Один майдан, суцільний майдан

«Донецьких» можна впізнати здалеку: вони, розосередившись містом, тягнуться всього торкнутися, понюхати, скушувати на язик... Підстьобнути помаранчевих приїхала одна жвава бабця на шикарному джипі. Вона висунулася з нього і гукнула: «Геть Верховну зРаду!»

Київ перетворився на суцільний майдан, центр міста потрапив у кільце мітинговців. Люди стоять на Хрещатику, біля Секретаріату Президента, ЦВК, живуть у Маріїнському парку.

Медичний факт: інфантилам притаманне тяжіння до сенсорних відчуттів. Тому «донецьких» можна впізнати здалеку: вони, розосередившись містом, тягнуться всього торкутися, понюхати, скуштувати на язик. Молоді і не дуже молоді  «регіонали» колекціонують враження, щоб потім розібратися в них по поверненні на малу батьківщину. Помаранчеві – переважно кияни та студенти. Звичайно, у лавах коаліціянтів теж зустрічаються молоді люди, але вони, зазвичай, неабияк пом`яті важкою долею. Біло-блакитні витягують із своїх рюкзаків яйця, курячі ніжки, цибулю та хліб – така їхня звичайна їжа, і не тільки в світлу седмицю. Помаранчеві тільки сьорбають каву з пластмасової тари. А те, як п`ють в протилежному таборі – окрема тема.

Творчість біло-блакитних відрізняється особливою безпосередністю. Тут, наприклад, такі рими «Что ж ты, Ющенко, творишь, на парламент ты шипишь?» викликають оплески.

...Вхід до будинку ЦВК заблокований радше біло-блакитними, ніж помаранчевими. Останніх представляє тільки «Пора».

Напроти біло-блакитних наметів біля ЦВК зупиняється машина, оповита від керма до коліс помаранчевими стрічками. З кабіни лине заклик до регіоналів: «Друзі! Українці! Об`єднуймося! Разом переможемо!» Біло-блакитні не слухають своїх опонентів, вони слухають звуки з колонок. Це пісня з такими ось словами: «Видели фишку, киевская бомба, хит сезона – оранжевые зомби, чертик кукловод, клоун с проседью, так предавали мою Малороссию, так убивали мою Малороссию». 

– Це Костя Ковтун, – пояснює одна «регіоналка» у відповідь на запитання про виконавця. 

Від ЦВК вирушає колона молодих людей з малиновими прапорами – звісно, вниз, до Майдану. Здається, найбільшу вигоду від цих мітингів отримують фотографи з мавпами: багато «регіоналів» хочуть мати фотки з цими тваринами. Так і знімаються з прапорами і тваринами на плечі.

Підтримати близьких за духом людей приїхала музична група «СССР», кістяк якої – немолоді вусаті офіцери з болем афганським на обличчях. Пісні у білорусів – відповідні: «Я карабкаюсь вверх, больно падаю вниз. Лучше в полный рост, чем, согнувшись всю жизнь».

Також на «донецькому» мітингу червоно-зелений-червоні прапори Придністров`я, чорно-синьо-червоні триколори «Донецької республіки» з двоглавими орлами, російські (чи то власівські?) прапори.

Бракує портретів царя або Леніна із Сталіним. Багато червоного (комуністичного) і малинового (соціалістичного) кольору, символи ПР і вже як виняток – державні прапори України. Мітинг біло-блакитних відгонює казенщиною, недарма тут засвітилися Мороз і Симоненко. «Регіонали» влаштовують телеміст з Луганськом і Донецьком. Прості трудящі типу вчителя і військові звинувачують у своїй відставці НАТО і Савіка Шустера, «одну пані та кількох її помічників», висловлюють схвалення діям уряду і розігнаного парламенту. Навіть не хочу наводити цитати – наскільки недорікуваті промовці. І якщо Симоненко був ще хоч трохи зрозумілий публіці, то промова Морозу була так пересипана юридичними термінами, що по закінченні її хотілося запитати: а з ким це ви зараз розмовляли, Сан Саничу?

Янукович, як завжди, виглядав скривдженим і монументальним водночас. Перед його появою конферансьє на сцені кричав не свої голосом, розігріваючи публіку: «Зараз перед вами виступить прем`єр-міністр В-і-і-і-ктор Я-я-я-нукович!». Буцім віщував появу світової суперзірки. Впродовж всього виступу Януковича мітинговці не переставали кволо озвучувати прізвище прем`єра, утім, володарі малинових прапорів (соціалісти) скандували голосніше за колег з Партії регіонів.

Мітинг помаранчевих, що почався після четвертої вечора, пройшов бадьоріше, ніж у їх супротивників. Принаймні, розворушити їх приїхала одна жвава бабця. Вона прибула на шикарному джипі, висунулася з нього і вигукнула: «Геть Верховну зРаду!» Після чого на очах у здивованої публіки покотила геть. Помаранчевих також «підігрівали» групи «Мандри» і «Гайдамаки». Тут же були присутні депутати-нашоукраїнці.

Яке загальне враження?

Українці втомилися, причому втомилися не стільки від мітингів, скільки від протистояння, створеного нерозв`язними суперечностями. Чекають рішення Конституційного Суду, виборів, нової коаліціади.

Антон Зікора

УНІАН в Google News