У Москві приготували «подарунок» президентові України

А, може, у відповідь на «дружню російську антиукраїнську акцію» і нам варто було б закрити декілька «дуже російських» організацій у Криму?

Напередодні робочого візиту в російську столицю  Віктора Януковича офіційна Москва подарувала українському президентові погану новину. Можна сказати, підсунула свиню. Отже, скидається на те, буде про що, Вікторові Федоровичу поговорити зі своїм колегою Дмитром  Медведєвим.

Верховний Суд Російської Федерації своїм рішенням заборонив діяльність і ліквідував громадську організацію «Федеральна культурно-національна автономія українці Росії» з формулюванням за порушення статуту, а насправді, нібито за незаконну політичну діяльність. Москва наклала табу на організацію, яка об`єднувала декілька тисяч українців, законослухняних громадян Росії. 

Чим же викликаний праведний суддівський гнів? При цьому ми, звичайно ж, не піддаємо жодним чином сумнівам те, що він базується на фундаменті міжнародного права, особливо в контексті сотень міждержавних і міжнародних законів, декларацій про «свободу слова, ЗМІ», під якими стоїть підпис РФ, і нескінченних декларацій російського політичного керівництва про суверенну демократію держави російської. 

«Кримінальний злочин» скоїв співголова культурно-національної автономії, Володимир Симоненко. Він мав недозволене нахабство в прямому ефірі  «Радіо Свобода» висловлювати свої політичні уподобання, говорити про те, що його хвилює. Більш того, Симоненко з групою товаришів, організував  «світську тризну» в Москві на згадку про голодомор в Україні. Потім ще страшніше.  «Українці Росії» посміли провести в столиці конференцію під назвою: «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку».

Ну це занадто. Очевидний пдрив національної безпеки Росії. Відповідно, Верховний Суд поставив у цій «антидержавницькій» діяльності жирну крапку. До цього Федеральну культурно-національну автономію Українці Росії (ФКНА УР) спочатку заборонив Тверськой суд міста Москви, а потім міністерство юстиції уряду Російської Федерації. У результаті вся вертикаль російської влади, на чолі з міністрами, суддями «закрила незаконну і дуже шкідливу»  політичну діяльність наших земляків у Росії.

Гаразд, погодимося, що пан Симоненко міг висловлювати різні думки, або як хтось скаже, захопитися політичними теревенями (про це можна роман написати, - Володимир Фокович людина особлива). Але причому тут заборона для всієї організації «українців Росії»?

Тим більше, нагадаємо, заборону цю наклали напередодні робочого візиту президента України до Москви. Тим самим, погодьтеся, сильно псується те позитивне містичне «особливе поле» в українсько-російських міждержавних відносинах, яке відразу виникло після обрання в Україні нового президента. 

Тому, навряд чи президент Віктор Янукович має право зробити вигляд, що, власне,  нічого не відбулося і не поставити Дмитру Медведєву неприємні запитання. Адже російська феміда «прикрила» не російські організації, представники яких, зовсім недавно, четвертого листопада в Москві,  під час проведення «Російського маршу» кричали: «Смерть жидам!» і   вітали москвичів нацистськими жестами, а саме українську культурно-національну автономію. 

 Можливо, у політичного керівництва багатонаціональної російської держави особлива етнічна вибірковість тільки у відношенні до українців, які проживають у Росії? Держава, зі всіма своїми охоронними інститутами,  воює з українцями, які хотіли б вивчати історію, культуру свого народу, говорити рідною мовою і, що цілком природно, відстоювати свої права, у відповідності з буквою конституції РФ.

В принципі, що говорити про Росію? - Що хочуть, те й роблять. У Росії сьогодні багато справ, - йде прискорена модернізація і так далі.

Костянтин ГРИЩЕНКО

Але у нас, проте, є питання до української влади! Може міністр закордонних справ пан Грищенко направив ноту протесту або хоч би подзвонив своєму російському колезі, висловив свою позицію з приводу становища української діаспори в Росії? Мовчить, води в рот набрав.  Може,  Надзвичайний і Повноважний посол України в РФ Володимир Єльченко зробив заяву, дав інтерв`ю, надав правову допомогу своїм землякам?  Ні,  жує лимон, чекає, мабуть команди з Києва.

А, може, у відповідь на «дружню російську антиукраїнську акцію» і нам варто було б закрити декілька «дуже російських» організацій в Криму, які сьогодні побилися через поділ грошей іноземного державного сюзерена?

Адже, напевно, тільки для  Генеральної прокуратури України залишається загадкою, чому і на чиї гроші в Криму так багато місцевих політичних лідерів з квітами, і з  почесною вартою російських козаків в аеропорту зустрічають кур`єрів і гінців, «друзів України», посланців «російського миру» з Москви? І невтямки СБУ, як депутати Державної Думи в Криму обговорюють, «що б іще такого хорошого, як учив великий Єльцин, зробити для України?».

До речі. У Росії були лише дві українські громадські організації, які намагалися і намагаються хоч щось робити для популяризації і просування «серед своїх»  українських духовних і політичних цінностей. Тепер залишилася одна – Об`єднання українців Росії.

Доля «Об`єднання українців Росії» теж непроста. Багато хто вважає, що засланий Кремлем високопоставлений «сенатський козачок» в її керівництво зумів, якщо не розвалити, колись могутній союз громадян РФ, друзів України, то зробити організацію маргінальною. Але це вже інша тема. У сухому підсумку маємо те, що окрім цього об`єднання в Россі нічого «суспільно українського»  не залишилося.

Керівники регіональних відділень «Українців Росії», (честь і хвала їм!),  вже багато років не можуть консолідувати свої зусилля і добитися від федерального уряду закону про діаспору і  хоч якогось фінансування українських гуманітарних програм в Росії. Втім,  і від свого, рідного, уряду допомоги українцям Росії теж - жодної.

Отже з подарунком Вас, Вікторе Федоровичу! І нас, Україну, з ним же!   

Віктор Тимошенко, Москва-Київ