розгляду скарг на результати виборів, перебуває під надійним контролем «регіоналів». Парадоксально, але цій ситуації чимало посприяв якраз Василь Онопенко, який марно намагався зняти з посади голову ВАСУ Олександра Пасенюка, влаштувати двовладдя і «двопечаття» у ВАСУ. І добився лише того, що доконечно налаштував Паснюка проти БЮТ. Крім того, подейкують, додатковим важелем впливу Януковича на Пасенюка є загроза оприлюднення свідчень судді-«колядника» Зварича.

Теоретично можна припустити, що Онопенко знайде хисткі підстави для розгляду скарг на результати виборів саме Верховним Судом, базуючись на ч. 2 статті 47 Закону про судоустрій України: «Верховний Суд переглядає справи у зв`язку з винятковими обставинами в порядку, установленому процесуальним законом». Юристи ВС уже якось обґрунтують, що йдеться про «виняткові обставини». Але все це виглядатиме дуже вже притягнутим за вуха. Навіть якщо ВС ухвалить якесь рішення, хто його виконуватиме? ЦВК, де перевага в «регіоналів», цього точно не робитиме. А правоохоронці, які, за ідеєю, могли б забезпечити виконання такого рішення, явно не збираються ставати на чийсь бік.

По-друге, на чому це гіпотетичне рішення базуватиметься? Поки що очікуваних масових позовів до судів не спостерігається. Про те, що вибори пройшли без масових порушень, заявили представники всіх без винятку європейських і західних інституцій та міжнародних місій. А також представники Генпрокуратури й нібито лояльного до Тимошенко МВС. І як після цього доводити, що на дільницях і в округах було безліч жахливих порушень? А без таких доказів не було б і відомого засідання Верховного Суду 2004 року й Помаранчевої революції.

По-третє, повторення Майдану виглядає зовсім нереальним: немає в суспільстві тієї напруги й того обурення, як у 2004-му. А за гроші нічого вартісного організувати не вдасться. До штурму ЦВК або ВАСУ групою «розлючених громадян» «януковичі» підготувалися, завезли кілька тисяч не менш рішуче налаштованих «виборців».

Тому скидається на те, що різкі заяви Юлії Тимошенко націлені не на реальну боротьбу за перемогу на президентських виборах. Схоже, глава уряду більше думає про вибори до місцевих органів влади, які пройдуть 30 травня. Саме тому відстоює позицією: у нас фальсифікаціями вкрали перемогу, але ми здобудемо її у травні. Для електорату Тимошенко «реванш» обіцяє стати добрим дороговказом на місцевих виборах. У тому числі, у Києві, де все йде до дострокових виборів міського голови та Київради, які наполегливо лобіює спікер ВР Володимир Литвин.

Усе частіше з’являється інформація про те, що Тимошенко може балотуватися на посаду мера столиці. Хто вже тільки не згадував у цьому контексті про славну кар’єру Жака Ширака у Франції.

Можливо, є ще одна причина непоступливості Юлії Тимошенко. Як зазначав «регіонал» Нестор Шуфрич в у ефірі телеканалу ICTV, ініціюванням судових колізій Тимошенко може затримати на два-три тижні процедуру інавгурації Януковича. Це може означати, що на два-три тижні буде відтягнута й відставка Тимошенко. А за цей термін розумні люди можуть всяких зайвих папірців позбутися і ще багато чого підібрати з того, що «погано лежить».

А Юлія Тимошенко, безумовно, людина розумна…

Микола Писарчук

УНІАН в Google News